Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №758/18273/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/2358/2026

справа №758/18273/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Куликом Віталієм Борисовичем, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Захарчук С.С., дата складення повного судового рішення не зазначена,

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У грудні 2021 року ПрАТ "СК "АРКС" звернулось до суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Вимоги позову мотивує тим, що 08 вересня 2020 року о 09:00 у місті Києві по вулиці Полярній, 8-д сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Toyota Rav4", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Volkswagen Caddy", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль "Toyota Rav4", який на момент події застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №bm1041а0к5 від 03 вересня 2020 року.

Даними довідки про дорожньо-транспортну пригоду 3020261514018839 та постанови Оболонського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року у справі №756/11867/20 установлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3.6 та 10.9 Правил дорожнього руху України.

Після настання події страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, та подав заяву про виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування транспортного засобу.

Відповідно до страхового акту № ARX2624623 від 16 вересня 2020 року, розрахунку суми страхового відшкодування та умов договору страхування №bm1041а0к5 від 03 вересня 2020 року, розмір страхового відшкодування становив 12 250,87 грн, що відповідає вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначена сума сплачена АТ «СК «АРКС» за відновлювальний ремонт автомобіля на підставі заяви страхувальника безпосередньо на станцію технічного обслуговування, що підтверджується платіжним дорученням №705657 від 17 вересня 2020 року.

Відповідно до пункту 27.13 договору страхування при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює сумі збитків, визначених у кошторисі, за вирахуванням франшизи, яка у цьому випадку згідно з пунктом 9 договору становила 0,00 грн. Таким чином, фактична сума виплаченого страхового відшкодування дорівнювала повній вартості відновлювального ремонту, визначеній у рахунку № СМУ23593 від 14 вересня 2020 року та відповідній калькуляції.

Розрахунок і виплата страхового відшкодування здійснені на підставі рахунку станції технічного обслуговування, яка виконала відновлювальні роботи, що підтверджує фактичне понесення позивачем витрат у зв`язку із настанням страхового випадку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями або бездіяльністю, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Стаття 1188 Цивільного кодексу України передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою, якщо шкода завдана з її вини. На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія Volkswagen Caddy за шкоду, завдану майну третіх осіб, застрахована не була, що підтверджується інформацією з бази МТСБУ про відсутність відповідного страхового полісу.

З урахуванням наведеного до АТ «СК «АРКС», як правонаступника АТ «СК «АХА Страхування», перейшло право вимоги до ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля "Toyota Rav4" ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 08 вересня 2020 року у місті Києві.

Мотивуючи наведеним, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» 12 250,87 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судовий збір в сумі 2 270,00 грн.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" 12 250,87 грн на відшкодування шкоди.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" 2 270 грн судового збору.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що у цьому випадку позивач, який є страховиком за договором добровільного страхування, виплатив страхове відшкодування страхувальнику ОСОБА_2 у розмірі 12 250,87 грн та має право вимоги до відповідальної за шкоду особи у межах фактично виплаченого відшкодування. Завдавачем шкоди є ОСОБА_1 , станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність не була застрахована, позивач сплатив потерпілій особі суму страхового відшкодування у розмірі 12 250,87 грн, відтак суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача суми відшкодування шкоди у розмірі 12 250,87 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Куликом В.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у цій справі позивач посилається на виплату страхового відшкодування у розмірі 12 250,87 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17 вересня 2020 року, та заявляє вимогу про стягнення цієї суми з відповідача у порядку суброгації. Разом з тим, саме наявність шкоди та її розмір є підставою виникнення деліктного права вимоги, а за відсутності доведеного факту шкоди таке право не виникає ані у страхувальника, ані у страховика.

Єдиним належним доказом завдання шкоди та її обсягу є належно оформлений акт виконаних робіт між станцією технічного обслуговування та страхувальником. Факт сплати страховиком коштів на користь СТО сам по собі не підтверджує наявності шкоди та її розміру, оскільки не свідчить про прийняття страхувальником виконаних робіт. Акт виконаних робіт №109774 від 29 вересня 2020 року не містить підпису страхувальника, що виключає можливість визнання його належним доказом завдання шкоди та її відшкодування, а отже і переходу права вимоги до позивача.

Крім того, звертає увагу, що умовами договору страхування, зокрема пунктами 25.2 та 25.2.11, передбачено обов`язок страхувальника передати у власність страховика складові частини та деталі транспортного засобу, за які виплачено страхове відшкодування. Водночас у матеріалах справи відсутні будь-які докази передачі пошкоджених деталей, зокрема бампера, від страхувальника позивачеві, а також відсутні докази вирішення судом питання подальшої передачі такого майна відповідачеві, що суперечить вимогам абзацу третього пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року.

Стверджує, що позивачем не надано належних доказів звернення до відповідача з претензією у порядку суброгації та доказів її вручення, що є обов`язком сторони відповідно до статей 76-81 ЦПК України. Подані до суду копії документів не відповідають вимогам статті 95 ЦПК України та ДСТУ щодо належного засвідчення, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відсутні також документи, які відповідали б вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджували реальне здійснення ремонту і прийняття його результатів страхувальником.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, неповно з`ясував істотні для справи обставини та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статтю 993 ЦК України та статтю 27 Закону України «Про страхування».

Мотивуючи наведеним, просить рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З даних договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №bm1041a0k5 від 03 вересня 2020 року убачається, що ПрАТ "СК "АРКС" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортом ті іншим майном, вказаним у розділах 5 та 6 цього договору.

Відповідно до пункту 5 договору застрахованим транспортним засобом є автомобіль «Toyota Rav 4», номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 18 договору строк дії договору - з 03 вересня 2018 року по 02 вересня 2021 року.

Згідно пункту 24.1 договору за умовами цього договору страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у пункті 24.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов`язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати згідно пункту 33.1 та пункту 33.2 договору в результаті настання страхового випадку (а.с. 20-23).

Згідно пункту 28.20 договору страховик має право в рахунок виплати страхового відшкодування за окремі деталі надати страхувальнику відповідні деталі, виключивши їх вартість із кошторису.

Розрахунок страхового відшкодування по застрахованому додатковому обладнанню та/або комплектуючих елементах ТЗ здійснюється на умовах, передбачених даним договором по відшкодуванню збитків ТЗ. Якщо при укладенні договору страхувальник письмового не повідомив страховика про наявність у ТЗ складових, що були замінені на дорожчі аналоги порівняно з тими, що були встановлені заводом-виробником, у зв`язку з чим такі складові не були включені до розділу 6 договору, вартість таких дорожчих комплектуючих при розрахунку страхового відшкодування уважається такою, що відповідає вартості комплектуючих, які встановлені заводом-виробником (пункт 28.21).

Якщо вартість пошкоджених агрегатів, деталей, або всього пошкодженого ТЗ включено у кошторис збитків у повному розмірі, страховик має право на одержання від страхувальника цих агрегатів, деталей або ТЗ незалежно від розміру застосованої за договором франшизи та нормативного знецінення ТЗ при визначення розміру збитків (пункт 28.22 договору).

З даних довідки №3020261514018839 про дорожньо-транспортну пригоду від 21 жовтня 2020 року убачається, що 08 вересня 2020 року у м. Київ, вулиця Полярна, 8Д, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Volkswagen Caddy", д.н.з. НОМЕР_2 , та "Toyota Rav 4", д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 10).

08 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до позивача із заявою про подію та виплату страхового відшкодування (а.с. 16).

З даних акту огляду транспортного засобу "Toyota Rav 4" убачається, що представником позивача проведено огляд пошкодженого транспортного засобу та виявлено такі пошкодження: бампер задній деформація потертості, задня ліва протитуманна фара, датчик парктроніка (а.с. 17).

З даних рахунку № НОМЕР_3 , виданого 14 вересня 2020 року ТОВ "Саміт Моторз Україна", убачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota Rav4", д.н.з. НОМЕР_1 , становить 12 250,87 гривень (а.с. 13).

З даних страхового акту №ARX2624623 убачається, що за фактом ДТП позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 12 250,87 гривень шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ "Саміт Моторз Україна" (а.с. 12)

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340,00 гривень (а.с. 11).

З даних платіжного доручення №705657 від 17 вересня 2020 року убачається, що АТ "СК "АРКС" перерахувало на рахунок ТОВ "Саміт Моторз Україна" 12 250,87 гривень. У графі призначення платежу зазначено "Страхове відшкодування згідно акту №ARX2624623, ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , рах№ НОМЕР_5 від 14.09.20 без ПДВ" (а.с. 8).

З даних акту виконаних робіт / послуг та передання/прийняття автомобіля №109774 від 29 вересня 2020 року убачається, що вартість послуг із відновлення транспортного засобу "Toyota Rav 4" становить 12 250,87 гривень (а.с. 15).

З даних відомостей, що містяться на сайті МТСБУ убачається, що на транспортний засіб з д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 08 вересня 2020 року відсутній страховий поліс (а.с. 26 зворот).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до частин 16, 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина 1 статті 25 Закону України «Про страхування»).

Згідно частини 2 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України «Про страхування».

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала.

Згідно статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Отже, відносини між ПАТ "СК "АРКС" та ОСОБА_1 у цій справі регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування». Позивач як страховик потерпілої особи виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Скаржник вказує на відсутність належних доказів завдання шкоди та її розміру, оскільки акт виконаних робіт не підписаний страхувальником, а сам факт виплати коштів не підтверджує наявність шкоди. Колегія суддів уважає такі доводи не обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно частини 1 статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У справі, що переглядається колегією суддів, факт настання шкоди та її обсягу у цій справі підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, а саме даними: довідки про ДТП від 21 жовтня 2020 року; акту огляду пошкодженого транспортного засобу із фіксацією конкретних пошкоджень; рахунку №СМУ00023593 від 14 вересня 2020 року із визначенням вартості відновлювального ремонту; страхового акту №ARX2624623 та платіжного дорученням №705657 від 17 вересня 2020 року на суму 12 250,87 грн.

Отже, відсутність підпису страхувальника на акті виконаних робіт не спростовує ані факту шкоди, ані її розміру, оскільки такі обставини підтверджені іншими належними доказами.

Щодо тверджень скаржника про відсутність переходу права вимоги до страховика, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдану шкоду. Перехід права вимоги закон прямо пов`язує з фактом виплати страхового відшкодування, а не з підписанням страхувальником акта виконаних робіт чи переданням пошкоджених деталей. Факт виплати страхового відшкодування у цій справі є належно підтвердженим та скаржником не спростований.

Посилання скаржника на невиконання страхувальником обов`язку щодо передачі пошкоджених деталей страховикові також не впливають на правильність вирішення спору з огляду на те, що такі умови договору страхування регулюють взаємовідносини між страховиком і страхувальником та не можуть бути підставою для звільнення винної особи від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Відсутність доказів передачі пошкоджених деталей не свідчить про відсутність шкоди та не спростовує факту її відшкодування страховиком. Крім того, питання подальшої долі замінених деталей не є предметом цього спору та не впливає на право страховика на суброгаційну вимогу.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання доказів звернення до відповідача з претензією у порядку суброгації є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не встановлює обов`язкового досудового претензійного порядку врегулювання спорів даної категорії. Крім цього, матеріали цивільної справи містять копію претензії №СУ/008673/4-1 від 09 листопада 2020 року, адресовану ОСОБА_1 , про сплату боргу в сумі 12 250,87 гривень (а.с. 7).

Твердження про неналежність письмових доказів у зв`язку з їх неналежним засвідченням спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що долучені до позовної заяви копії завірені підписом представника позивача. Крім цього, скаржником не доведено, яким чином форма поданих доказів вплинула на правильність установлення фактичних обставин справи. Саме по собі формальне посилання на вимоги ДСТУ без доведення істотних порушень не може бути підставою для відхилення наданих доказів.

З урахуванням установлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права зворотної вимоги у порядку суброгації у межах фактично виплаченого страхового відшкодування. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки належним чином досліджених судом доказів та не спростовують правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Куликом Віталієм Борисовичем, залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова