Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №756/5950/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 756/5950/24 Головуючий у суді першої інстанції - Захарчук С.С.

Номер провадження № 22-ц/824/3872/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Захарчук С.С., у місті Києві, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ТОВ «ФК «Еліт фінанс»звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до якого просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 64 592,67 грн та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 19 вересня 2016 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якої АТ «Альфа-Банк» встановив відповідачу кредитний ліміт у розмірі 200 000 грн зі сплатою 20% річних за користування останнім.

Як зазначає позивач, АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та встановив відповідачу кредитний ліміт, надав грошові кошти в розпорядження відповідача. В свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 20 грудня 2021 року становить 64 592,67 грн.

20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу № 4, відповідно до якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» отримало право вимоги за вказаним кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 .

Так як відповідач не виконує належним чином умов договору та не повертає грошові кошти позивач звернувся до суду із позовом для захисту порушеного права, та просив стягнути вище вказані кошти у судовому порядку.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року позов ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором від 19 вересня 2016 року у розмірі 55 599,83 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7 100 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, яка мотивовано тим, що позивач не надав доказів, які б достовірно ідентифікували саме відповідача як особу, яка прийняла умови оферти, тобто вчинила юридично значимі дії, що складають акцепт.

Позивачем також не надано належного доказу вчинення саме відповідачем юридично значимої дії з ініціювання переказу або підтвердження факту зарахування грошових коштів на рахунок відповідача, у розумінні ст. 13 закону України «Про електронну комерцію» та ст. ст. 41, 49 Закону України «Про платіжні послуги».

Відсутній документ, який би підтверджував факт завершення платіжної операції зокрема - квитанція або інший первинний обліковий документ, який би містив інформацію про отримувача коштів, дату та суму переказу.

Відтак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт належного виконання зобов`язання щодо передачі грошових коштів відповідачеві як кредит отримувачеві, що унеможливлює визнання договору укладеним у розумінні ст. 638 ЦК України, а самого відповідача - стороною правовідносин, що виникли на підставі такого правочину.

Так, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційний суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» має зареєстрований особистий кабінет в підсистемі (модулі) ЄСІТС Електронний суд, тому у відповідності до положень ст. 14 ЦПК України та Положення про ЄСІТС листування здійснюється в електронній формі.

Суд апеляційної інстанції забезпечив право позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року про відкриття апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою до особистого кабінету ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у підсистемі (модуля) ЄСІТС Електронний суд.

Ухвалу про відкриття провадження ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» отримало в особистому кабінеті Електронного суду 18.11.2025 о 12:12:26, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Останнім днем для подання відзиву, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України, було 28 листопада 2025 року.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2016 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до п. 2 договору позичальнику відкрито рахунок № НОМЕР_1 у валюті - гривня, та випущено міжнародну платіжну картку строком на три роки.

Відповідно до п. 3 договору позичальнику надано кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах:

3.1 ліміт відновлювальної лінії у розмірі 200 000 грн.

3.2 процентна ставка за користування кредитними коштами складає 20% річних,

Відповідно до п. 3 договору позичальник здійснює повернення заборгованості за кредитом та сплату відсотків за користування кредитом відновлювальною кредитною лінією та/або інших платежів за договором згідно з графіком розрахунків та тарифами, які є невід`ємною частиною договору на банківський рахунок, відкритий в АТ «Альфа Банк».

На підтвердження користування карткою з кредитним лімітом позивачем надано виписку по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 за період з 20 вересня 2016 року по 08 квітня 2024 року (а.с. 18-24).

Разом із позовною заявою позивачем також було надано розрахунок заборгованості за договором відповідно до якого станом на 20 грудня 2021 року становить 64 592,67 грн та складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 55 599,83 грн, та відсотків за користування коштами у розмірі 7 667,46 грн та овердрафтом у розмірі 1 305,38 грн (а.с. 25).

20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу №4, відповідно до якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» отримало право вимоги за кредитним договором від 19 вересня 2016 року, укладеним з ОСОБА_1 в загальному розмірі 56 905,21 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту отримання кредиту на умовах визначених у кредитному договорі та виникненні заборгованості по кредиту, внаслідок невиконання зобов`язання з повернення кредитних коштів у розмірі 55 599,83 грн прострочене тіло кредиту.

При цьому суд не вбачав підстав для стягнення нарахованих штрафних санкцій по кредитному договору, оскільки позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми нарахованих та несплачених відсотків, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення 7 667,46 грн. заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1-2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).

Згідно з ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Так, стягуючи заборгованість за простроченим тілом кредиту з відповідача за кредитним договором, суд першої інстанції не звернув уваги, що у справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право позивача на пред`явлення будь-якої вимоги.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 зазначено, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Це відповідає положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Разом з тим, виписка по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 20 вересня 2016 року по 08 квітня 2024 року, із зазначенням руху коштів по рахунку № НОМЕР_2 , не є належним доказом надання коштів за спірним кредитним договором, зважаючи на те, що вона зроблена за поточним рахунком, який не зазначений в жодному з інших наданих позивачем доказів, крім того, за період, який виходить за межі дії строку дії картки (3 роки), зазначеного у довідці про умови кредитування, більше ніж на три роки, за цим доказом не можна встановити, якого саме договору про банківське обслуговування він стосується, реквізитів будь-якого кредитного договору виписка не містить, а також не можна встановити, чи зазначена у виписці картка дебетова, які кошти витрачала відповідач, власні чи кредитні.

Із копії наданої позивачем Оферти на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії підписаної від імені ОСОБА_1 вбачається, що вона пропонувала банку відкрити на її ім`я банківський рахунок № НОМЕР_1 та випустити на її ім`я міжнародну платіжну картку World Debit Mastercard строком дії три роки з моменту її випуску (пункт 2 Оферти) .

Із пункту 2 Акцепту Банку на вище вказану пропозицію було погоджено відкриття на ім`я ОСОБА_1 банківського рахунку № НОМЕР_1 та випуск на її ім`я міжнародної платіжної картки World Debit Mastercard строком дії три роки з моменту випуску. (а.с.5)

Крім того із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подала банку заяву про відкриття банківського рахунку № НОМЕР_1 для зарахування грошових коштів по вище вказаного договору (а.с. 6).

Разом із тим позивач у справі, звертаючись до суду із вказаним позовом не надав суду доказів зарахування на вище погоджений сторонам банківський рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів згідно до умов вище вказаного договору та випуску на її ім`я міжнародної платіжної картки World Debit Mastercard за цим же договором.

Також позивач виписку з банківського рахунку № НОМЕР_1 до матеріалів справи не долучив, а надана виписка по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard, яка видана по договору №630471783 по якій відображено рух коштів за період із 21 вересня 2016 року по 20 грудня 2021 року не може бути підтвердженням виконання позивачем своїх зобов`язань за погодженим сторонами договором.

Вказані обставини унеможливлюють перевірку обставин перерахування відповідачці ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором укладеним сторонами 19 вересня 2016 року.

Враховуючи, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами отримання кредитних коштів за договором від 19 вересня 2016 року, наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях, а отже позов задоволений судом першої інстанції безпідставно.

Колегія судів апеляційного суду також враховує, що виходячи з наданих позивачем документів, зокрема довідки про умови кредитування (а. с. 6), строк дії кредитної лінії 1 рік з можливістю пролонгації відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору, і доказів про укладення додаткових угод, які б продовжували строк такого кредитування, позивачем надано не було, однак судом першої інстанції не перевірено та не досліджено наявності підстав для нарахування відсотків у випадку закінчення строку кредитування.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, а тому остання підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки апелянтом було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 542,50 грн, то вказаний розмір судового збору підлягає до стягнення з позивача по справі на користь відповідача.

Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 ,задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, 03035, м. Київ вул. Солом`янська 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 4 542,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв