Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №756/12280/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року місто Київ.

Справа 756/12280/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4033/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів Соколової В. В., Поліщук Н.П.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Прокудіної Катерини Анатоліївни в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2025 року ( у складі судді Белоконної І.В., повний текст складено 03.10.2025 року)

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Прокудіну К.А. звернулася до суду з позовом в якому просить: стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за минулий час з 07.08.2015 і до дати пред`явлення позову з розрахунку 3000,00 грн за кожен місяць, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за вирахуванням сплачених сум аліментів.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що з відповідачем мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні.

Після припинення між сторонами фактичних шлюбних відносин, відповідач в добровільному порядку здійснював платежі на утримання дитини в розмірі 1000,00 - 4000,00 грн на місяць. Проте, ці платежі носять нерегулярний характер, сплачуються відповідачем тільки коли у нього є бажання. Водночас за домовленістю сторін відповідач мав нести витрати на утримання дитини у розмірі 3000,00 грн щомісяця.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2025 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 07.08.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Не погодившись з таким рішенням суду, позивач через представника подала апеляційну скаргу, якою просить рішення скасувати , позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В скарзі зазначала, що позивачем було доведено, що вона з 2015 року вживала заходів для стягнення аліментів, від сплати яких відповідач ухилявся, а тому суд безпідставно відмовив в задоволенні вимог про стягнення аліментів за минулий період, ухваливши рішення, яке не відповідає обставинам, що були доведені. Також визначаючи розмір аліментів -1/4 частину від доходу суд не врахував, що відповідач не довів, що він не в змозі сплачувати такі аліменти. Так як відповідач не повідомив розмір свого доходу, тому позивач просила стягнути аліменти в розмірі 1/3 частини всіх доходів відповідача, а суд ухвалив рішення, яке не відповідає найкращим інтересам дитини.

Ухвалою від 20 листопада 2025 року апеляційним судом було відкрито провадження.

Ухвала та апеляційна скарга були надіслані відповідачу на зазначену ним у відзиві на позов адресу.

Проте відзив відповідач не подав.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Обговоривши доводи скарги, перевіривши наявні в справі та надані суду докази, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з дати подачі позову.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьками вказано: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини в розмірі частини його доходів, оскільки він має на утриманні іще одну дитину. Позивачем не було обґрунтовано необхідності визначати розмір аліментів- 1/3 частину з доходів відповідача на одну дитину, а тому суд присудив аліментина утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 07.08.2025 (дня подання позовної заяви) і до досягнення дитиною повноліття.

Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що встановлені судом обставини відповідають наявним у справі доказам, а розмір аліментів визначений з урахуванням вимог закону.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, при цьому батьки несуть спільний обов`язок по утриманню дитини.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

3. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Конвенцією про права дитини (стаття 3) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Визначаючи розмір аліментів на одну дитину в розмірі частини доходів відповідача, суд вірно врахував, вищенаведені положення Закону, ту обставину, що на утриманні відповідача знаходиться іще одна неповнолітня дитина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ту обставину, що позивач не довела необхідності в стягненні аліментів в більшому розмірі.

Доводи позивача, що встановлений судом розмір аліментів не відповідає найкращим інтересам дитини є недоведеним припущенням позивача.

Щодо вимог про стягнення аліментів за минулий час за період з 07.08.2015 до дати пред`явлення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.

Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

За загальним правилом, визначеними Сімейним Кодексом України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.

Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтвердженні офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Як вбачається з виписки з АТ КБ «Приватбанк», відповідач з 2015 перераховував на карту позивача грошові кошти на утримання дитини.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач ухилявся від обов`язку утримувати дитину.

З урахуванням наведеного, районний суд відмовив в стягненні аліментів за минулий час.

Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що ні суду першої ні суду апеляційної інстанції позивачем не були надані докази вживання нею заходів з 2015 року для отримання коштів на утримання дитини від відповідача, та доказів ухилення з 2015 року відповідача від свого обов`язку утримувати дитину.

До суду першої інстанції на підтвердження вживання заходів позивачем було надано лише телефонну переписку з якої неможливо встановити дату її здійснення, а також з переписки вбачається лише твердження самої позивачки про домовленість про сплату на утримання дитини 3000 грн. щомісячно, та те, що відповідач не відповів на повідомлення.

До апеляційної скарги жодних нових доказів позивачка не долучила.

Суд першої інстанції належно оцінив надані докази та виснував недоведеність позивачкою підстав для присудження аліментів за минулий період.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено позивачу, відповідач не зобов`язаний відшкодовувати позивачу понесені нею судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Прокудіної Катерини Анатоліївни в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2025 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова