Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №725/9062/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року м. Чернівці Справа № 725/9062/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Лисака І.Н.,

суддів: Одинака О.О., Перепелюк І.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Галичанського О.І.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу (а.с.1-3).

Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 оскаржив її, подавши апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Вказує, що про існування ухвали про залишення позовної заяви без руху не знав, жодних повідомлень йому з вказаного приводу не надходило, а фактично дізнався про неї, отримавши таку тільки 06 грудня 2025 року, при тому, що на той час вже була постановлена ухвала про повернення позовної заяви.

Просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «апеляційне провадження».

Згідно із ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Провадження №22-ц/822/206/26

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Таким вимогам ухвала суду не відповідає.

Визнаючи не поданою та повертаючи позовну заяву суд першої інстанції вказав, що позивачем не було усунуто недоліки, які вказані в ухвалі без руху.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2025 року до Чернівецького районного суду м. Чернівці надійшла позовна заява ОСОБА_1 (а.с.1-3, 5).

Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 27 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав того, що остання не відповідає вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України, надано строк на усунення недоліків (а.с.7-8).

Згідно супровідного листа копію ухвали направлено ОСОБА_1 на зазначену ним поштову адресу (а.с.9).

Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху (а.с.10).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на положеннях Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N253-В).

Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Частиною 4 ст.177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст.185 ЦПК України.

Частини 1, 2, 3 ст.185 ЦПК України передбачають, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц наголошено на тому, що повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимог ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28 вересня 2022 року у справі №755/17444/20, від 30 листопада 2022 року у справі №185/463/22.

Як вже зазначалося, ухвала суду про залишення позовної заяви без руху постановлена 27.10.2025 року та згідно супровідного листа копія такої того ж дня направлена ОСОБА_1 (а.с.7-9).

Частиною 1 ст.258 ЦПК України визначено види судових рішень. Зокрема, судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Згідно з ч.5 ст.272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тобто, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного надсилання судом процесуальних документів - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», а у випадку, якщо учасник справи не має зареєстрованого Електронного кабінету, - документи надсилаються засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану таким учасником під час подання документів до суду.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі №721/591/22.

Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем копії ухвали суду про залишення його позовної заяви без руху у період з 27 жовтня 2025 року по день постановлення ухвали про повернення позовної заяви.

Отже, повертаючи позовну заяву позивачу з підстав не усунення недоліків, суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні належні докази про вручення копії ухвали від 27 жовтня 2025 року позивачу в паперовому вигляді.

При цьому, необхідно зазначити, що суд першої інстанції не вжив передбачених процесуальним законом заходів щодо повторного надсилання позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху або іншого способу, передбаченого процесуальним законом, для повідомлення позивача про зазначену процесуальну дію з метою належної фіксації факту вручення копії цієї ухвали.

За відсутності даних про отримання позивачем копії ухвали від 27 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, а також відомостей того, що позивач був обізнаний про її наявність, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України є необґрунтованим.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала відповідно до положень п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 379, 381, 383-384 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Чернівецького районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Суддя-доповідач І.Н. Лисак

Судді: О.О. Одинак

І.Б. Перепелюк