Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №619/4441/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 619/4441/24

Номер провадження 22-ц/818/235/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Козирєва А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 травня 2025 року в складі судді Калиновської Л.В. по справі № 619/4441/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Коробець Олена Миколаївна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу (далі – ХРНО) Коробець Олена Миколаївна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 .

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України вона була вимушена виїхати за межі держави, де і перебувала до початку березня 2023 року.

Після повернення із-за кордону стало відомо про смерть її родича ОСОБА_3 , який за життя заповів їй квартиру АДРЕСА_1 .

Вказаний заповіт посвідчено 01 липня 2011 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Маренич Г.П., за реєстровим номером № 1552.

22 березня 2023 року вона звернулася до приватного нотаріуса ХРНО Коробець О.М. стосовно прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , проте у зв`язку з пропущенням строку для подачі заяви про прийняття спадщини, їй було рекомендовано звернутися до суду.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просить визначити їй додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.

25 липня 2024 року ОСОБА_2 подала відзив, в якому заперечувала проти заявлених позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що з 2007 року вона спільно проживала однією сім`єю з померлим ОСОБА_3 з 2008 року до моменту його смерті, організувала поховання ОСОБА_3

15 липня 2022 року на підставі її заяви заведено спадкову справу № 69/2022. Листом № 35/01-16 від 23 січня 2023 року приватного нотаріуса ХРНО ОСОБА_4 їй було відмовлено у видачі спадщини після померлого ОСОБА_3 внаслідок неможливості встановити факт сімейних відносин зі спадкодавцем.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28 лютого 2023 року по справі № 619/628/23 встановлено факт її проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 понад п`ять років до часу відкриття спадщини, у період з 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день смерті ОСОБА_3 . Визнано ОСОБА_2 спадкоємцем за законом четвертої черги спадкування після смерті ОСОБА_3 та визнано за нею право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа квартири - 42,10 кв.м.

На вказане рішення суду позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу та Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 червня 2024 року провадження по справі № 619/628/23 зупинено до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Вказувала, що ОСОБА_5 є двоюрідною племінницею спадкодавця ОСОБА_3 , отже є спадкоємицею п`ятої черги спадкування за законом.

28 травня 2022 року нею було повідомлено ОСОБА_1 про смерть ОСОБА_3 через листування, а тому позивачці було достеменно відомо про смерть спадкодавця. ОСОБА_1 не надано до суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження тих обставин, що унеможлювали реалізувати у встановлений законом строк своє право на прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 .

Необізнаність ОСОБА_1 про наявність заповіту не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном один місяць з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведені позивачкою причини пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

На вказане судове рішення 28 травня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат – Козирєв Андрій Вікторович, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що перебування ОСОБА_1 за кордоном та збройна агресія російської федерації проти України безумовно не свідчать про існування об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини та відповідно поважності причин пропуску для звернення з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Вказувала, що про смерть спадкодавця ОСОБА_1 було достеменно відомо ще 28 травня 2022 року. В подальшому до 25 вересня 2022 року вона з ОСОБА_1 продовжували листування в мережі Facebook, постійно висловлюючи один одному слова підтримки щодо смерті ОСОБА_3 , обмінювались спільними з ним фотографіями, телефонували та направляли один одному голосові повідомлення.

Зазначені обставини підтверджені висновком експерта № 5526 Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України за результатами проведення експертного комп`ютерно-технічного дослідження від 16 липня 2024 року

Перебування за межами України не є поважними обставинами для пропуску строку для прийняття спадщини та надання додаткового строку для її прийняття, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів, шо вона не мала можливості посвідчити у будь-якого нотаріуса в Україні або за кордоном, в консульській установі або посольстві України відповідну заяву про прийняття спадщини та направити її в подальшому до нотаріуса засобами поштового зв`язку.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Козирєва А. В., який підтримав апеляційну скаргу, позивачку ОСОБА_1 , яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції (не) відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (том 1, а.с. 59).

За життя 01 липня 2011 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Маренич Г.П., згідно з яким заповів належну йому квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_5 (том 1, а.с. 12).

Також 28 вересня 2010 року ОСОБА_3 складено заповіт, яким спадкодавець заповів ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 195).

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 50-51).

15 липня 2022 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_6 (том 1, а.с. 69).

22 березня 2023 року ОСОБА_5 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Листом приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. від 22 березня 2023 року останню повідомлено про пропуск строку для прийняття спадщини (том 1, а. с. 15).

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23).

За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21 (провадження № 61-14773св23).

Зокрема, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, позивач посилався на те, що у зв`язку з вторгненням РФ в Україну та введення воєнного стану, постійними обстрілами вона вимушена була з дитиною виїхати за межі України і повернулася на початку березня 2023 року.

Відповідно до Листа Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 05 березня 2023 року о 14 год. 57 хв. перетнула державний кордон України (в`їзд) в пункті пропуску Ягодин.

11 квітня 2023 року ОСОБА_1 подано заяву про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 31 січня 2024 року № 619/1674/23 позов ОСОБА_5 до Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Коробець Олена Миколаївна, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_5 додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили (том 1, а.с.16-17).

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року № 619/1674/23 вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про залишення позову ОСОБА_5 до Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Коробець Олена Миколаївна, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини без задоволення (том 1, а. с. 18-21).

Загальновідомим є факт, що після початку повномасштабної військової агресії росії проти України та запровадження в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року, розпочалися активні бойові дії та обстріли.

Принцип «пропорційності» пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.

Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи обставини, на які посилався позивач, та загальновідомі факти, суд першої інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Слід звернути увагу, що 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (далі - постанова № 164 від 28 лютого 2022 року), яка постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 доповнена пунктом 3, яким встановлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 редакцію пункту 3 постанови № 164 від 28 лютого 2022 року змінено та викладено в наступній редакції: «Перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 469 пункт 3 виключено із постанови № 164 від 28 лютого 2022 року.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи обставини, на які послалася позивачка, та те, що протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України діяли суперечливі положення законодавства щодо перебігу строку для прийняття спадщини, та зважаючи, що перший позов про визначення додаткового строку подано ще у квітні 2023 року, тобто, через незначений строк після прибуття позивачки в Україну, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що вказані причини, є тими непереборними обставинами, які перешкоджали позивачці протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку доводам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшов обґрунтованого і справедливого висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилання відповідачки на листування між сторонами не спростовуються висновків суду першої інстанції, оскільки обізнаність ОСОБА_1 про смерть спадкодавця у травні 2022 року не вливає на обставини суперечливості положення законодавства щодо перебігу строку для прийняття спадщини у 2022 році.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін та дана їм належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 20 січня 2026 року.

Головуючи Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина