Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №194/594/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1001/26 Справа № 194/594/25 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

судді-доповідача: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент-Банк” на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року по справі за позовом Акціонерного товариства “Акцент-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року представник Акціонерного товариства “Акцент-Банк” звернувся до суду з вище зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що ОСОБА_1 26.02.2024 року приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредиту за програмою «Швидка готівка». На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач 26.02.2024 року уклала з банком кредитний договір № ABH0CT155101708930844078, щодо надання останній кредиту в розмірі 24 200 грн. строком на 24 місяців (тобто до 25.02.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 11.04.2024 року має заборгованість по кредиту в розмірі 44 662, 23 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 23 715, 88 грн., заборгованості за процентами – 18474, 66 грн., заборгованість за пенею – 2 471, 69 грн.

Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101708930844078 від 26.02.2024 року у розмірі 44 662, 23 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетрвської області від 01 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101708930844078 від 26 лютого 2024 року станом на 11 квітня 2025 року в розмірі 42 190, 54 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 23 715, 88 грн., заборгованості за процентами – 18 474, 66 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» судовий збір у сумі 2 288, 34 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за пенею в розмірі 2 471, 69 грн. відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог. Задовольнити позовні вимоги АТ «А-Банк» в повному обсязі. Стягнути на користь позивача з відповідача судові витрати, пов`язані з поданням даної апеляційної скарги в розмірі судового збору.

Зазначає, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024 року (оскільки ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023 року + 30 днів, тобто до 23.01.2024 року, а з 24.01.2024 року вже заборона відсутня).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 44 662,23 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», та своїм підписом підтвердила згоду на те, що підписана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

26.02.2024 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка».

26.02.2024 року Булгакова А.В. підписала заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101708930844078, та отримала кредит у розмірі 24 200 грн., строком на 24 місяців з 26.02.2024 по 25.02.2026 включно, та сторони також погодили, що ця заява складена в електронній формі та підписується клієнтом цифровим власноручним підписом або удосконаленим електронним підписом у мобільному додатку.

Судом встановлено, що всі основні умови кредитування доведені до відповідача, про що свідчить його електронний цифровий підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка», на самій заяві про надання послуги «Швидка готівка» від 26.02.2024 року та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Згідно до п. 6 Заяви про надання послуги «Швидка готівка», за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 85% річних. Відповідно до п. 7 Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 0.00 грн.

Розмір щомісячного платежу 2 141,15 грн. (п.7 Заяви про надання послуги «Швидка готівка»).

Пунктом 9 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» сторони погодили, що загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 51 387,85 грн.

Відповідно до п. 11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка», у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Відповідно до меморіального ордеру TR.34586519.29100.65455 від 26.02.2024 року АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за договором № ABH0CT155101708930844078 від 26.02.2024 року виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 24 200 грн., відповідно до умов договору.

При цьому, як вбачається із виписки по кредиту, станом на 10.04.2025 року за період з 26.02.2024 року по 10.04.2025 року відповідач користувалася наданими кредитними коштами.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101708930844078 від 26.02.2024 року, ОСОБА_1 станом на 11.04.2025 року має заборгованість по кредиту в розмірі 44662, 23 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 23715, 88 грн., заборгованості за процентами – 18474, 66 грн., заборгованість за пенею – 2471, 69 грн.

За відсутності доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості за вищевказаним кредитним договором, у суду не було підстав піддавати його сумніву.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач порушив обумовлені договором строк і порядок повернення кредитних коштів, а також визначені діючим цивільним законодавством України вимоги до виконання зобов`язань.

Судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами і тарифами складає між сторонами кредитний договір.

Пунктом 1.1.3.2.3 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг Банк має право проводити зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків, про що повинен повідомити клієнта банку, у тому рахунку і в виписці по картрахунку.

Відповідач ознайомилася з усіма істотними умовами споживчого кредиту за програмою «швидка готівка», що підтверджується її підписом, користувалася зазначеним кредитом.

Проте відповідач умови договору № ABH0CT155101708930844078 від 26.02.2024 року своєчасно і в повному обсязі не виконувала, кредит не повернула, тому виникла заборгованість перед Банком по кредиту, загальна сума якої станом на 11.04.2025 року становить – 42 190, 54 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що банком належними та допустимими доказами доведено факт укладання між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем від позивача кредитних коштів, які підлягають поверненню у зазначеному ним розмірі, наявності заборгованості щодо повернення кредитних коштів та її розміру . Однак нарахування неустойки, різновидом якої є пеня, відбулось в період дії в України воєнного стану, що суперечить положенням п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Із таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яка стосується вимог щодо пені можливо погодитись з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, АТ «Акцент-Банк» просив суд стягнути з відповідача і пеню.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

За змістом частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, слід дійти висновку, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Оскільки, як слідує з матеріалів справи і встановлено судом, пеня за кредитним договором нарахована під час дії воєнного стану, відтак відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь кредитодавця АТ «Акцент-Банк».

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неправильність застосування судом норм матеріального права є безпідставними.

Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, і дослідивши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення пені.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд першої інстанції дав правильну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції на предмет правильності в неоскаржуваній частині щодо тіла кредиту та процентів не перевірялось.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 44 662,23 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: