Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №638/15321/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/15321/25 Головуючий суддя І інстанції Власова Ю. Ю.

Провадження № 22-ц/818/1187/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про приватну власність, з них:

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.,

суддів Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2025 року у справі № 638/15321/25 за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МЕЙСОН–2000», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВОРОБЙОВИ ГОРИ НА ШЕВЧЕНКА», про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, стягнення грошової компенсації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить:

-визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

-витребувати квартиру АДРЕСА_2 , з чужого незаконного володіння ТОВ «ГРАНД МЕЙСОН-2000» на її користь;

-скасувати рішення про державну реєстрацію права власності № 67777475 від 27.05.2023, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Галиною Олександрівною, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТОВ «ГРАНД МЕЙСОН-2000», номер запису про право власності 50421589.

-витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та ТОВ «ГРАНД МЕЙСОН-2000» та зобов`язати їх повернути рухоме майно, що знаходиться у вказаній квартирі, а саме: люстру; кухонні меблі, мийку, змішувач, невеликий столик та розкладний стіл; унітаз, раковину, душову систему та змішувач у ванній кімнаті; комод для речей; карниз та тюль.

-в якості альтернативної позовної вимоги, у разі неможливості виконання пункту 3 позовних вимог, стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «ГРАНД МЕЙСОН-2000» на її користь грошову компенсацію, що складається з ринкової вартості квартири, вартості проведеного ремонту та вартості рухомого майна, у розмірі, що буде встановлений судовими експертизами.

19.09.2025 позивачем до Київського районного суду м. Харкова подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яка отримана цим складом суду відповідно до підпункту 2.3.32. пункту 2.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського районного суду м. Харкова 10.10.2025.

У поданій заяві позивач ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення її позову до ОСОБА_2 , ТОВ «ГРАНД МЕЙСОН–2000», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПН ХМНО Чуприна Г.О., ОСББ «ВОРОБЙОВИ ГОРИ НА ШЕВЧЕНКА» про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, стягнення грошової компенсації, – шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 13 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Боднарчук А.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду заяви про забезпечення позову до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції щодо зустрічного забезпечення не є самостійною та достатньою підставою для повернення такої заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Гранд Мейсон-2000» - Вінокурова Р.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу залишити без змін.

Посилається на те, що відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення не є підставою для скасування судових рішень та виходить за межі суті оскарженого питання – повернення заявнику поданого клопотання в зв`язку з невідповідністю процесуального документу чітким, визначеним та однозначний для розуміння вимогам п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України на чітко передбаченій ч.10 ст.153 ЦПК України підставі.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява не містить у собі пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають матеріалам справи.

Вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову визначені ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Наведеним вимогам заява ОСОБА_1 відповідає, та не потребує вирішення питання щодо зустрічного забезпечення позову, а тому у суду не було підстав вимагати від заявника пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Такий підхід суду має ознаки надмірного юридичного формалізму, який не відповідає основному завданню цивільного судочинства, яке визначено у ч. 1 ст. 2 ЦПК України.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 2 ЦПК України Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, позивачем на виконання п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а саме те, що з урахуванням свідомих дій відповідачів є всі підстави вважати, що останніми можуть бути здійснені щодо відчуження спірного майна, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, призведе до порушення права позивача на ефективний захист прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у таких випадках, якщо:

1)позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові;

2)суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Згідно з ч. 6 ст. 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Аналіз змісту статті 154 ЦПК України свідчить, що в ній розмежовано випадки, за яких застосування зустрічного забезпечення є: дискреційним правом суду (ч. 1 ст. 154 ЦПК України); імперативним обов`язком суду (ч. 3 ст. 154 ЦПК України).

Однак, суд не вказав у оскарженій ухвалі мотиви та норми цивільного процесуального права, з яких він вважає за необхідне обговорити чи застосувати зустрічне забезпечення позову.

Під час розгляду цієї справи, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, апеляційний суд враховує наступні висновки Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі №643/14180/21 (провадження №61-11379св22), вказано, що: «зустрічне забезпечення по своїй суті є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, має на меті забезпечити баланс інтересів сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів. Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника, щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку».

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 21 грудня 2020 року у справі №487/5726/19, від 30 червня 2021 року у справі №752/2342/19, від 23 грудня 2022 року у справі №760/34352/2.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 01 липня 2020 року в справі № 569/13105/18 (провадження № 61-46461св18), «відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову».

Слід вказати, що положення п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України не вимагають від особи, яка подає заяву про забезпечення позову, зазначати саме конкретний вид зустрічного забезпечення, який вона просить застосувати. Вказана норма процесуального права передбачає, що заявник повинен висловити свою пропозицію щодо зустрічного забезпечення.

Виходячи з наведеного колегія суддів зауважує, що сама по собі відсутність пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, якщо воно не є обов`язковим, згідно ч. 3 ст. 154 ЦПК України, не є підставою для повернення заяви про забезпечення позову, якщо суд не вбачає обґрунтованих підстав для їх застосування, - оскільки ці питання суд першої інстанції з`ясовує у передбаченому ст. 153 ЦПК України порядку.

Більш того, ч. 3 ст. 154 ЦПК України передбачає випадки, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення. Однак, зміст оскаржуваної ухвали не містить відомостей про те, що такі обставини були встановлені судом і саме ці обставини слугували правовою підставою для прийняття оскаржуваної ухвали.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що у разі відсутності у заяві про забезпечення позову пропозиції щодо зустрічного забезпечення, таке не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення заяви про забезпечення позову, який належним чином не обгрунтований.

Доводи апеляційної скарги про неправомірність ухвали суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову є обґрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду не відповідає легітимній меті, з якою у даному випадку унормований порядок зустрічного забезпечення позову, а тому є порушення права на справедливий суд.

Так, у рішенні від 08.12.2016 року, остаточне від 08.03.2017 року, у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України» (Заява №24003/07) ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням… Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти.

Відтак, згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальний, але й фактичний. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Тому відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 20 січня 2026 року.

Суддя-доповідач В.Б.Яцина

Судді Ю.М.Мальований

Н.П.Пилипчук