Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №127/39227/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/39227/25

Провадження № 2-а/127/397/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 січня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Гриневича В.С.,

секретар судового засідання: Вчерашнюк А.О.

за участю

позивача: ОСОБА_1 , його представника – адвоката Трофімова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного провадження адміністративну справу №127/39227/25 за позовом ОСОБА_1 , який подано його представником – адвокатом Трофімовим Андрієм Васильовичем до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, який мотивовано тим, що 17.08.2025 Відділенням поліції №1 Хмільницького районного ВП ГУНП у Вінницькій області (посадова особа: майор поліції Дзюба Микола Анатолійович) була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5507905. Згідно з постановою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП (Керування ТЗ особою, яка не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов`язкового страхування). Місце і час вчинення правопорушення зазначені у постанові: 17.08.2025 о 19:59:12 в м. Бердичів по вул. Богданівська (Волочаївська) 140. На позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. На підставі цієї постанови Бердичівська ВДВС було відкрито виконавче провадження №79522476 про стягнення штрафу в сумі 850,00 грн.

Із вищевказаною постановою позивач не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Як зазначається позивачем, останній 04.03.2024 виїхав з України та до цього часу сюди не повертався, автомобіль власником якого є останній, перебував і досі перебуває у користуванні ОСОБА_2 , тому позивач не міг бути притягнутим до адміністративної відповідальності на тій підставі, що є лише власником автомобіля вказаному в постанові.

На підставі вищевикладеного позивач через захисника звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.12.2025 відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , який подано його представником – адвокатом Трофімовим Андрієм Васильовичем до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА № 5507905 від 17.08.2025 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн., у справі про адміністративне правопорушення. Також відповідачу було запропоновано протягом трьох днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, представником відповідача було надіслано суду відзив. Зі змісту даного відзиву вбачається, що, на думку представника відповідача, вимоги позивача є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладені обставини, дану постанову представник відповідача вважає законною та вважає що підстави для задоволення позову відсутні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Трофімов В.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Представник відповідача, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Згідно частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Що стосується клопотання про поновлення строку на оскарження постанови судом враховується наступне

Відповідно до частини другої статті 286 КАСУ позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, оскаржувану постанову позивач отримав 15 грудня 2025 року, а відтак десятиденний строк на її оскарження закінчувався 25 грудня 2025 року.

Враховуючи викладене, звернувшись до суду 16 грудня 2025 року (вхідний штамп суду на позовній заяві) із позовною заявою про скасування постанови серії ЕНА № 5507905 від 17.08.2025 про накладення адміністративного стягнення позивачем не пропущено десятиденний строк на звернення до суду із даним позовом.

По суті вимог позовної заяви судом зазначається наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17.08.2025 поліцейським Відділення поліції №2 (м. Козятин) Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області майором поліції Дзюбою Миколою Анатолійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичного режимі серії ЕНА №5507905, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 17.08.2025 о 19 год. 30 хв. в м. Бердичів по вул. Богданівська (Волочаївська), 170, керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 та на вимогу працівника поліції пред`явити документи у відповідності п. 2.4 ПДР відмовився, чим порушив п. 2.4а ПДР – Керування ТЗ особою, яка не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов`язкового страхування цив.-прав. відповід. власників наземних ТЗ.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Разом з тим, пунктом 3 частини першої статті 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю (одна із вичерпного переліку підстав). Інших підстав для перевірки документів на право керування ТЗ, у посадової особи відповідача, в спірних правовідносинах не було.

Статтею 32 Закону України "Про Національну поліцію" визначено повноваження працівника поліції щодо перевірки документів.

Так, згідно з частиною другою статті 32 названого Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п. 2.4 "а" ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за диспозицією частини першої статті 126 КУпАП відповідальність наступає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (зокрема порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП).

Відповідно до частини другої статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Отже, з огляду на наведені встановлені судом обставини та законодавчі приписи, виходячи з того, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, суд вважає правомірним винесення інспектором спірної постанови без складання відповідного протоколу, оскільки відповідач є уповноваженим працівником підрозділу Національної поліції, який має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення від імені органів Національної поліції.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 17.08.2025 о 19 год. 30 хв. в м. Бердичів по вул. Богданівська (Волочаївська), 170, керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 та на вимогу працівника поліції пред`явити документи у відповідності п. 2.4 ПДР відмовився, чим порушив п. 2.4а ПДР – Керування ТЗ особою, яка не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов`язкового страхування цив.-прав. відповід. власників наземних ТЗ.

В свою чергу позивач заперечує такі обставини, зазначаючи що останній не керував транспортним засобом та в той момент перебував за межами території України.

Зокрема, у позовній заяві та в судовому засіданні позивачем зазначається про те, що останній покинув територію України 02.03.2024 та до цього часу на територію України не повертався, а перебуває на території Республіки Польщі.

На підтвердження наведених обставин позивачем до позовної заяви додано копію закордонного паспорту з відміткою про виїзд з території України 02.03.2024

Проте, зазначені вище показання жодним чином не спростовані відповідачем.

При цьому, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, матеріали справи не містять.

Зокрема, з наданих представником відповідача відеозаписів із службових нагрудних бодікамер працівників поліції не вбачається того, що саме ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом на вимогу працівника поліції пред`явити документи у відповідності до п. 2.4. а ПДР відмовився.

Разом з тим, з наданих представником відповідача відеозаписів із службових нагрудних бодікамер працівників поліції вбачається те, що працівниками поліції не ідентифіковано особу, яка керувала транспортним засобом та фактично розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відбувався формально, без встановлення особи яка притягується до відповідальності.

При цьому, згідно з частиною першою статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Однак, суд звертає увагу на те, що в даному випадку інспекторами поліції була винесена оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а відтак встановлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є першочергово необхідним та подальшого розгляду справи. При цьому, встановлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності здійснюється на підставі документів, які посвідчують особу (паспорт, посвідчення водія, пенсійне посвідчення тощо).

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У постанові Верховного Суду, постановленій у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, будь яких доказів на підтвердження обставин, які слугували підставою для винесення поліцейським постанови про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., матеріали справи не містять.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому, суд враховує, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі №338/1/17.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 7 КУпАП закріплено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Положеннями статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Поряд з цим, положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищевикладене винесена відносно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за частиною першою статті 126 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь позивача підлягають стягненню, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 122, 247, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 143, 242-244, 246, 262, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Постанову серії ЕНА №5507905 від 17 серпня 2025 року, винесену інспектором відділення поліції №2 (м. Козятин) Хмільницького РУП ГУНП у Вінницькій області майором поліції Дзюбою Миколою Анатолійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 605,60 грн. (шістсот п`ять грн. шістдесят коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10.

Суддя: