Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №756/6745/25 — Оболонський районний суд міста Києва

08.01.2026 Справа № 756/6745/25

Справа №756/6745/25

Провадження № 2/756/509/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Тихої О.О.,

за участі секретаря судового засідання - Косянчук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асконі-Центр», ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за користування грошовими коштами,

УСТАНОВИВ:

Товаристо з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (далі - ТОВ «Консалт Солюшенс») звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.04.2007 між ВАТ ТФБ «Контракт», правонаступником якого є ПАТ Банк «Контракт» та ТОВ «Асконі-Центр» було укладено договір про відкриття кредитної лінії №39/07, відповідно до якого ТОВ «Асконі-Центр» було надано кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в розмірі 10 000 000,00 грн.

Цього ж дня ВАТ ТФБ «Контракт» уклало з ОСОБА_1 договір поруки № 39/07-04, відповідно до якого ОСОБА_1 поручився перед банком за виконання ТОВ «Асконі-Центр» своїх зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №39/07.

ВАТ ТФБ «Контракт» виконало свої зобов`язання за кредитним договором та видало ТОВ «Асконі-Центр» грошові кошти.

У подальшому були укладені додаткові угоди до кредитного договору та ТОВ «Асконі Центр», якими визначено кредитний ліміт 6 100 000,00 грн. з 29.01.2009 по 18.02.2009 та 5 500 000,00 грн. на період з 19.02.2009 по 01.04.2010. Також було укладено додатковий договір і до Договору поруки.

02.09.2010 рішенням Оболонського районного суду м. Києва позовні вимоги ПАТ Банк «Контракт» задоволено частково та стягнуто солідарно з ТОВ «Асконі-Центр», ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Контракт» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №39/07 від 02.04.2007 в розмірі 5 912 921,17 грн., судові витрати в сумі 1730,00 грн., а всього - 5 914 651,17 грн. В частині звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено.

25.11.2010 рішенням Апеляційного суду м. Києва рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.09.2010 було скасовано в частині відмови у частині позовних вимог та стягнуто з ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , з ОСОБА_3 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , з ОСОБА_4 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 , на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №39/07 від 02.04.2007 в розмірі 5 912 921,17 грн. виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Вказане рішення Апеляційного суду м. Києва було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.12.2011.

В подальшому, на виконання вказаних судових рішень було видано виконавчі листи.

На підставі виконавчого листа №2-87/10 щодо боржника ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження №24066718. 23.07.2012 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у м.Києві було складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (копія додається). Вартість майна, яке було передано стягувачу складала 876 602,00 грн.

На підставі виконавчого листа №2-87/10 щодо боржника ОСОБА_4 було відкрито виконавче провадження №31970849. Постановою від 29.12.2012 виконавчий лист було повернено стягувачу (копія додається), у зв`язку з тим, що коштів, що надійшли від реалізації заставленого майно, недостатньо для задоволення вимог стягувача, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно. Виконавчий документ виконано частково на суму 557 000,00 грн.

На підставі виконавчого листа №2-87/10 щодо боржника ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження №32060951. В подальшому, в рамках даного виконавчого провадження іпотечне майно, належне боржниці, було реалізоване за 162 750,00 грн. Постановою від 17.05.2013 вказане виконавче провадження було закінчено (копія додається), у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в частині зобов`язання ОСОБА_3 .

На підставі виконавчого листа №2-87/10 щодо боржника ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження №24410778. При здійсненні виконавчого провадження було реалізовано майно боржника - автомобіль Volkswagen Touareg 3189, 2005 року випуску. Від реалізації майна стягувачу було перераховано грошові кошти у сумі 70 182,93 грн. Постановою від 16.11.2012 виконавчий лист було повернено стягувачу.

Щодо боржника ТОВ «Асконі-Центр» на теперішній час у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва перебуває на виконанні виконавчий лист №2-87/10. Божником ТОВ «Асконі-Центр» не вчинялось жодних дій, направлених на виконання рішення Оболонського районного суду м.Києва та рішення Апеляційного суду м. Києва у справі №2-87/10.

Водночас, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 виступали виключно майновими поручителями за договором про відкриття кредитної лінії №39/07 від 02.04.2007, тобто відповідали лише майном, яке вони передали в іпотеку, як забезпечення за кредитним договором.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.11.2010 було вирішено звернути стягнення на належне їм майно. В результаті примусового виконання вказаного рішення суду, іпотечне майно, належне ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 було реалізовано. Грошові кошти, отримані від його реалізації, були направлені на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором. Однак вказаних коштів не було достатньо для погашення усієї заборгованості.

В свою чергу, ОСОБА_1 виступив фінансовим поручителем за договором про відкриття кредитної лінії №39/07 від 02.04.2007, тобто відповідає перед кредитором усім своїм майном та доходами.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02.09.2010 у справі №2-87/10 було вирішено стягнути солідарно з ТОВ «Асконі-Центр», ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Контракт» заборгованість в загальному розмірі 5 914 651,17 грн.

В результаті примусового виконання вказаного рішення суду з ОСОБА_1 було стягнуто лише 70 182,93 грн. (за рахунок реалізації належного йому авто). З ТОВ «Асконі-Центр» взагалі жодних стягнень не відбувалось.

Враховуючи вищевикладене, за весь час примусового виконання рішення Оболонського районного суду м.Києва від 02.09.2010 та Апеляційного суду м. Києва від 25.11.2010 у справі №2-87/10 з боржників було стягнуто заборгованість в загальному розмірі 1 666 534,93 грн., тобто на теперішній час рішення суду не виконане в повному обсязі та заборгованість за вказаним судовим рішенням становить 4 248 116,24 грн.

05.03.2020 проведено електронний аукціон № UA-EA 2020-02-13-000003-b, переможцем якого визнано ТОВ «Консалт Солюшенс»

27.03.2020 між ПАТ Банк «Контракт» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір №GL6N616864 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ Банк «Контракт» відступило ТОВ «Консалт Солюшенс», а ТОВ «Консалт Солюшенс» набуло право вимоги за договорами, в тому числі за договором про відкриття кредитної лінії №39/07 від 14.07.2006, укладеним з ТОВ «Асконі-Центр», ОСОБА_1

23.09.2020 року ухвалою Оболонського районного суду м. Києва у справі №756/4909/20 замінено стягувача ПАТ Банк «Контракт» на його правонаступника ТОВ «Консалт Солюшенс» у справі за позовом ПАТ Банк «Контракт» до ТОВ «Асконі-Центр», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Станом на час звернення до суду з вказаним позовом рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.09.2010 року у справі № 2-87/10 залишається невиконаним, грошові кошти позивачу не повернуто, а тому у позивача виникло право на застосування наслідків порушення грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3 % річних у розмірі 382 679,62 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 311 591,57 грн., які нараховані за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 відповідно до положень ст.625 ЦК України.

У зв`язку з наведеним, позивач, з метою зменшення фінансового навантаження на відповідачів, просить стягнути солідарно з ТОВ «Асконі-Центр» та ОСОБА_1 частину заборгованості за інфляційними втратами та 3% річних у розмірі 900 000,00 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 20.05.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.07.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, причини неявки у судове засідання представника відповідача адвоката Демиденка Г.О. просила визнати неповажними.

Представник відповідача ТОВ «Асконі-Центр» у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялия у встановленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Демиденко Г.О., у судове засідання повторно не з`явилися, представник відповідача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначив, що він перебуває у щорічній відпустці за межами м. Києва, при цьому жодних підтверджуючих документів суду не надав.

У судове засідання 27.11.2025 представник відповідача - адвокат Демиденко Г.О., також не з`явився, повідомивши суду про неможливість прибути у судове засідання через зайнятість в іншому судовому процесі у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено та зобов`язано представника відповідача надати документи, що підтверджують його зайнятість в іншому судовому процесі та, як наслідок, поважність причин його неявки у судове засідання по розгляду даної справи по суті. Проте, такі докази суду не надані, натомість представник відповідача повторно у судове засідання не прибув.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, відповідач та представники відповідачів у судове засідання не з`явилися без поважних причин, відзив на позовну заяву не подали і представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва у цивільній справі № 2-87/10 від 02.09.2010 позовні вимоги ПАТ Банк «Контракт» задоволено частково та стягнуто солідарно з ТОВ «Асконі-Центр», ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Контракт» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №39/07 від 02.04.2007 в розмірі 5 912 921,17 грн., судові витрати в сумі 1730 грн., а всього - 5 914 651,17 грн.

25.11.2010 рішенням Апеляційного суду м. Києва рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.09.2010 було скасовано в частині відмови у позовних вимогах, позов ПАТ Банк «Контракт» до ТОВ «Асконі-Центр», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_3 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 ; стягнуто з ОСОБА_4 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №39/07 від 02.04.2007 в розмірі 5 912 921,17 грн. виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.12.2011 вказане рішення Апеляційного суду м. Києва було залишено без змін.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 23.07.2012 в рамках виконавчого провадження № 24066718 передано ПАТ Банк «Контракт» в рахунок погашення в рахунок погашення боргу наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 876 602,00 грн.

Постановою державного виконавця від 29.12.2012 у ВП № 31970849 виконавчий лист №2-87/10 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк «Контракт» боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки повернено стягувачу на підставі п.8 ч.1 ст. 47, ст.. 50 Закону України «Про виконавче провадження». У вказаній постанові зазначено, що виконавчий документ виконано частково на суму 557 000,00 грн.

17.05.2013 постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області виконавче провадження № 32060951 з примусового виконання виконавчого листа № 2-87 від 29.03.2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «Контракт» боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки закінчено на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». У вказаній постанові зазначено, що іпотечне майно належне боржниці було реалізовано за 162 750,00 грн.

Постановою державного виконавця від 16.11.2012 у ВП № 24410778 виконавчий лист №2-87/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Контракт» боргу повернено стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». У вказаній постанові зазначено, що при здійсненні виконавчого провадження було реалізовано майно боржника - автомобіль Volkswagen Touareg 3189, 2005 року випуску. Від реалізації майна стягувачу було перераховано грошові кошти у сумі 70 182,93 грн.

23.09.2020 року ухвалою Оболонського районного суду м. Києва у справі №756/4909/20, яка набрала законної сили, замінено стягувача ПАТ Банк «Контракт» на його правонаступника - ТОВ «Консалт Солюшенс» у справі за позовом ПАТ Банк «Контракт» до ТОВ «Асконі-Центр», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

09.10.2024 постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овчаренко М.О. відкрито виконавче провадження № 76257837 з примусового виконання виконавчого листа №2-87/10 про стягнення з ТОВ «Асконі-Центр», ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Контракт» заборгованості.

Предметом позову у цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання, а саме виплати грошових коштів, стягнутих за судовими рішеннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідачів солідарно грошові кошти на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі № 914/1033/17).

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020 р. у справі № 924/532/19 право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, Верховний Суд у постанові по справі № 910/11249/17 від 07.02.2017 зробив висновок, що норма ст. 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Враховуючи наведене, після ухвалення судом рішення про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором зобов`язання відповідачів щодо сплати заборгованості не припинилося та триває до його фактичного виконання. Доказів погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі станом на день ухвалення рішення відповідачами не надано; на час розгляду справи рішення у справі № 2-87/10 є чинним та таким, що набрало законної сили. При цьому суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом вище, 23.09.2020 ухвалою Оболонського районного суду м. Києва у справі №756/4909/20 замінено стягувача ПАТ Банк «Контракт» на його правонаступника ТОВ «Консалт Солюшенс» у справі № 2-87/10 за позовом ПАТ Банк «Контракт» до ТОВ «Асконі-Центр», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Під час постановлення вказаної ухвали, судом було встановлено, що 27.03.2020 між ПАТ Банк «Контракт» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL6N616864 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ Банк «Контракт» відступило ТОВ «Консалт Солюшенс», а ТОВ «Консалт Солюшенс» набуло право вимоги за договорами, в тому числі за договором про відкриття кредитної лінії №39/07 від 14.07.2006, укладеним з ТОВ «Асконі-Центр», ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23.09.2020, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили.

Таким чином, до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшли всі права щодо права вимоги до ТОВ «Асконі-Центр», та ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії №39/07 від 14.07.2006.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач як новий кредитор має право на отримання трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат, передбачених ст.625 ЦК України.

Суд також враховує, що наявність підстави для виникнення боргу, пред`явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України).

У той же час, відповідачами не надано доказів здійснення будь-яких дій, спрямованих на повне чи часткове погашення заборгованості, доказів неприйняття позивачем від відповідачів коштів на таке погашення або відмови від прийняття, як і прострочення, стороною відповідачів суду не надано.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що розмір 3% річних, нарахованих на прострочену суму заборгованості 4 248 116,24 грн. за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 становить 382 679,62 грн., а інфляційні втрати - 1 311 591,57 грн. Суд погоджується з таким розрахунком позивача, який відповідачами не спростовано.

Водночас, позивач просить стягнути частину заборгованості за інфляційними втратами та 3% річних, нарахованими за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, у розмірі 900 000,00 грн.

Доказів того, що сума заборгованості відповідачів перед ТОВ «Консалт Солюшенс» за кредитним договором є меншою, відповідачами не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, у межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідачів на користь позивача підлягають солідарному стягненню 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 900 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асконі-Центр», ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асконі-Центр», ОСОБА_1 три проценти річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 900 000 (дев`ятсот тисяч) гривень 00 копійок; витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 800 (десять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторони:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», код ЄДРПОУ - 42251700, місцезнаходження: 65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308;

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Асконі-Центр», код ЄДРПОУ - 31611370, місцезнаходження: 04207, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 19;

Відповідач 2 - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя О.О. Тиха