Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №149/3680/25 — Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/3680/25

Провадження №2/149/226/26

Номер рядка звіту 60

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.01.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Робак М. В.,

при секретарі Поліщук Л. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом ОСОБА_1 до Уланівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 звернулась з позовом до Уланівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування, а саме просить визнати в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та реєстрацію права власності на земельну ділянку плошею 0,57 га., яка розташована у селі Лип`ятин Хмільницького району Вінницької області, та була передана ОСОБА_3 рішенням виконавчого комітету Лип`ятинської сільської ради народних депутатів Хмільницького району Вінницької області від 29 жовтня 1993 року. Вимоги обгрунтовує тим, що вона є єдиним спадкоємцем майна померлої. Право на земельну ділянку площею 0,57 га, на яку мала ОСОБА_3 залишилось неоформленим. У ноторіальному порядку оформити право на землю виявилось неможливим, оскільки відсутні правовстановлюючі документи. Враховуючи викладене, просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 24.11.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12.12.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд по суті.

В судове засідання сторони не з`явились, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позивачка позовні вимоги підтримує та просить задоволити, відповідач просить прийняти рішення зу його відсутність, проти задоволення позову не заперечує.

Представник Уланівської сільської ради покладається на розсуд суду.

Судом встановлено наступне.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 2004 року підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 81 рік, в с. Лип`ятин Хмільницького району Вінницької області померла мати позивачки, ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис № 23(копія а.с. 6).

Згідно Заповіту, складеного 09.04.1994 року ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.15)

Рішенням виконавчого комітету Лип`ятинської сільської ради народних депутатів Хмільницького району Вінницької області від 29 жовтня 1993 року земельну ділянку площею 0.57 га. , яка розташована у селі Лип`ятин Хмільницького району Вінницької області було передано ОСОБА_3 ( коп.а.с.13-14)

Інших спадкоємців майна померлої нема , про що свідчить рішення Хмільницького міськрайонного суду від 03.10.2005 року згідно якого за позивачкою визнано право власності на частину спадкового майна після смерті матері (а.с.7)

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася відповідачка, батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ( копія а.с. 16)

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 було укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , прізвище після укладення шлюбу - чоловік ОСОБА_7 , жінка - ОСОБА_7 (а.с.17).

Згідно інформації завідувача Державного нотаріального архіву Вінницької області спадкової справи після смерті ОСОБА_3 не виявлено (а.с. 36)

Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

Згідно ст. 118 Земельного Кодексу України початком процедури приватизації земельної ділянки є звернення громадянина з заявою (клопотанням) до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року, № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено наступне. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2021 року у справі № 370/1854/20, також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, де визначено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

З 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ЗК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передання у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації.

За наведених обставин судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя не приватизувала земельну ділянку, загальною плошею 0.57 га., яка розташована у селі ВЛип`ятин Хмільницького району Вінницької області, та була їй передана рішенням виконавчого комітету Лип`ятинської сільської ради народних депутатів Хмільницького району Вінницької області від 29 жовтня 1993 року, а тому позивачка ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після смерті матері має право на завершення процедури приватизації земельної ділянки та реєстрацію права власності на неї.

Отже, суд дійшов висновку про захист права позивачки у спосіб визнання за нею права на завершення приватизації, у зв`язку з чим позов підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. , 247, 258-268, 273, 352- 355 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1217, 1218, 1222, 1223, 1225, 1235, 1261 ЦК України, ст. ст. 81, 118, 125, 126, 131 ЗК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,57 га, яка розташована у селі Лип?ятин Хмільницького району Вінницької області, та була передана ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Лип?ятинської сільської ради народних депутатів Хмільницького району Вінницької області від 29 жовтня 1993 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду Вінницької області на протязі 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Марина РОБАК