Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №932/18822/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/491/26 Справа № 932/18822/25 Суддя у 1-й інстанції - Татарчук Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,

за участю :

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

захисника Безрука А.В.(в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Безрука А.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 05 листопада 2025 року о 20:15 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вулиці Святослава Хороброго, буд.1А в м. Дніпро, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не відповідають на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, та стягнуто на користь держави судовий збір.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Безрук А.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати як незаконну та необґрунтовану, провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, або направити справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд із забезпеченням права на допит свідків та участь в режимі відеоконференції.

В обґрунтування посилається на такі обставини:

- судом першої інстанції не встановлено факту керування транспортним засобом, процесуального статусу особи та наявності події адміністративного правопорушення;

-відсутні докази факту керування транспортним засобом;

-відеозапис не є безперервним, не починається з моменту зупинки транспортного засобу та не відображає обставин, які містять спілкування з ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_1 не повідомили про відеофіксацію;

- судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в забезпеченні відеоконференції та у допиті осіб;

-протокол про адміністративне правопорушення, рапорт та направлення на огляд не є самостійними доказами у справі.

В суді апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Клопотання сторони захисту, щодо допиту свідка підлягає задоволенню, так як судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено в зазначеному клопотанні.

Заявлений свідок повинен був приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів. Судом апеляційної інстанції його допитано не було, оскільки стороною захисту не забезпечено належну явку свідка.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №504559 від 05.11.2025; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом місця події від 05.11.2025 року.

З відеозапису місця події вбачається, що при встановленні ознак сп`яніння (20:37) працівник поліції звернувся до ОСОБА_1 , як до водія транспортного засобу, з вимогою пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку, у відповідь він факту керування транспортним засобом не заперечував та відмовився від проходження огляду.

Відмова водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився пройти огляд на стан сп`яніння.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом також підтверджується відеозаписом з місця події, відповідно до якого (20:43) з транспортного засобу виходить жінка, яка перебувала на пасажирському сидінні, також на вимогу поліцейського шукати тверезого водія ОСОБА_1 відповів, що його дружина має водійське посвідчення, але автомобілем не керує (21:05). Зазначені обставини спростовують твердження сторони захисту про керування автомобілем іншою особою.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відеозапис місця події не є безперервним,- не спростовує висновки суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки на відеозаписі з місця події зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Положення ст.266 КУпАП не містить імперативної норми, яка покладає на співробітника поліції обов`язок про попередження про здійснення фіксації, тому доводи сторони захисту, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про здійснення відеофіксації не є слушними.

Протокол, як і рапорт не є самостійними доказами вини ОСОБА_1 , однак зафіксовані в них обставини підтверджуються відеозаписом події.

Беручи до уваги вищенаведене, доводи апеляційної скарги не можна визнати обґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст.279,280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з урахуванням особи ОСОБА_1 , інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Безрука А.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко