Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №145/1772/25 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1772/25

Провадження №2/145/214/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

"20" січня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л. В. ,

за участю секретаря Мигдальської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 02.07.2018 року між ним та відповідачем було укладено договір позики у вигляді розписки, за яким він передав останньому в борг грошові кошти в сумі 20 000 грн. За користування позиченими коштами відповідач зобов`язався сплачувати позивачу відсотки за користування коштами в розмірі 18% за кожен місяць користування коштами однаковими платежами які вказані у графіку платежів. Однак борг відповідачем не повернутий.

Враховуючи наведене, просить суд стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики від 02.07.2018 року в сумі 316 800 гривень.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 на розгляд справи до суду не з`явилися, представник надав заяву про розгляд справи в їх відсутність та задоволення позовних вимог. Також позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення по даній справі.

Відповідач ОСОБА_2 на розгляд справи до суду не з`явився, про час та місце її розгляду повідомлений в установленому законом порядку. Правом подати відзив на позов не скористався, у зв`язку з чим суд вважає за можливе за згодою позивача ухвалити рішення заочно на підставі наявних доказів у справі.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наведених нижче підстав.

Судом встановлено, що 02 липня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики у вигляді розписки, за яким позивач передав відповідачу в борг грошові кошти в сумі 20 000 грн., а останній зобов`язався повернути отриману позику .

За користування позиченими коштами відповідач зобов`язався сплачувати позивачу відсотки за користування коштами в розмірі 18% за кожен місяць користування коштами однаковими платежами які вказані у графіку платежів.

Однак отриманий борг відповідачем не повернутий.

Таким чином між сторонами виникли відносини позики.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, сторонами дотримано вимог закону щодо форми та умов договору позики, визначених у ст. 1047 ЦК України.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З розрахунку позивача вбачається, що розмір заборгованості відповідача за договором позики станом на 02.10.2025 р. становить 316 800 грн. , з яких 20 000 грн. прострочена заборгованість за основною сумою боргу та 296 800 грн. - заборгованість по відсотках за користування коштами.

Наданий позивачем розрахунок відповідачем не оспорюється, є достатнім та зрозумілим.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позов слід задовольнити.

Оскільки позивач при зверненні з позовом до суду звільнений від сплати судового збору, суд стягує судові витрати на оплату судового збору з відповідача.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 02.07.2018 року станом на 02.10.2025 року в сумі 316 800 ( триста шістнадцять тисяч вісімсот) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 3168 (три тисячі сто шістдесят вісім) гривень.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Тиврівського районного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подана протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 січня 2026 року.

Суддя Копилова Л. В.