Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №591/11287/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/11287/25

Провадження № 2/591/2781/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Косар А. І.,

секретар судового засідання Хроменко А. О.

розглянув у загальному позовному провадженні

на стадії судового розгляду

справу № 591/11287/25

сторони та інші учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

в інтересах якого діє адвокат Давидом Андрій Григорович

відповідач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СУМИХІМПРОМ»

про стягнення заборгованості по заробітній платі при звільненні, вихідної допомоги

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року в системі Електронний суд адвокат Давидов Андрій Григорович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , сформував позов до АТ «СУМИХІМПРОМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі при звільненні, вихідної допомоги. Вимоги мотивовано тим, що з 06.03.2017 до 23.09.2025 він перебував у трудових відносинах з відповідачем, та на підставі наказу №486 від 23.09.2025 був звільнений за власним бажанням у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору, за ч. 3 статті 38 КЗпП України. У зв`язку із погіршенням фінансового становища, починаючи з 2024 року відповідач почав затримувати виплату заробітної плати, що є порушенням ст. 24 Закону України «Про оплату праці» та ч. 1 ст. 115 КЗпП України, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з виплати заробітної плати, що станом на день звільнення становила 104 557.39 грн.

Разом із цим, відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39), працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Позивач зазначає, що згідно запису у трудовій книжці позивача, звільнення відбулося саме у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору, за ч. 3 статті 38 КЗпП України. Крім цього, зазначена підстава звільнення міститься і в наказі про звільнення №486 від 23.09.2025. Згідно розрахункових листків за липень і серпень, позивачу у липні нараховано оплату праці у сумі 10 681.97 грн. У серпні відповідачем нараховано 12 029.90 грн. Загальна сума нарахувань за два місяці, що передують місяцю звільнення становить 20 711.87 грн. Кількість робочих днів у липні – 23, у серпні – 21, відтак сукупна за два місяці – 44 дні. Середньоденний заробіток таким чином становить 20711,87/44=470,72 грн, без відрахування податків та обов`язкових платежів. Середньомісячна кількість робочих днів - 22 (23 у липні 2025 + 21 у серпні 2025) / 2.

Таким чином вихідна допомога позивача становить 31 067.52 грн (470,72* 22 * 3), що і підлягає стягненню з відповідача з наступним утриманням податків та обов`язкових платежів.

Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі 104 557.39 грн та 31 067.52 грн вихідної допомоги з наступним утриманням податків та обов`язкових платежів.

Позиція відповідача

Представник відповідача подав відзив, відповідно до якого щодо вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі заперечень не висловив. Просить в задоволенні вимоги про стягнення вихідної допомоги у розмірі 31 067.52 грн відмовити у зв`язку з необґрунтованістю. У період часу з грудня 2023 по вересень 2025 відбувались затримки із виплати заробітної плати. Разом з цим відповідачем вживались заходи щодо реалізації позивачем права на своєчасне отримання заробітної плати та за наявності обігових коштів на підприємстві позивачу заробітна плата сплачувалася частинами. Наведене у сукупності свідчить про відсутність умислу у діях роботодавця щодо несвоєчасної виплати позивачу заробітної плати та підтверджує, що унеможливлення виконання підприємством обов`язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії обставин – збройної агресії рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, втрата логістичних зв`язків з постачальниками сировини та покупцями готової продукції, вимушені простої підприємства, пов`язані з повітряними тривогами та тривалими відключеннями електроенергії, знищення та пошкодження виробничих приміщень через обстріли тощо. Позивач вказує на порушення роботодавцем законодавства про працю, яке тривало довгий час. Проте з будь-якими заявами з приводу порушення його прав ні до керівництва АТ«СУМИХІМПРОМ», ні Державної служби України з питань праці, ні до правоохоронних органів позивач не звертався, відповідні докази суду не надані.

Процесуальні дії у справі

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями Зарічного районного суду м. Суми, вона передана на розгляд головуючому судді Косар А. І.

08 жовтня 2025 року Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у судовій справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

07 листопада 2025 року Ухвалою судузакінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони та їх представники на судове засідання не прибули, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання.

05.11.2025 представник позивача в системі Електронний суд сформував заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, вимоги підтримує і просить задовольнити.

Дослідивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначила, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Встановлено, що згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , 06.03.2017 ОСОБА_1 був прийнятий майстром з ремонту устаткування аміачного відділення цеху по виробництву складних мінеральних добрив ПАТ «СУМИХІМПРОМ». У трудових відносинах із відповідачем перебував до 23.09.2025, та згідно з наказом №486 від 23.09.2025 був звільнений з підприємства за власним бажанням – на підставі ч. 3 статті 38 КЗпП України.

Згідно розрахункового листка ОСОБА_1 за вересень 2025 року по АТ «СУМИХІМПРОМ», борг за підприємством на кінець місяця становить 104 557.39 грн.

Відповідач у відзиві фактично проти задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі не заперечив.

Щодо вихідної допомоги при звільненні

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 640/9375/20, за своєю суттю і призначенням вихідна допомога при звільненні розглядається як гарантія (у грошовій формі) працівникові, звільненому з об`єктивних причин.

Відповідно до статті 44 КЗпП України (у редакції, яка діяла на час звільнення позивача) при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив порушення законодавства про працю, що полягає у порушенні виплати належної позивачу заробітної плати протягом певного проміжку часу (станом на липень 2025 борг по підприємству на кінець місяця 93 844.01 грн, за серпень - 89 868.43 грн, за вересень – 104 557.39 грн), не проведено розрахунок в день звільнення.

Зі змісту відзиву вбачається, що, на переконання відповідача, порушення трудового законодавства сталося не з його вини, припадає на період дії форс-мажорних обставин введення воєнного стану на території України (з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України №64/2022). У зв`язку з цим відповідач вважає, що не може нести відповідальність за порушення трудового законодавства за наявності обставин непереборної сили.

Суд не приймає такі доводи як обґрунтовані з огляду на наступне.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/10 (провадження № 12-56гс21) зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що: «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Разом з цим, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 82 ЦПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.

Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання. Визначення обставин непереборної сили наведено у статті 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (укладена у Відні 11 квітня 1980 року). Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідно обов`язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладення зобов`язання.

Положеннями частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Із урахуванням положень частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.

З огляду на вищезазначене слідує, що роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання, має доводити наявність в нього форс мажорних обставин.

З огляду на вищезазначене слідує, що роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог, проте не надав суду належних і допустимих доказів того, що порушення по невиплаті усіх необхідних сум заробітної плати при звільненні позивача сталися внаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажору ведення на території, де знаходиться роботодавець, воєнних дій). Такі докази мали бути підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України (уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат), як це передбачено чинним законодавством України та, в даному випадку, були б підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань по своєчасній виплаті заробітної плати.

Згідно статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже доводи відповідача щодо начебто відсутності його вини у порушенні трудового законодавства щодо ОСОБА_1 є юридично неспроможними, не підтверджені належними та допустимими доказами.

У зв`язку з цим, заявлена вимога ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги при звільненні є обґрунтованою.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо розміру вихідної допомоги, яка становить 31 067.52 грн без відрахування податків та обов`язкових платежів.

Розмір вихідної допомоги відповідач не спростував, власного контррозрахунку не надав.

Оскільки з позивачем припинено трудовий договір через порушення роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору в частині невиконання відповідачем обов`язку щодо виплати заробітної плати (за липень, серпень та вересень 2025 року), на підставі статті 44 КЗпП України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути вихідну допомогу в розмірі 31 067.52 грн

Отже, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення із АТ «СУМИХІМПРОМ» на користь позивача заборгованості щодо сплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні.

При цьому, системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. Такого висновку дійшла у пунктах 86-90 своєї постанови від 08.12.2021 по справі № 9901/407/19 Велика Палата Верховного Суду.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині.

Таким чином, призначена до стягнення сума вихідної допомоги при звільненні, підлягає виплаті з утриманням установлених законодавством України податків і зборів, проте їх нарахування проводяться при виплаті присудженої судом суми.

Керуючись стст. 141, 263, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» (код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 104 557 (сто чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн 39 коп.

Рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» (код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 31 067 (тридцять одна тисяча шістдесят сім) грн 52 коп. вихідної допомоги (сума визначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» (код ЄДРПОУ 05766356) в дохід державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) грн 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК).

Інформація про сторони та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивача Давидов Андрій Григорович РНОКПП: НОМЕР_3 , ОРДЕР СЕРІЯ ВМ №1073846 від 30.09.2025; місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СУМИХІМПРОМ» код ЄДРПОУ 05766356, місцезнаходження: вул. Харківська, п/в 12, м. Суми,40003, Україна.

Повне судове рішення складено 19 січня 2026 року.

Суддя А. І. Косар