Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №708/898/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/71/26 Справа № 708/898/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Попельнюх А.О. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року Суддя Черкаського апеляційного суду Черкаської області Поєдинок І.А., за участю захисника Черніченка Є.М., розглянувши апеляційну захисника в інтересах правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Чигиринського районного суду Черкаської області від 04.11.2025 року, якою -

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_1 . працюючого водієм СТОВ «Нібулон», -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000.00 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

в с т а н о в и в :

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 25.07.2025 о 18-12 в с. Вершаці по вул. Стежки водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом маючи ознаки алкогольного сп`яніння (почервоніння обличчя та різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер та проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у лікувальному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Чигиринського районного суду Черкаської області від 04.11.2025 року, ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000.00 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник в інтересах правопорушника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить:

Скасувати постанову Чигиринського районного суду Черкаської області від 04.11.2025 та провадження у справі про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_2 закриті на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що вказана постанова є незаконною та необгрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована.

Вказує, що у даному випадку суд першої інстанції грубо поруши зазначені вище норми права, оскільки під час розгляд адміністративної справи зайняв упереджену позицію на користь обвинувача, фактично відмовився досліджувати зазначені стороною захисту порушення допущені органом Національної поліції під ча оформлення матеріалів про дане адміністративне правопорушення, а також необгрунтовано відхилив доречні аргументи сторони захисту щодо незаконних дій працівників поліції по зазначенню в офіційних документах.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №402485 від 25.07.2025 не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_2 в тому чи іншому діянні оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Вказує, що суд взяв до уваги покази працівників поліції, які в свою чергу є зацікавленими та заангажованими особами та їхні свідчення є не послідовними та такими, що суперечать відеодоказам та є досить сумнівними. Відповідно до відеозаписів зафіксовано, що ОСОБА_2 дев`ять разів намагався пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою «Драгер алкотест 6810».

Вказує, що суд першої інстанції під час розгляду адміністративної справи зайняв упереджену позицію на користь обвинувача, і фактично не надав належну оцінку всім обставинам справи.

Судом першої інстанції взагалі не враховано та не зазначено, про те, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння від ОСОБА_2 була спровокована діями працівників поліції.

Судом першої інстанції також не враховано інші обставини при яких відбулося оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 .

Вказує, що ОСОБА_2 ніхто з трьох присутніх працівників поліції не спромігся роз`яснити його права, про те що він має право на захист, а лише перебивали його коли той намагався щось пояснити та обмежували його в пересуванні, забороняли повідомити родичів про те, що сталось.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши законність та обгрутнованість апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно положення ст. 33 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вважаю, що зазначена постанова судді є законною та обґрунтованою.

Суддя районного суду вірно встановив фактичні обставини справи, та прийняв обґрунтоване рішення щодо доведеності вини гр. ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, 25.07.2025 о 18:12 год., в с. Вершаці по вул. Стежки водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом маючи ознаки алкогольного сп`яніння (почервоніння обличчя та різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер та проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у лікувальному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами:

- даними протоколу про адміністративне порушення серії ЕПР1 № 402485 від 25.07.2025 року, де зазначено, що 25.07.2025 о 18:12 год., в с. Вершаці по вул. Стежки водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом маючи ознаки алкогольного сп`яніння (почервоніння обличчя та різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер та проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у лікувальному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.(а.с.2);

- даними карги обліку адміністративного правопорушення від 25.07.2025 року щодо ОСОБА_2 (а.с.3);

- даними електронного рапорту від 25.07.2025 року щодо ОСОБА_2 про те, що останній керував транспортним засобом в стані сп`яніння.(а.с.4);

- даними постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 53141 14 від 25.07.2025, відповідно до якої ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП.(а.с.5);

- даними довідки від 25.07.2025 щодо наявності у ОСОБА_2 посвідчення водія.(а.с.6);

- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.07.2025, відповідно до якого ОСОБА_2 від проходження огляду у лікувальному закладі відмовився.(а.с.8);

- даними відеозапису нагрудних камер працівників поліції, якими підтверджено факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом, його намір уникнути спілкування із працівниками поліції, який полягав у різких змінах напрямку руху та пересуванням по газону, а також його фактичні дії, які підтверджують ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки.(а.с.9).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невизнання ОСОБА_3 своєї вини, розцінюю як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки зазначені обставини викладені в апеляційній скарзі не спростовують факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, відмову від проходження освідування у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо ОСОБА_2 у зв`язку з невідповідністю висновків судді фактичним обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права, є необґрунтованим та спростовуються матеріалами справи.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема його вина підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 402485 від 25.07.2025 року, даними карги обліку адміністративного правопорушення від 25.07.2025 року щодо ОСОБА_2 , даними електронного рапорту від 25.07.2025 року щодо ОСОБА_2 , даними постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 53141 14 від 25.07.2025, щодо ОСОБА_2 , даними довідки від 25.07.2025 щодо наявності у ОСОБА_2 посвідчення водія, даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 25.07.2025 щодо ОСОБА_2 , даними відеозапису нагрудних камер працівників поліції, якими підтверджено факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом та обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Перераховані вище докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.

На переконання суду, наявні в адміністративних матеріалах докази є достатніми, належними і допустимими, такими, що узгоджуються між собою, та «поза розумним сумнівом» та доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Так, за ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія транспортного засобу, відноситься виключно до компетенції поліцейського.

Згідно з п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є:

- запах алкоголю з порожнини рота;

- порушення координації рухів;

- порушення мови;

- виражене тремтіння пальців рук;

- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

- поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З відеозапису наявного в матеріалах справи вбачається, що 25.07.2025 року близько 18:00 години, в с. Вершаці по вул. Стежки, працівники поліції помітили водія, який керував скутером, та після того, коли побачив поліцейський автомобіль, усіляко намагався втекти від працівників поліції, їздив по парку між деревами та вузькими доріжками, де складно проїхати автомобілем. Один з працівників поліції побіг наздоганяти водія скутера, та невдовзі зупинив його. Водієм виявився ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом маючи ознаки алкогольного сп`яніння (почервоніння обличчя та різкий запах алкоголю з порожнини рота). При спілкуванні з поліцейськими, водій ОСОБА_2 самостійно вказав, що вживав алкогольні напої. Водієві було запропоновано пройти огляд на місці за допомогою приладу «Драгер», проте всі наступні дії водія ОСОБА_2 були спрямовані на уникнення правильного продуття газоаналізатора, що в свою чергу було розцінено працівниками поліції, як затягування часу та відмову від освідування. В подальшому, водієві було запропоновано пройти огляд у найближчому медичному закладі Чигирнській ЦРЛ, на що водій ОСОБА_2 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України. На водія були складені адміністративні матеріали, за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Так, суд апеляційної інстанції вважає, що відеозапис є повним та вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення і надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-УІІІ поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Доводи апелянта, про те, що він не відмовлявся від проходження огляду, є необгрунт ованими, оскільки під час проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 створював видимість виконання розпоряджень працівників поліції щодо порядку проходження огляду із використанням алкотестера, проте перед входом повітря до зони дослідження він міцно стуляв губи, а повітря із ротової порожнини видмухував із тиском у сторону, у зв`язку із чим прилад систематично сигналізував про помилку, після чого працівники поліції йому роз`яснювали необхідність видмухувати повітря безпосередньо у середину трубочки.

З урахуванням наведеного, наявних у справі доказів достатньо для встановлення у діях ОСОБА_2 факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є порушенням вимог н. 2.5. Правил дорожнього руху України, за вчинення якого передбачена відповідальність за ч. І ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що 25.07.2025 року, ОСОБА_2 пройшов огляд на стан сп`яніння за самозверненням у медичному закладі КНП «Чигиринська БЛ» (акт хіміко-токсикологічних досліджень №1160 від 28.08.2025 КНП «ЧОПНД»), та встановлено 0,0% проміле у крові, не заслуговують на увагу і суперечать вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення. Як зазначалося вище, згідно з ч.4 ст.266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами такого огляду проводиться в присутності поліцейського, внаслідок чого огляд, який пройшов ОСОБА_2 та висновок за його результатами є недопустимим доказом, про що прямо зазначено у ч.5 ст.266 КУпАП.

Долучені стороною захисту до матеріалів справи додаткові докази не спростовують наведених висновків суду, оскільки суть встановленого порушення полягає безпосередньо у відмові водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, що виходячи зі змісту диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП є окремим самостійним правопорушенням. Відповідно підтвердження перебування особи у стані алкогольного сп`яніння за наведених обставин законодавцем не вимагається. Проходження ОСОБА_2 огляду на стан сп`яніння згодом за самозверненням не може спростовувати зазначених висновків суду, оскільки правопорушення є вчиненим з моменту фактичної відмови від проходження огляду.

Твердження сторони захисту про необхідність за такої поведінки ОСОБА_2 проводити огляд із використанням приладу «Драгер» у пасивному режимі відбору проби, є необґрунтованими, оскільки керівництвом з експлуатації приладу такий режим передбачений для відібрання проби у людей, які не здатні до співпраці (наприклад знаходяться без свідомості). У даному випадку ОСОБА_2 мав визначений Правилами дорожнього руху обов`язок пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та надав свою свідому згоду на проходження такого огляду. Проте під час його проходження намагався імітувати процес проходження з метою спотворення результатів та ухилення від відповідальності.

Доводи апелянта про нероз`яснення ОСОБА_2 його прав працівниками поліції, є також необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи відеодоказами, з яких вбачається, що працівник поліції роз`яснює ОСОБА_2 його права.

Інші аргументи сторони захисту, зокрема щодо порушення процедури складення адміністративних матеріалів та можливого порушення права на захист за встановлених судом обставин не можуть бути окремою самостійною підставою для закриття провадження у справі, а можуть слугувати лише підставою для можливої дисциплінарної відповідальності працівників поліції під час відповідного дисциплінарного провадження, що не віднесено до компетенції суду.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_2 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.5 ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАГІ.

Будь-яких даних, які б спростовували винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується вказаними вище доказами, суду не надано.

Інші доводи апелянта щодо невизнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення спростовуються дослідженими в судових засіданнях доказами у справі, та спрямовані на уникнення відповідальності.

За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доводиться поза розумним сумнівом дослідженими у судовому засіданні доказами, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції вважає, що матеріали справи містять достатню кількість доказів, які дають підстави суду дійти вищевказаного висновку. Доказів на спростування даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.

При накладенні стягнення на ОСОБА_2 суд першої інстанції у відповідності до статей 33-35 КУпАП, вірно врахував всі обставини справи, врахував порушення ПДР України останнім, ступінь його вини, майновий стан, та призначив ОСОБА_2 стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

За таких обставинах підстав для зміни чи скасування постанови судді від 04.11.2025 року, немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Постанову Чигиринського районного суду Черкаської області від 04.11.2025 року, якою ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Поєдинок