Постанова від 29 грудня 2025 р. у справі №757/49516/25-п — Київський апеляційний суд

Справа № 757/49516/25-п Головуючий в суді І інстанції - Гречана С.І.

Провадження № 33/824/5697/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2025 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,

секретар: Сіваєва Ю.В.,

за участю:

особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Нечай Володимира Івановича на постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаю за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,-

визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

Як встановлено судом першої інстанції, 21.09.2025 о 23 год. 30 хв. у м. Києві по вул. Бойчука, 18, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем «Nissan Juke» д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився зі згоди водія із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 7510», результат огляду позитивний 0,41‰, (тест 1549). ОСОБА_1 з результатом огляду не згодна, у зв`язку з чим останню було доставлено для проходження огляду до медичного закладу. Огляд проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія лікарем наркологом у КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», за адресою: м. Київ, вул. Чорних Запорожців, 20, висновок № 004742 від 22.09.2025. Огляд зафіксовано на бодікамери інспекторів патрульної поліції № 476687, № 472094. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Нечай В.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що зазначена постанова є незаконною, необґрунтованою, прийнятою з неповним встановленням необхідних для вирішення справи обставин, а висновки, які викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи та вимогам статей 245, 251, 252 КУпАП.

Апелянт вказує, що місцевий суд неповно з`ясував фактичні обставини справи, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам подій, а також підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а відеозапис зафіксованих подій з бодікамер працівників поліції за № 476687, № 472094 не містить фіксації:

- керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння;

- зупинки транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, працівниками Національної поліції в установленому законодавством порядку;

- інформування ОСОБА_1 працівниками Національної поліції про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки;

- повідомлення працівниками Національної поліції про виявлені в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння безпосередньо після зупинки транспортного засобу, у зв`язку з чим було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу.

Натомість місцевий суд в оскаржуваній постанові встановив, що «відеозаписом з бодікамер інспекторів патрульної поліції № 476687, № 472094 зафіксовано, як поліцейський підходить до транспортного засобу «Nissan Juke» д.н.з НОМЕР_2 , який знаходиться на узбіччі з увімкненим аварійним сигналом та з увімкненим ближнім світлом фар. За кермом зазначеного транспортного засобу на місці водія перебувала ОСОБА_1 , пристебнута паском безпеки.

Тобто наведене вище підтверджує, що суд першої інстанції не встановив наявності факту, який підтверджує керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Також, встановлення судом першої інстанції факту «знаходження транспортного засобу на узбіччі з увімкненим аварійним сигналом та з увімкненим ближнім світлом фар за кермом якого на місці водія перебувала ОСОБА_1 не є достатнім та беззаперечним доказом, який може підтверджувати факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки жодного руху транспортного засобу чи здійснення технічної дії ОСОБА_1 з метою приведення транспортного засобу в рух, і, як наслідок переміщення транспортного засобу в просторі місцевим судом не встановлено та жодним доказом не доведено.

Разом з цим, відповідно до відеозапису з бодікамери працівника поліції № 472094, час фіксації на відео 23:36:34, лише по дорозі на АЗС працівники поліції виявили в ОСОБА_1 запах алкоголю, тобто одну з ознак вживання алкоголю, встановлених законодавством, та коли в руках працівника Національної поліції вже знаходився спеціальний технічний засіб «Drager Alcotest 7510» з розпакованим мундштуком, підготовленим до проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що свідчить про факт виявлення ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 після пропозиції працівника Національної поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу.

Тому, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт повідомлення працівниками поліції про виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння безпосередньо після зупинки транспортного засобу.

До того ж, сторона захисту звертає увагу на те, що відеозаписи зафіксованих подій з бодікамер працівників поліції № 476687, № 472094 розпочинаються з пропозиції працівника Національної поліції пройти ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп`яніння без виявлення відповідних ознак та коли в руках поліцейського вже перебувало водійське посвідчення ОСОБА_1 ..

Таким чином, з наведеного вбачається, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, матеріали справи не містять.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення правопорушниці, дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів або виклику і допиту в суді свідків, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.

Так, частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:

- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №461143 від 22 вересня 2025 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала та ОСОБА_1 , яка надала пояснення, зазначивши, що не згодна з його змістом, незгоди з діями працівників поліції не вказала (а.с.1);

- в результаті тесту приладу Драгер від 21.09.2025 відповідно до якого результат тесту складає 0,41% (а.с. 4);

- у висновку результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 22.09.2025 відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, результат 0,37% (а.с.5);

- в копії постанови серії ЕНА № 5775739 від 21 вересня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно з якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП (а.с.6);

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейських, на якому зафіксований огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння (а.с.9);

Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.9 а ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що в матеріалах провадження відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, із відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що під час спілкування з поліцейським ОСОБА_1 не заперечувала факт керування нею транспортним засобом. Крім того, в матеріалах провадження міститься копія постанови серії ЕНА № 5775739 від 21 вересня 2025 року про накладення адміністративного стягнення відповідно до якої ОСОБА_1 керувала транспортним засобом 21.09.2025 об 23.30 год. без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса.

Відтак, на переконання апеляційного суду, в матеріалах справи є достатні та належні докази, які за своїм змістом є логічними й послідовними, та такими стверджується факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та керування у такому стані транспортним засобом.

Щодо доводів апелянта про те, що суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції врахував докази, яка містяться в матеріалах справи та інші обставини, які мали місце в даній справі.

Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи.

Суддя районного суду всебічно, повно та об`єктивно дослідив та з`ясував усі обставини справи та зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції були порушені принцип безпосередності дослідження доказів, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді. Так, суд першої інстанції повно і об`єктивно дослідив всі наявні в матеріалах провадження докази та надав їм відповідну оцінку.

Доводи апелянта про те, що працівниками поліції була порушена процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, є безпідставними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з будь-якими заявами до працівників поліції з приводу неправомірності їх дій не зверталась, будь-яких скарг на неправомірність дій працівників поліції при складанні протоколу не подавала.

Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_1 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 05 листопада 2025 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу адвоката Нечая В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Нечай Володимира Івановича - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Рудніченко