Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №195/2049/25 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/2049/25

2-а/195/30/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

13.01.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді — Омеко М.В., за участю секретаря судового засідання — Мартинової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративний позов громадянина ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник — адвокат Курдась Сергій Олексійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Курдась С.О. звернувся до суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №4/1743 від 08.09.2025 року за справою про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , відносно громадянина ОСОБА_1 .

16 грудня 2025 р., на мобільний додаток «Дія» позивачу ОСОБА_3 надійшла інформація про відкрите виконавче провадження у Нікопольському відділі державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за №79802760. Підставою відкриття виконавчого провадження є постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 (Томаківка) №4/1743 від 08.09.2025 р., за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. На позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Представник позивача в позовній заяві повідомляє, що вказана постанова не оголошувались в присутності позивача, останньому на підпис не передавалась, про її винесення позивач дізнався 16 грудня 2025 р., після накладення арештів на банківські рахунки від 11.12.2025 р., про що свідчить постанова ДВС про накладення арешт коштів боржника/позивача від 11.12.2025 р. А тому позивач просить Суд поновити строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 (Томаківка) №4/1743 від 08.09.2025 р., так як про її існування позивач дізнався 11 грудня 2025 р., та в межах 10 денного строку від дати відкриття виконавчого провадження (11.12.2025 р.) звернувся з позовною заявою до суду.

Крім того зазначає, що оскаржувана постанова містить опис подій у відношенні іншої людини – ОСОБА_4 який на думку відповідача до 05 червня 2025 р., не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення стану придатності до військової служби.

Тому позивач вважає оскаржувану Постанову №4/1743 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 08 вересня 2025 р., протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 24.12.2025 року позивачу був поновлений пропущений з поважних причин, встановлений законом процесуальний строк звернення до суду, прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження, призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачам десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву. Встановлено також позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Встановлено також відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Ухвала Томаківського районного суду від 24.12.2025 року була направлена судом та отримана відповідачем 09.01.2026 року, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого повідомлення.

Позивач та представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи відсутність клопотань сторін про проведення судового розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи, як і відсутність заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст.279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Зі змісту ст.284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Суд зауважує на тому, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності ст. 245 КУпАП.

Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Так відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема: опис обставин, установлених під час розгляду справи; відомості про особу, яка вчинила правопорушення. Аналогічні вимоги до оформлення постанови містить і п. 11 Розділу ІІ Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої наказом МОУ від 01.01.2024 №3.

Крім того, суд бере до уваги те, що що оскаржувана постанова містить опис подій у відношенні іншої людини – ОСОБА_4 який на думку відповідача до 05 червня 2025 р., не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення стану придатності до військової служби.

Оскільки в описовій частині оскаржуваної постанови вказано іншу особу, ніж та, щодо якої винесено постанову, постанова не містить опису складу адміністративного правопорушення щодо позивача і не дає можливості встановити подію та суб`єкта правопорушення.

Допущенне порушення відбивачем є істотним, а не технічним, а отже відповідач грубо порушив вимоги КУпАП виніс оскаржувану постанову де в описовій частині зазначив іншу людину, що є безумовною підставою для скасування вказаної постанови з урахуванням приписів статті 62 Конституції України яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченої особи.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, серед іншого, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначаємо, що справа про адміністративне правопорушення розглядається на підставі протоколу про адміністративне правопорушення і лише в межах визначеного у ньому обсягу (обвинувачення) – встановлених і зазначених у протоколі обставин та кваліфікації дій особи. Суд зауважує, що не має права самостійно збирати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Аналогічні вимоги щодо строків притягнення у три місяці визначенні у п. 13 розділу ІI Оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої наказом МОУ від 01.01.2024 №3. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Частиною 7 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

У відповідності до статті 8 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Є очевидним про закінчення на момент винесення оскаржуваної постанови строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Так в оскаржуваній постанові відповідач зазначає, що ОСОБА_5 до 05 червня 2025 р, не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, при цьому тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідності закінчився 05.09.2025 р., натомість постанова винесена у відношенні не відомої людини поза межами вказаного строку визначеного статтею 38 КУпАП, а отже підлягає скасуванню.

Статтею 19 Основного Закону України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, суд бере до уваги, що розгляд адміністративної справи відбувався у відсутність позивача. Про час, дату та місце розгляду своєї справи позивач не був належно чиним повідомлений як це визначено приписами ст. 277-2 КУпАП. На поштову адресу позивачу не направлялось повідомлення про час та дату розгляду справи, останній не був проінформований і в інший спосіб щодо часу та дати розгляду своєї справи, наприклад по телефону тощо.

Більше того, справа у відношенні позивача не була вирішена в точній відповідності з законом, так як матеріали адміністративної справи не містили доказів направлення позивачу повістки про виклик з метою проходження ВЛК. В подальшому без участі позивача була винесена оскаржувана постанова в описовій частині якої відповідач зазначив невідому особу яким є ОСОБА_5 .

Є очевидним, що відповідач діяв не у спосіб визначений законом, а саме у відсутність позивача протиправно виніс постанову, не встановив відсутність доказів виклику позивача до РТЦК з метою проходження ВЛК, виніс постанову в описовій частині якої вказав невідомо особу яка нібито вчинила правопорушення.

Також суд бере до уваги наступне, що приміткою до ст. 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Тобто у відповідача були всі можливості отримати необхідну інформацію стосовно позивача за допомогою електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, а отже накладення стягнення за нібито не проходження ВЛК на яке відповідач не направляв повстку про виклик є протиправним. Матеріали адміністративної справи не містять належних та достовірних доказів того, що відповідач не мав об`єктивної можливості отримати необхідну інформацію про позивача за допомогою електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи та доказів направлення повістки про виклик з метою проходження ВЛК.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у cnoci6, що визначені Конституцією та законами України. Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дiй чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадові особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень i закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межам, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до примітки ст. 210 КУпАП, положення ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», держателем реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення реєстру. Адміністратором реєстру є держатель реєстру.

Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та мають можливості отримувати необхідні дані з реєстру.

Таким чином, позивач не порушував правил військового обліку, у його діях склад адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відсутній.

Крім того, у ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Згідно п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов`язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час.

При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов`язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу, що у встановлений судом строк від ІНФОРМАЦІЯ_2 не надійшло жодного документа, який стосується суті пред`явлених позовних вимог та притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа №201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа №743/1128/17), від 15.11.2018 року (справа №524/7184/16-а).

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Відповідно до норм чинного законодавства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У свою чергу відповідач будь-яких письмових відзивів, що обґрунтовують доводи його заперечень до суду не надав.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд доходить висновку про те, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 08.09.2025 року №4/1743 про накладення на громадянина ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, є незаконною, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1, 5, 7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються спеціальним законом Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 грн.

Розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову про оскарження постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент звернення до суду з цим позовом дорівнює 605,60 грн.

Зважаючи на результат розгляду справи, витрати в розмірі 605,60 грн підлягають стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник — адвокат Курдась Сергій Олексійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення— задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову постанови №4/1743 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП про адміністративне правопорушення від 08 вересня 2025 р., винесеною у відношенні ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Закрити справу у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі ч. 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях позивача події і складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь громадянина ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 50 копійок.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Суддя: М. В. Омеко