Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №639/4595/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 639/4595/25 Головуючий І інстанції -

Провадження № 33/818/188/26 Кісь Д.П.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач – Кружиліна О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Гури В.В.,

захисника - Ключника О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Шевченка Олександра Олександровича на постанову судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 08.09.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто судовий збір з ОСОБА_1 у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Не погодившись з вказаною постановою судді, захисник ОСОБА_1 – адвокат Шевченко О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, посилається на винесення суддею постанови з порушення норм матеріального і процесуального права за неповним з`ясуванням усіх обставин справи.

Наголошує на тому, що поліцейськими не встановлено марку та тип електричного самоката, на якому пересувався ОСОБА_1 .

Стверджує про протиправність дій працівників патрульної поліції під час зупинки та оформлення адміністративних матеріалів.

Зазначає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 електричним самокатом.

Вказує на те, що особа, яка керує електричним самокатом, не підпадає під визначення «водія» та «учасника дорожнього руху» у розумінні Правил дорожнього руху України.

Посилається на порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на захист, мотивуючи це тим, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Також стверджує, що суд першої інстанції фактично перебрав на себе функції сторони обвинувачення.

Будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду на 13.01.2026, ОСОБА_1 в призначене судове засідання не прибув, клопотання про відкладення апеляційного перегляду справи не надходило, про причини неявки апеляційний суд не повідомив.

У судове засідання з`явився захисник ОСОБА_1 – адвокат Ключник О.М., який надав на підтвердження повноважень здійснювати представництво Чичкана О.М. відповідні документи.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення адвоката Ключника О.М., який підтримував доводи апеляційної скарги у повному обсязі, звертав увагу на те, що електросамокатом ОСОБА_1 не керував, висловлював незгоду з рішенням суду першої інстанції та просив його скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України.

З зазначеним висновком судді, апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції врегульовано нормами статті 266 КУпАП та положеннями «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі – Інструкція).

Частиною 1 статті 266 КУпАП встановлено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Положеннями пункту 7 частини І Інструкції встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Відповідно до частини 3 статті 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Крім того, відповідно до пункту 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Вказані положення кореспондуються з пунктом 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).».

Судовим розглядом встановлено, що 14 червня 2025 року о 13:14 водій ОСОБА_1 керував електричним самокатом, в м. Харкові, по вул. Полтавський Шлях, 115, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість шкіри обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, та від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому порядку у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ», відмовився.

Внаслідок зазначених подій, поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 361486 від 14.06.2025 за невиконання водієм ОСОБА_1 вимог пункту 2.5 ПДР України.

Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Відеозапис долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд визнає зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Апеляційний суд дійшов висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суддею, відповідно до статей 251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи доказів, повно і всебічно встановлені фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Постанова судді відповідає вимогам статей 245, 280, 283 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом - електросамокатом, не знайшли свого обґрунтовано підтвердження та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

На наявному в матеріалах справи відеозапису, який був предметом дослідження під час апеляційного перегляду справи, зафіксовано, що ОСОБА_1 , перебуваючи на електросамокаті, здійснював рух по тротуару.

Крім того, під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА_1 не заперечував факту керування ним транспортного засобу, що також підтверджується наявними та дослідженими апеляційним судом відеозаписами.

Так, аналіз сукупності зібраних у справі доказів не дає підстав для спростування факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом – електросамокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, водій ОСОБА_1 чи його захисник не оскаржували дії чи бездіяльність співробітників патрульної поліції, тобто останні не зверталися до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися зі скаргою на дії чи бездіяльність працівників поліції до його керівництва, хоча мали для цього достатньо часу.

Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання сторони захисту на незаконність дій працівників поліції під час складення протоколу, акту, направлення чи рапорту або щодо невідповідності відомостей, зафіксованих у цих документах.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що самокат не відповідає поняттю транспортного засобу, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Дане визначення охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатись дорогами загального користування.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначеного випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.

Згідно змісту постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 якщо транспортний засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням засобу, характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

У Правилах дорожнього руху України відсутнє визначення «електросамокат», разом з тим, аналізуючи визначення «транспортний засіб», можна дійти висновку, що «електросамокат» відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей, зокрема і самого водія, який є повноправним учасником дорожнього руху.

Отже, за змістом наведених норм законодавства України, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 фактично керував електросамокатом, який є транспортним засобом, рухаючись дорогами загального користування, повинен виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, в тому числі пункт 2.5.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння.

Аналіз норм КУпАП свідчить про те, що законодавець оперує ширшим поняттям «транспортний засіб», яке не обмежується виключно механічними транспортними засобами, а охоплює й інші засоби пересування, у тому числі електросамокати.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є будь-яка особа, яка керує транспортним засобом.

З огляду на викладене, електросамокат визнається транспортим засобом, а ОСОБА_1 , який керував ним, є належним суб`єктом зазначеного адміністративного правопорушення.

Стосовно доводів апеляційної скарги захисника про те, що поліцейськими не встановлено марку та тип електричного самоката, на якому пересувався ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Апеляційний суд звертає увагу, що правопорушник притягується до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП саме за фактом порушення пункту 2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов`язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку.

Як убачається зі змісту правової норми, відповідальність за відмову від проходження огляду поширюється на осіб, які керують будь-якими транспортними засобами, без поділу їх на механічні, електричні чи інші види. Електросамокати, електроскутери та інші подібні засоби пересування визнаються транспортними засобами, а особи, які ними керують, зобов`язані дотримуватись вимог безпеки дорожнього руху, зокрема, проходити огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського.

За таких обставин, відсутність у матеріалах справи відомостей про марку, модель чи тип електросамоката сама по собі не свідчить про відсутність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду та не має правового значення для кваліфікації його дій. Зазначення або не зазначення цих даних у протоколі не впливає на встановлення події адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції порушено право ОСОБА_1 на захист, через те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції не приймає, з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься Акт (а.с. 10), затверджений Головою Новобаварського районного суду м. Харкова, що станом на 28.04.2025 в Новобаварському районному суді м. Харкова, у зв`язку із залишком марок номіналом N та Х – є неможливим відправлення простої та рекомендованої кореспонденції суду.

Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що особа скористалася правовою допомогою адвоката, який в її інтересах має право брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подати заяви та клопотання, оскаржувати судове рішення, а також інші права, передбачені Законами України. Так, захисник Тимошенко Л.В. уклала договір про надання правової допомоги з ОСОБА_1 від 01.07.2025.

Крім того, ОСОБА_2 подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 11) та заяву про відкладення розгляду справи для надання часу з метою визначення правової позиції та надання пояснень в даному провадженні (а.с. 15).

Згодом захисник Тимошенко Л.В. направила нове клопотання про відкладення розгляду справи від 08.08.2025 (а.с. 24).

Таким чином, із досліджених матеріалів справи вбачається, що захисник Тимошенко Л.В. об`єктивно знала, що стосовно ОСОБА_1 розглядається справа в Новобаварському районному суді м. Харкова.

Адвокати у своїй професійній діяльності, зокрема, зобов`язані дотримуватися Правил адвокатської етики.

Положення статті 18 Правил адвокатської етики вказують, що адвокат інформує клієнта щодо ведення дорученої йому справи, у тому числі щодо правової позиції у справі.

Враховуючи, що між ними укладено договір про надання правової допомоги, вона мала повідомити ОСОБА_1 про те, що стосовно нього розглядається справа в суді та цікавитись про дату її розгляду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на усталену практику ЄСПЛ, яка визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи наведене, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув справу без ОСОБА_1 , чим порушив його права, - є необґрунтованими та такими, що спростовуються відомостями, які містяться в матеріалах справи.

Аргументи на підтримку апеляційної скарги про перебирання судом першої інстанції на себе функцій обвинувачення, є необґрунтованим та суб`єктивним, оскільки не передбачено участі прокурора в справах про адміністративні правопорушення, в тому числі за частиною 1 статті 130 КУпАП, за винятком випадків, зазначених у статтях 7, 250 КУпАП. Тому проведення розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі за статтею 130 КУпАП, без прокурора не є порушенням чинного законодавства.

Європейський суд з прав людини у справі «Фігурка проти України» також підтримав вказану позицію, зокрема зазначаючи, що відсутність сторони обвинувачення під час апеляційного перегляду судом постанови про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, за умови дотримання об`єктивного та суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, не порушує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З врахуванням встановлених судом обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

У зв`язку із наведеним, під час апеляційного перегляду справи за доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 – адвоката Шевченка О.О., апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2025 року та закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 1, 7, 23, 130, 245, 251, 252, 256, 266-267, 278-280, 284, 294, 295 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Шевченка Олександра Олександровича – залишити без задоволення.

Постанову судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду О.А. Кружиліна