Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №375/2222/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/929/2026

справа №375/2222/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», поданою адвокатом Тараненком Артемом Ігоровичем, на заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 01 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Банах-Кокус О.В., повне судове рішення складено 01 квітня 2025 року,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У грудні 2024 року ТОВ "ФК "ЕЙС" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказує, що 08 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено кредитний договір № 891620291 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» має таку ж юридичну силу, як і власноручний підпис.

Перед укладенням договору відповідач через офіційний сайт кредитодавця ознайомився з правилами надання коштів у позику, добровільно подав заявку із зазначенням персональних даних та реквізитів платіжної картки, які були перевірені кредитодавцем.

На виконання договору кредитодавець перерахував на банківську картку відповідача 8 750,00 грн, що підтверджується платіжними документами, у зв`язку з чим зобов`язання з надання кредиту виконано в повному обсязі.

Зазначає, що право вимоги за кредитним договором послідовно відступлено на підставі договорів факторингу: спочатку від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», далі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а згодом до позивача. Відступлення вимог відповідає положенням статей 512, 514, 1077-1078 ЦК України, тому позивач набув усіх прав первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги.

Умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів за дисконтною, базовою та подальшою процентними ставками залежно від строку та фактичного користування кредитом. Відсотки нараховувалися відповідно до погоджених сторонами умов, а їх розмір та порядок не суперечать законодавству. Розрахунок заборгованості підтверджує, що станом на момент звернення до суду загальна сума боргу становить 31 896,06 грн, з яких 7 781,44 грн - основний борг, 24 114,62 грн - заборгованість за відсотками. Подані розрахунки узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами у справі, а нарахування після відступлення прав вимоги новими кредиторами не здійснювалося.

Невиконання відповідачем грошового зобов`язання у встановлені строки призвело до виникнення простроченої заборгованості, що становить 31 896,06 гривень. Попередній розрахунок судових витрат позивача становить 8 422,40 грн та включає судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень.

Мотивуючи наведеним, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 891620291 від 08 лютого 2021 року у розмірі 31 896,06 грн.

Стягнути судові витрати.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 01 квітня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №891620291 від 08 лютого 2021 року у сумі 7 944,50 гривень, судовий збір у розмірі 603,42 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 747,30 гривень.

У іншій частині позовних вимог та судових витрат відмовлено.

Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції зробив висновок про доведеність факту укладення кредитного договору та відступлення права вимоги.

Суд вказав, що оскільки кредитний договір укладено належним чином, кошти в сумі 8750 грн були надані відповідачу, відповідач частково повернув позику 5 268 грн, відтак заборгованість за тілом кредиту у сумі 3 482 грн підлягає стягненню. Суд зробив висновок, що нарахування відсотків за користування кредитом понад 30 днів є необґрунтованим, навів власний розрахунок відсотків за користування кредитом за 30 днів користування у сумі 4 462,50 грн.

Стягнувши витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 747,30 гривень, суд першої інстанції визнав заявлені позивачем 6 000,00 гривень неспівмірними із складністю та обсягом роботи у справі. З урахуванням принципів реальності, необхідності та розумності, суд визначив обґрунтованими витрати на правничу допомогу 3000 грн та стягнув витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам (3 000,00 гривень * 24,91%).

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 31 896,06 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 781,44 грн та заборгованості за відсотками 24 114,62 грн, ТОВ "ФК "ЕЙС" подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам у справі.

Зазначає, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано розрахунки заборгованості, створені та підписані електронними підписами ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

До матеріалів справи долучено виписку з особового рахунку боржника, яка є належним та допустимим доказом відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України. Виписка містить всі необхідні реквізити, включаючи підпис та печатку уповноваженої особи, що підтверджує її автентичність та відповідність вимогам чинного законодавства. Вона детально відображає структуру заборгованості: прострочене тіло кредиту, прострочені відсотки та загальну суму заборгованості, охоплюючи період від моменту набуття позивачем права вимоги до дати формування позовної заяви.

Зазначає, що сума заборгованості, зазначена у виписці, не є результатом нарахувань, здійснених позивачем, а відображає фактичний обсяг боргових зобов`язань, на які позивач набув право вимоги відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України, при цьому позивач не здійснював додаткових нарахувань відсотків, що свідчить про його сумлінне ставлення до своїх прав та обов`язків як нового кредитора.

Алгоритм нарахування заборгованості узгоджений кредитним договором, який містить усі істотні умови: предмет договору, строк договору, інформацію про відсотки за користування кредитом, права та обов`язки сторін, розрахунок сукупної вартості та терміни платежів. Умови кредитного договору відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», позичальнику надано всю необхідну інформацію щодо умов кредитування та загальної вартості кредиту, та, підписавши договір, він погодився на сплату всіх зазначених у ньому платежів.

У договорі погоджено умови нарахування відсотків у період користування кредитом понад строк, позичальник неналежним чином виконував зобов`язання за кредитним договором та добровільно погодився на умови, підтвердивши, що вони є справедливими та відповідають вільному волевиявленню сторін.

Нарахування відсотків здійснювалося згідно з умовами кредитного договору № 891620291 від 08 лютого 2021 року, розрахунки є належними доказами заборгованості, містять всі необхідні обчислення сум, що стягуються, і відповідають вимогам законодавства щодо бухгалтерського обліку та електронних документів.

Відповідачем не надано власного розрахунку чи доказів повного погашення кредиту, що є обов`язком сторін відповідно до статей 76-78 та 81 ЦПК України. Суд першої інстанції не врахував надані розрахунки та докази, що є порушенням процесуального права.

Зазначає, що положення ЦК України свідчать, що після закінчення строку дії кредитного договору нарахування відсотків можливе на підставі статті 625 ЦК України, при цьому проценти після закінчення строку кредитування є платежами за неправомірне користування чужими коштами, а не проценти за користування кредитом.

Кредитний договір визначає, що після закінчення Дисконтного періоду або його дострокового розірвання нараховуються відсотки як за користування коштами, так і за прострочення, що підтверджено положеннями договору.

Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції вказує, що попередній орієнтовний розрахунок становить 9 633,60 гривень, з яких 3 633,60 гривень - судовий збір, 6 000,00 гривень - витрати на професійну правничу допомогу.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 01 квітня 2025 року в частині незадоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 31 896,06 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 781,44 грн та заборгованості за відсотками 24 114,62 грн - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № 891620291 від 08 лютого 2021 року у розмірі 31896,06 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" 8 422,40 грн судових витрат, понесених в суді першої інстанції, а також 9 633,60 гривень судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 01 квітня 2025 року оскаржується лише в частині незадоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 31 896,06 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 781,44 грн та заборгованості за відсотками 24 114,62 грн а також стягнення судових витрат, відтак в іншій частині колегією суддів не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що 08 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі ? «Кредитодавець») та ОСОБА_1 (далі ?«Позичальник») укладено договір №891620291 в електронній формі, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит, на суму 8750,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі ? «Правила»).

Згідно пункту 1.4. договору за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 182,50 сто вісімдесят дві цілих п`ять десятих процентів річних, що становить 0,50 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 414,35 (чотириста чотирнадцять цілих тридцять п`ять сотих) процентів річних, що становить 1,14 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження Дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, Позичальнику може бути надано додаткову знижку від Індивідуальної процентної ставки, що розраховується в порядку передбаченому Правилами постійно діючої програми «Рівні лояльності» Кредитодавця (далі - «Програма»), які розміщені на Сайті Кредитодавця за посиланням https://moneyveo.ua/uk/promoactionnews/programma-loialnosti/. Станом на дату укладення цього Договору Позичальнику присвоєний 4 Рівень лояльності, що не може бути змінено (переглянуто) до моменту повного виконання цього Договору.

1.4.3. У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Згідно пункту 1.7. договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:

1.7.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

1.7.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Згідно пункту 4.3. договору сторони погодились, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в пункті 1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (том 1 а.с. 21-25).

Матеріали справи містять заяву на отримання грошових коштів в кредит від 07 лютого 2021 року, що містить анкетні дані ОСОБА_1 , його персональні дані, адресу реєстрації та проживання (а.с. 38).

З даних довідки щодо дій позичальника в Інформаційній-телекомунікаційній системі ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" убачається, що акцепт оферти підписано позичальником одноразовим ідентифікатором MNV7PU23, відправленим на номер телефону НОМЕР_1 , дата та час 08 лютого 2021 року о 06:44:21. Ідентифікатор введено позичальником 08 лютого 2021 року о 06:49:39, перерахування коштів здійснено 08 лютого 2021 року о 06:49:44.

Окрім цього, із наданої довідки убачається, що 13 березня 2021 року сплачено проценти у розмірі 2 500,00 гривень, а 12 квітня 2021 року сплачено 268,00 гривень (а.с. 39-40).

Згідно даних платіжного доручення від 08 лютого 2021 року убачається, що ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" перераховано 8 750,00 гривень. У графі отримувач вказано " ОСОБА_1 ", у графі призначення платежу вказано "переказ коштів згідно договору №891620291 від 08 лютого 2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Mоneyveo SFD Visa Transfer" (а.с.57).

З даних довідки №10/2024, виданої ПАТ "КБ "ПриватБанк", убачається, що за дорученням ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" вчинено успішні платежі через сервіс LiqPay ПриватБанку на картки клієнтів, зокрема, 08 лютого 2021 року вчинено платіж на суму 8 750,00 гривень, id платежу 1557492587, номер картки отримувача НОМЕР_4 (а.с. 58-60).

28 листопада 2018 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) укладено Договір факторингу №28/1118-01, пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (пункт 4.1 Договору).

Отже, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 8.1 Договору факторингу договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року (пункт 8.2 Договору) (а.с. 61-67).

28 листопада 2019 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2020 року, для чого пункт 8.2 договору викладено у новій редакції. Всі інші умови Договору залишилися без змін (а.с. 72).

31 грудня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно змісту якої викладено текст договору факторингу в редакції, наведеній у додатковій угоді. Зокрема, продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2021 року, для чого пункт 8.2 договору викладено у новій редакції (а.с. 73-82).

31 грудня 2021 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №27 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2022 року (а.с. 83).

31 грудня 2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №31 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2023 року (а.с. 84).

31 грудня 2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №32 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2024 року. Крім цього, викладено пункти 3.1., 3.2., 3.3., 11.10. договору в новій редакції (а.с. 85 зворот).

15 червня 2021 року ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" підписано реєстр прав вимоги №138 від 15 червня 2021 року. Згідно даних витягу із вказаного реєстру до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" перейшло право вимоги за кредитним договором №891620291 від 08 лютого 2021 року щодо боржника ОСОБА_1 на загальну суму 22 589,62 гривень, з яких: 7 781,44 гривень -заборгованість по основному боргу; 14 808,18 гривень - заборгованість по відсоткам (а.с.86-88).

05 серпня 2020 року ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно пункту 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку.

Додатком №1 до договору факторингу затверджено форму реєстру прав вимог (а.с.96).

03 серпня 2021 року між ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено Додаткову угоду №2 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2022 року (а.с. 99).

30 грудня 2022 року між ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено Додаткову угоду №3 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року (а.с. 100).

Згідно даних реєстру прав вимоги №11 від 31 серпня 2023 року, підписаного ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС", убачається, що ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" відступило ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" право вимоги щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №891620291 від 08 лютого 2021 року на загальну суму 31 896,06 гривень, з яких: 7 781,44 гривень - заборгованість по основному боргу; 24 114,62 - заборгованість по процентах (а.с. 101-104).

07 листопада 2024 року ТОВ "ФК "ЕЙС" та ТОВ ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" укладено договір факторингу, відповідно до якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід`ємною частиною договору.

Клієнт зобов`язується надати документацію по боржниках, зазначених у реєстрі боржників протягом 30 календарних днів з моменту підписання акта прийому-передачі реєстру боржників, але в будь-якому разі не раніше дня сплати фактором ціни продажу заборгованості.

Додатком №1 до договору факторингу №0711/24/Е від 07 листопада 2024 року сторони погодили форму реєстру боржників (а.с. 105-112).

Відповідно до даних реєстру боржників до договору факторингу №0711/24/Е від 07 листопада 2024 року убачається, що ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" відступило ТОВ "ФК "ЕЙС" право вимоги за кредитним договором №891620291 від 08 лютого 2021 року на загальну суму 31 896,06 гривень, з яких: 7 781,44 гривень - заборгованість по основному боргу; 24 114,62 гривень - заборгованість по процентах (а.с.115-117).

17 липня 2024 року ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ФК "ЕЙС" підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №17/07/24 від 17 липня 2024 року (а.с. 81).

З даних розрахунку заборгованості за кредитним договором №891620291, складеного ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", убачається, що заборгованість відповідача становить 22 410,65 гривень (том 1 а.с. 119-122).

З даних розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" убачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 31 896,06 гривень, з яких: 7 781,44 гривень - заборгованість за тілом, 24 114,62 гривень - заборгованість за процентами (том 1 а.с. 123-124).

На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги № 08/11/24-01 від 08 листопада 2024 року (том 1 а.с. 126-128), протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги (том 1 а.с.129), додаткову угоду №3 до договору про надання правничої допомоги (а.с. 130-132), акт прийому-передачі наданих послуг від 08 листопада 2025 року (том 1 а.с. 133).

З наданих позивачем документів убачається, що вартість наданих послуг становить 6000,00 грн та включає: складання позовної заяви 5 000,00 гривень; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника 1 000,00 гривень (том 1 а.с. 133).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Згідно статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами після спливу визначеного договором строку, колегія суддів зазначає про таке.

Так, згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

У справі, що переглядається апеляційним судом, пунктом 4.3. укладеного договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в пункті 1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (том 1 а.с. 21-25).

Наведене дає підстави зробити висновок, що сторони установили у договорі відповідальність за порушення строків грошового зобов`язання.

Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув та зробив помилковий висновок, що кредитором здійснювалось нарахування процентів поза межами строку кредитування, оскільки після строку кредитування такі відсотки були нараховані на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, що відповідає умовам укладеного договору.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині визначення розміру заборгованості за основною сумою кредиту, колегія суддів дійшла висновку про їх обґрунтованість.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за кредитним договором № 891620291 від 08 лютого 2021 року відповідачу надано грошові кошти у сумі 8 750,00 грн, що підтверджується платіжним документам та умовами самого договору.

З наданих кредитодавцем та його правонаступниками розрахунків, убачається, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 968,56 грн, унаслідок чого розмір непогашеної заборгованості за тілом кредиту становить 7 781,44 грн.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 3 482,00 грн, фактично вийшов за межі наданих сторонами доказів, здійснивши власний перерахунок зобов`язання без належного обґрунтування та без урахування узгоджених між сторонами умов договору щодо черговості зарахування платежів.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень статей 526, 530, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання позичальника щодо повернення суми кредиту є самостійним грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню в повному обсязі у розмірі фактично отриманих та неповернутих коштів.

Доказів повного або більшого, аніж зазначено позивачем, погашення тіла кредиту відповідачем до матеріалів справи не подано, власного альтернативного розрахунку не надано, що відповідно до статей 76-81 ЦПК України покладає ризик недоведеності таких обставин саме на відповідача.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7 781,44 грн є доведеною, документально підтвердженою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Висновок суду першої інстанції в цій частині не відповідає фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

За установлених обставин, колегія суддів погоджується із доводами скаржника щодо наявності підстав для стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 31 896,06 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 781,44 грн та заборгованості за відсотками 24 114,62 грн, відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 134 ЦПК України:

1. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із статтею 137 ЦПК України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. Суд першої інстанції, дослідивши надані докази та керуючись положеннями статей 134, 137 ЦПК України, дійшов висновку, що обґрунтованим та співмірним розміром таких витрат у цій справі є 3 000,00 грн, з урахуванням характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, складності справи та виконаних робіт.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували зазначений висновок суду першої інстанції, не наведено аргументів щодо неправильного застосування судом норм процесуального права або невідповідності визначеного розміру витрат критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, а також не подано доказів, які б свідчили про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу в іншому розмірі.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн є обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім цього, у зв`язку із задоволенням позову повністю, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судових збір за подання позовної заяви, відтак в цій частині оскаржуване рішення слід змінити.

Установлено, що в апеляційній скарзі скаржника зазначив, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 6 000,00 гривень.

Водночас, відповідно до протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №08/11/24-01 від 08 листопада 2024 року, вартість послуги зі складання апеляційної скарги становить 3 000,00 грн за одну годину роботи адвоката.

Однак ані до апеляційної скарги, ані протягом розгляду справи у суді апеляційної інстанції скаржником не подано акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували фактичне надання правничої допомоги та понесення витрат у заявленому розмірі 6 000,00 грн.

Зазначення у попередньому розрахунку орієнтовної суми судових витрат саме по собі не є доказом фактичного понесення таких витрат та не підтверджує обсяг виконаних адвокатом робіт, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду щодо необхідності підтвердження витрат на професійну правничу допомогу належними доказами, зокрема договором, актами виконаних робіт та платіжними документами.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Установлено, що за подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн, що підтверджується даними платіжної інструкції від 01 травня 2025 року № 10647 (том 2 а.с. 15).

З огляду на те, що апеляційну скаргу в частині стягнення заборгованості задоволено, відповідно до положень статті 141 ЦПК України сплачений скаржником судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь скаржника.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», подану адвокатом Тараненком Артемом Ігоровичем, задовольнити частково.

Заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 01 квітня 2025 року скасувати та ухвали нове судове рішення такого змісту.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №891620291 від 08 лютого 2021 року 31 896,06 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 781,44 грн та заборгованості за відсотками 24 114,62 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, 2 422,40 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на відшкодування судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги в суді першої інстанції, 3 000,00 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 3 633,60 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова