Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №128/3601/21 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3601/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Поліщук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява обгрунтована наступним.

Позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520682809:05:002:0085, площею 0,1847 га. Суміжна земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520682809:05:002:0126, площею 0,2135 га, належить відповідачу ОСОБА_2 .. Так, на суміжній земельній ділянці був розташований належний відповідачу гараж. Починаючи з 2020 року відповідач розпочав самовільно, без відповідних дозволів та погоджень із державними органами, на своїй ділянці перебудовувати гараж, а саме в повному обсязі змінив конструктивні елементи, збільшив геометричний розмір самої будівлі, при цьому, зачіпаючи несучі та огороджувальні стіни, а також здійснив добудову другого поверху. На даний час відповідач продовжує будівельні роботи з встановлення перекриття будівлі. В порушення вимог ДБН відповідач під час будівництва не відступив 1 м від межі земельних ділянок, а система водовідведення влаштована так, що атмосферні опади з них потрапляють на земельну ділянку позивачки, де постійно збираються калюжі. Фактична відстань від межі земельної ділянки позивачки до будівництва відповідача становить 60 см, відстань від самочинної будівлі відповідача до будинку позивачки становить орієнтовно 2 м. На даний час відповідач змінив одноповерхову будівлю фактично на двоповерхову будівлю, що відповідно не відповідає встановленим стандартам. Впродовж всього часу будівництва відповідач жодним чином не реагує на прохання та зауваження позивачки щодо дотримання добросусідства, а також щодо припинення порушення встановлених будівельних норм. Тим більше, особи, які допомагають відповідачу в проведенні будівельних робіт, постійно погрожують сім`ї позивачки фізичною розправою, чим завдають їй та її родині моральних страждань, оскільки вони перебувають у постійному стресі. Окрім того, вказане будівництво відповідач проводить без дозволу позивачки. Як зазначалося, на межі належної позивачці земельної ділянки та земельної ділянки відповідача, відповідач збудував двоповерхову будівлю, через що велика частина земельної ділянки позивачки затінена. Вказане порушує права позивачки, як власника суміжної земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного, позивач просить зобов`язати відповідача усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування за власний рахунок самочинно збудованої будівлі, стягнути з відповідача на її користь судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Сидорчук Н.М подано відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 62-63), у якому викладено наступну позицію.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, оскільки вважає, що позивачкою не надано доказів на підтвердження порушення її прав у зв`язку із реконструкцією відповідачем гаража на рівні, що може вважатися істотним та бути достатнім для пред`явлення вимог про його демонтаж. Позовні вимоги та обставини, які викладені у позові, грунтуютьтся на твердженнях, які не доведені доказами, всупереч вимогам ст.ст. 76-81 ЦПК України. Твердження позивачки про те, що гараж є самочинним будівництвом не відповідає дійсності. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №451785 від 06.05.2009, кадастровий номер 0520682809:05:002:0126, земельна ділянка площею 0,2135 га призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівль та споруд. Тобто, належна відповідачу земельна ділянка відведена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівль та споруд, що відповідає п. 1 ст. 376 ЦК України. На час придбання відповідачем земельної ділянки, на ній вже інсували наступні об`єкти: житловий будинок літ. «А», загальною площею 38,2 кв.м, веранда літ. «а», гараж літ. «Б», огорожа №1-2. Тобто, ці об`єкти не є самочинними відповідно до реєстраційного посвідчення, що видано КП «ВООБТІ» 20.10.2009. Відповідач звернувся до КП «ВООБТІ» та замовив технічний паспорт на будівлі та споруди, що знаходяться в АДРЕСА_2 , які будуть надані суду після їх виготовлення. Також, не відповідають дійсності твердження позивача про стікання стічних вод з даху гаража на належну позивачці земельну ділянку. При будівництві паркану ОСОБА_2 відступив на від меж своєї ділянки, орієнтовно, на 1 м. Водовідведення будинку влаштовані таким чином, що стікання атмосферних опадів з покрівель та карнизів здійснюється на належну ОСОБА_2 земельну ділянку. Доказів, що через водовідведення засмічується земельна ділянка, яка належить на праві власності позивачці, не надано як і не надано доказів про порушення будівельних норм. Факт порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка звернулася до суду із позовом. Позивачка неодноразово зверталася до чергової частини Вінницького районного відділення поліції зі скаргами на дії ОСОБА_2 щодо укріплення будинку та перекриття даху. На звернення позивачки були надані відповіді, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення. Отже, позивачка зобов`язана довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення її прав, як власника сусідньої земельної ділянки та будинку, а також обгрунтованості захисту свого права лише такий спосіб як демонтаж будинку, що є крайньою мірою щодо усунення перешкод. Таким чином, враховуючи викладені обставини, зокрема відсутність належних та допустимих доказів, на підставі яких можна зробити висновок про самовільне будівництво будинку відповідачем, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області (суддя Ганкіна І.А.) від 28.12.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , призначено підготовче засідання (т. 1 а.с. 59).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 11.02.2022 задоволено клопотання представника позивачки – адвоката Пунько І.В. про витребування доказів (т. 1 а.с. 82).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 09.05.2022 задоволено заяву позивачки про забезпечення позову, забезпечено позов шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам за його дорученням чи договором здійснювати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520682809:05:002:0126, загальною площею 0,2135 га до набрання законної сили рішення по даній справі (т. 1 а.с. 101-102).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22.06.2022 ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 09.05.2022 залишено без змін (т. 1 а.с. 180-182).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01.07.2022 задоволено клопотання сторони позивача про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи; призначено судову земельно-технічну експертизу, виконання якої доручено експертам ТОВ «Подільський центр судових експертиз», провадження у справі зупинено до надходження висновку експерта (т. 1 а.с. 190-191).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 31.03.2023 задоволено клопотання експерта про надання додатковим матеріалів, що необхідні для проведення експертизи (т. 1 а.с. 201).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05.10.2023 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання (т. 1 а.с. 244).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08.04.2024 прийнято до провадження судді Шевчук Л.П. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Призначено у справі підготовче засідання (т. 2 а.с. 22).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 29.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (т. 2 а.с. 29).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 15.10.2024 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Сидорчук Н.М. про розгляд справи в режимі відеоконференції (т. 2 а.с. 52).

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Пунько І.В. не з`явилися, представником позивачки подано до суду заяву, в якій вона просила розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовільнити (т. 2 а.с. 102).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Сидорчук Н.М. в судове засідання також не з`явилися, представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, в задоволенні позову просила відмовити, оскільки вважає, що позивачкою не доведено заявлені нею позовні вимоги (т. 2 а.с. 104-105).

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез`явлення сторін не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у відсутність сторін.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи заяви по суті, інші докази, оцінивши їх в сукупності, врахувавши позиції сторін, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №097381 від 04.12.2006 ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером 05206828009050020085, площею 0,1848 га в АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки – для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель (т. 1 а.с. 7).

Згідно копії свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 01.12.2009 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .. Право власності ОСОБА_1 24.12.2009 зареєстровано в КП «ВООБТІ» (т. 1 а.с. 8).

На а.с. 9-10 т. 1 міститься копія технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 .. Технічний паспорт виготовлений станом на 04.06.2009 КП «ВООБТІ».

На а.с. 16-29 т. 1 міститься технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Згідно копії листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області №1002-160-1.18 від 06.04.2021, адресованого позивачці ОСОБА_1 , з 18.03.2020 Держархбудінспекція та її територіальні органи здійснюють заходи державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Беручи до уваги, що Урядом прийнято рішення ліквідувати Держархбудінспекцію, здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду можливо після початку функціонування Державної інспекції архітектури та містобудування України (т. 1 а.с. 29).

Відповідно до копії листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області №93/0/282-112 від 03.06.2020, адресованого позивачці ОСОБА_1 , повідомляється, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної внесення змін до деяких інспекції та постанов Кабінету Міністрів України», Урядом прийнято рішення ліквідувати Державну архітектурно-будівельну Відповідно, інспекцію. 18.03.2020 не здійснюють Держархбудінспекція та її територіальні органи з контролю заходи державного архітектурно-будівельного та нагляду (т. 1 а.с. 31).

Згідно копії листа Вінницької РДА №16-Б-379-2 від 05.06.2020, адресованого ОСОБА_1 , повідомляється, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, спір вирішується судом. Відповідно до ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування. З огляду на вищевикладене, вирішення питання порушеного у зверненні віднесено до повноважень сільської ради (т. 1 а.с. 32).

Відповідно до копії листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області №3587/0/4-20-189 від 10.12.2020, адресованого позивачці ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 158 Кодексу, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі виявлення факту самовільного будівництва, орган місцевого самоврядування, у порядку передбаченому ст. 376 ЦК України, має право звернутись до суду із самостійним позовом про знесення самовільно збудованого об`єкту будівництва (т. 1 а.с. 33).

Листом №16-Б-629-7 від 26.05.2021 Вінницька РДА повідомила позивачку ОСОБА_1 , що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства» № 320-VIII, який набув чинності з вересня 2015 року передбачено реформування діючої системи державного архітектурно будівельного контролю, шляхом надання можливості міським, сільським та селищним радам утворювати власні органи держархбудконтролю та розмежування повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю між органами місцевого самоврядування та Держархбудінспекцією. Керуючись підпунктом 8 пункту першого статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць. Також на підставі пункту другого статті 7 у разі, якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду. Враховуючи лист департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області від 25.05.2021 року № 46/0/282-21-56 3 18.03.2020 року Держархбудінспекція та її територіальні органи не здійснюють заходи державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Враховуючи усе вищевикладене, дане питання ви можете вирішити лише в судовому порядку (т. 1 а.с. 34).

Відповідно до копії листа Відділу поліції №3 ГУНП у Вінницькій області №7625/202-2021 від 18.08.2021, що наданий представнику позивачки – адвокату Пунько І.В. на її адвокатський запит, інформує про те, що при перевірці по базі ITC ІНИ відділу поліції №3 Вінницького РУГІ ГУНП у Вінницькій області стосовно звернень ОСОБА_3 в період з 2020 року по теперішній час були зафіксовані наступні повідомлення: звернення ОСОБА_4 було належним чином обліковано до ITC ІПНП Вінницького РВІ ВВП ГУНП у Вінницькій області від 27.03.2020 СО №2420; звернення ОСОБА_4 було належним чином обліковано до IТС ІПНП Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області від 02.04.2020 СО № 2633; звернення ОСОБА_4 та заява ОСОБА_5 було належним чином обліковано до ITC ІПНП відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП Вінницької області від 05.05.2020 СО №3752. Також повідомляє, що за результатами розгляду повідомлень від 08.09.2020 СО №8197, від 05.09.2020 СО №8091 було розглянуто по спрощеній системі та списано електронним рапортом (т. 1 а.с. 36-43).

Згідно листа сільського голови Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 21.12.2020 №Б-257, адресованого ОСОБА_1 на її звернення від 17.12.2020, виконавчий комітет Лука-Мелешківської сільської ради повідомляє, що дозвіл на будівництво чи реконструкцію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , сільською радою не надавався (т. 1 а.с. 44).

На а.с. 46-54 т. 1 містяться фотокартки домоволодіння.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №451785 від 06.05.2009 відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2135 га, кадастровий номер 0520682809:05:002:0126, що розташована в АДРЕСА_1 , цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (т. 1 а.с. 67).

Згідно копії реєстраційного посвідчення від 20.10.2008, що видане КП «ВООБТІ» за ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . До складу домоволодіння входять: житловий будинок літ. «А», загальною площею 38,2 кв.; веранда літ. «а»; гараж літ. «Б», огорожа №1-2 (т. 1 а.с. 68).

На а.с. 108-110 т. 1 міститься копія технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який виготовлений ФОП ОСОБА_6 станом на 17.02.2022.

На а.с. 124-134 т. 1, а.с. 9-12 т. 2 міститься копія технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який виготовлений ФОП ОСОБА_7 станом на 28.04.2022.

Відповідно до вказаних технічних паспортів на земельній ділянці розташовані: житловий будинок літ. «А», літня кухня літ. «Б», прибудова літ. «б», криниця №1.

З копії Витягу з Державного реєстру речових прав №339020018 від 13.07.2023 вбачається, що 07.07.2023 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житловий будинок з прибудовою, господарською будівлею та спорудою, загальною площею 145,3 кв.м, житловою площею 59,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 7).

З висновку експерта №674 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 03.10.2023, що проведено ТОВ «Подільський центр судових експертиз» (т. 1 а.с. 211-243), вбачається наступне:

1. На підставі проведеного дослідження матеріалів цивільної справи та інвентаризаційної справи, враховуючи результати проведеного натурного обстеження та проведення інструментальних обмірів об`єкту дослідження, а також після дослідження нормативно-правових документів в галузі будівництва, можливо зробити висновок, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520682809:05:002:0126, домоволодіння АДРЕСА_1 , були проведенні роботи з реконструкції.

У зв`язку із відсутністю проектно-технічної документації, встановити чи відповідають виконані будівельні роботи на земельній ділянці належній ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 0520682809:05:002:0126, загальною площею 0,2135 га, проектно-технічній документації неможливо.

На підставі проведеного зовнішнього натурного обстеження, при якому скриті будівельні роботи не досліджувалися, враховуючи наявні на дослідженні матеріали, встановлено, що житловий будинок, господарські будівлі та споруди домоволодіння АДРЕСА_1 , в цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів України з питань будівництва, щодо об`ємно-планувальних рішень та технічного стану конструктивних елементів.

На підставі проведеного дослідження матеріалів цивільної справи та інвентаризаційної справи, враховуючи результати проведеного натурного обстеження та дослідження нормативних документів у галузі будівництва можна зробити висновок, що внаслідок реконструкції гаража літ. «Б» у житловий будинок літ. «А», яка була здійснена на земельній ділянці з кадастровим номером 0520682809:05:002:0126 домоволодіння АДРЕСА_1 , не виконуються вимоги нормативно-правових актів, а саме:

- точках 4-6, для пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019. При розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найближчої виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м;

- пункту 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» щодо протипожежної відстані, згідно з яким відстань від житлового будинку літ. «А» (ІІ ступеню вогнестійкості) до інших будівель має становити не менше 8 м.

2. За результатами співставлення земельної ділянки площею 0,1855 га, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,2127 га, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520682809:05:002:0085, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та земельною ділянкою з кадастровим номером 0520682809:05:002:0126, що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , відповідно до інформації, яка міститься у Державному земельному кадастрі, встановлено, що:

- паркан із металевого профілю розташований в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0520682809:05:002:0126, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 ;

- частина земельної ділянки, площею 0,0013 га, яка не входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 0520682809:05:002:0085, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 (на додатку 2 малинового кольору) та яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , із розмірами по периметру: 1) від точки В (ділянка 4) за годинниковою стрілкою: 12,54 м, 28,36 м, 18,18 м, 17,52 м, 35,81 м, 28,24 м, 12,5 м; 2) від точки Г (ділянка 5) за годинниковою стрілкою: 0,23 м, 6,78 м, 0,31 м, 6,80 м;

- частина земельної ділянки площею 0,0006 га, що входить до складу земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 (на додатку 3 сірого кольору) не перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , із розмірами по периметру: 1) від точки Д (ділянка 6) за годинниковою стрілкою: 4,96 м, 0,66 м, 4,70 м, 0,67 м; 2) від точки Е (ділянка 7) га годинниковою стрілкою: 46,02 м, 33,18 м, 12,84 м;

- частина земельної ділянки площею 0,0013 га, яка не входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 0520682809:05:002:0126, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 (на додатку 2 оранжевого кольору) та яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , із розмірами по периметру: 1) від точки А (ділянка 1) за годинниковою стрілкою: 9,64 м, 19,45 м, 0,24 м, 9,80 м, 19,22 м; 2) від точки Б (ділянка 2) за годинниковою стрілкою: 5,36 м, 13,45 м, 18,78 м, 0,49 м;

- частина земельної ділянки з кадастровим номером 0520682809:05:002:0126 площею 0,0024 га, що входить до складу земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 (на додатку 2 зеленого кольору), не перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , із розмірами по периметру: 1) від точки В (ділянка 3) за годинниковою стрілкою: 69,40 м, 21,4 м, 13,30 м, 7,66 м, 20,61 м, 6,85 м, 26,52, м, 14,87 м.

Станом на час проведення дослідження відстань від житлового будинку літ. «А» домоволодіння АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0520682809:05:002:0126, загальною площею 0,2135 га, та який належить ОСОБА_2 , до межі земельної ділянки з кадастровим номером 0520682809:05:002:0085, загальною площею 0,1848 га, яка належить ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить від т. 1 до т. 2 – 3,13 м, від т. 3 до т. 4 – 0,58 м.

Відстань від житлового будинку літ. «А» домоволодіння АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0520682809:05:002:0126, загальною площею 0,2135 га, та який належить ОСОБА_2 , до межі земельної ділянки з кадастровим номером 0520682809:05:002:0085, загальною площею 0,1848 га, яка належить ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у точках 3-4 (0,58м) не відповідає вимогам п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019. При розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найближчої виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м (т. 1 а.с. 211-227)

До даного висновку експерта долучено Додатки із графічним зображенням обставин, що викладені у висновку та на які є посилання у висновку (т. 1 а.с. 228-231).

Оцінюючи вказані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.ч. 1–3, 5 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані, в тому числі, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов `язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Статтею 107 ЗК України, передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (стаття 376 ЦК України).

Отже, юридичними фактами, які становлять правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18) та постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 361/765/16-ц (провадження № 61-33103св18), від 02 лютого 2022 року у справі № 521/16974/17 (провадження № 61-9290св21), від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21).

Водночас, згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, що також відповідає ст. 377 ЦК України.

Так, судом встановлено, що сторони по справі є співвласниками суміжних земельних ділянок, цільове призначення яких для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідачем ОСОБА_2 набуто право власності на земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок літ. «А» загальною площею 38,2 кв.м, з відповідними господарськими будівлями і спорудами в законний спосіб та згідно чинного законодавства. Його право власності на вказані об`єкти нерухомого майна у визначеному законом порядку зареєстровано, оскільки отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку (т. 1 а.с. 67) та реєстраційне посвідчення в КОП «ВООБТІ» (т. 1 а.с. 68).

Згодом, відповідач ОСОБА_2 здійснив перебудову належного йому житлового будинку літ. «А», внаслідок чого збільшилася його площа.

Здійснюючи оформлення права власності на спірний будинок, відповідач дотримався встановленого законом порядку такого оформлення, на підставі передбачених законодавством документів, а саме надав державному реєстратору такі документи: виписку з погосподарської книги, серія та номер 1132, виданої 13.10.2020 виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради; Витяг з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер ІУ161220510769, видавник ЄДЕССБ (т. 2 а.с. 7, т. 1 а.с. 125127). На підставі вказаних документів державним реєстратором 07.07.2023 було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на житловий будинок з прибудовою, господарською будівлею та спорудою, загальною площею 145,3 кв.м, житловою площею 59,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, законно претендуючи на відновлення права користування відповідною частиною земельної ділянки, позивачка просить усунення порушення такого права у спосіб, який неминуче призведе до позбавлення відповідача права власності на його нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями, яке розташоване на земельній ділянці відповідача, яка відведена для будівництва і обслуговування житлового будинку, зареєстрована на праві власності за відповідачем, хоч і з порушеннями норм ДБН. Відповідно, позовні вимоги позивача передбачають втручання у право відповідача на мирне володіння його майном.

Знесення будівництва є крайнім заходом і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18); від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18).

В даному контексті суд вважає необхідним звернути увагу на застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Тож. для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності чи недобросовісності набувача майна. При цьому, поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві, в даній справі таким майном є житловий будинок з господарськими будівлями, яким мирно володіє відповідач.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) мети, досягнення якої передбачається, та засобів, які використовуються для її досягнення.

Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа – добросовісний набувач, внаслідок втручання в її право власності, понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява №43768/07)).

Велика Палата Верховного Суду в справі №488/2807/17, постанова від 18.01.2023 (п. 109), зауважила, що у кожному випадку, коли володіючий власник просить про усунення йому перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом демонтажу спорудженого на ній об`єкта нерухомості, суд має перевіряти правомірність втручання держави у права на повагу до житла та мирного володіння на цей об`єкт шляхом його демонтажу, а саме: наявність підстави для такого втручання у законодавстві, легітимність мети цього втручання (його відповідність цілям, визначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції та абзаці другому статті 1 Першого протоколу до Конвенції) та пропорційність демонтажу відповідній меті (можливість досягнення останньої проведенням демонтажу за відсутності менш обтяжливих для відповідача способів захисту прав позивача). Залежно від результату такої перевірки суд вирішує питання про задоволення чи відмову у задоволенні позову. При цьому у разі його задоволення відшкодування особі вартості майна, що підлягає демонтажу, не є можливим за відсутності для цього юридичних підстав (зокрема, правомірності його спорудження, добросовісності набуття права на нього, заявлення вимоги про відшкодування та її обґрунтованості).

Так, на переконання суду, заявлені позовні вимоги не є пропорційними вказаній меті усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою позивачки за відсутності доказів неможливості захисту прав позивачки менш обтяжливим для відповідача способом, наприклад встановленням сервітуту чи оренди земельної ділянки, грошової компенсації вартості земельної ділянки та її відповідність обставинам справи. Саме лише посилання позивачки на порушення відповідачем норм ДБН щодо відстані до межі її земельної ділянки при будівництві (переобладнанні вже існуючого будинку), не може бути доказом неможливості вирішення спору між сторонами іншим шляхом, ніж знесення набутого у власність в законний спосіб нерухомого майна на земельній ділянці, яка відведена для такого будівництва. Також самочинність цього будівництва позивачкою не доведено.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду в справі №910/4730/18, постанова від 31 липня 2019 року, зазначивши, що зобов`язання відповідача в примусовому порядку усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні всією спірною земельною ділянкою шляхом звільнення її від будівель та споруд, фактично означає знесення належного відповідачеві на праві власності нерухомого майна, що є порушенням його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції, а обраний спосіб захисту у вигляді звільнення всієї спірної земельної ділянки від нерухомого майна є неефективним в розумінні Конвенції та призведе до недотримання справедливої рівноваги інтересів сторін.

Суд наголошує, що будівництво житлового будинку, про знесення якого просить позивачка, було здійснено внаслідок перебудови вже існуючої будівлі та відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ) №ІУ161220510769, відбувалася реконструкція житлового будинку по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 125-127). Дана обставина також підтверджується і висновком експерта №674 від 03.10.2023. Окрім того, вказаним висновком експерта встановлено, що житловий будинок, господарські будівлі та споруди домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів України з питань будівництва, щодо об`ємно-планувальних рішень та технічного стану конструктивних елементів.

За вказаних обставин, суд вважає, що задоволення заявлених позовних вимог порушуватиме принципи пропорційності та справедливої рівноваги (балансу) інтересів сторін та призведе до невиправданого втручання у право власності відповідача та надмірного тягаря для нього, що становить порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а обраний спосіб захисту у вигляді демонтування житлового будинку є таким, що не має законних підстав та легітимної мети, що також не відповідає ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вказані норми ЦПК України, сплачений позивачкою ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн. слід залишити за нею (а.с. 1).

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 78, 95, 96, 103, 106, 107, 152, 158 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 12, 13, 76, 133, 141, 211, 247, 259, 263, 265 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Л.П. Шевчук