Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №639/3872/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 639/3872/25 Головуючий суддя І інстанції Марченко В. В.

Провадження № 22-ц/818/427/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.,

суддів Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Варламова Дмитра Володимировича на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року по справі № 639/3872/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , третя особа: Департамент земельних відносин Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Варламов Дмитро Володимирович та представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Гордейчук Віталій Вікторович від імені вказаних осіб звернулися до Новобаварського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , третя особа: Департамент земельних відносин Харківської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо не скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 6310137900:04:022:0005 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 6310137900:04:022:0005 за адресою: АДРЕСА_1 .

- стягнути на користь позивачів з відповідачів судові витрати, що пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року справу передано на розгляд за іншою територіальною підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою представник ОСОБА_1 – адвокат Варламов Д.В. просить скасувати ухвалу та направити для подальшого розгляду до Новобоварського районного суду м. Харкова .

Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом вказаного позову є зокрема зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 6310137900:04:022:0005 за адресою АДРЕСА_1 .

Вказує, що земельна ділянка знаходиться на території Новобаварського району м. Харкова, тому позивач вернувся з позовом до цього суду.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Учасники справи наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались.

За правилами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаїва, суд першої інстанції виходив із того, що в даному випадку предметом спору є не нерухоме майно, а оскарження дій суб`єкта владних повноважень, тому, правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним позовом, не є спором про нерухоме майно.

З огляду на викладене, враховуючи, що предметом заявлених вимог позивачів у позовній заяві є зобов`язання вчинити певні дії, а саме скасувати державну реєстрацію за відповідачкою ОСОБА_3 , - суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Дердгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , третя особа: Департамент земельних відносин Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не підсудна Новобаварському районному суду м. Харкова.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд не врахував, що у даному випадку з урахуванням підстав та предмету позов, які визначають його мету, він спрямований на захист права власності на земельну ділянку, а тому позивачі правильно звернулися до суду за правилами виключної територіальної юрисдикції.

Так, територіальна юрисдикція (підсудність) цивільних справ визначена в параграфі 3 глави 2 ЦПК України та поділяється на: загальну (за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача) ст. 27 ЦПК України; альтернативну (за вибором позивача) ст. 28 ЦПК України; виключну ст. 30 ЦПК України.

Правила загальної підсудності цивільних справ визначені в ч. 1 ст. 27 ЦПК України, згідно з якою позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернувся з позовом до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , третя особи Департамент земельних відносин Харківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області щодо не скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 6310137900:04:022:0005, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та про зобов`язання виконати певні дії зі скасування державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки.

При відкритті провадження у справі суд у контексті вказаних норм щодо територіальної підсудності для перевірки наявності у суду повноважень для її розгляду має з`ясувати зміст спірних правовідносин відповідно до стандарту доказування «на перший погляд».

Так, обґрунтовуючи свої вимоги представники позивачів у тексті позовної заяви вказали на те, що спірна земельна ділянка, яка зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_3 , за своїми координатами накладається на межі присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_2 із кадастровим номером 6310137900:04:022:0002, яка перебуває у спільній сумісній власності позивачів та була зареєстрована за позивачами раніше від відповідачки (а.с. а.с. 3-7 т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, за своїм змістом вказаний позов є негаторний та спрямований на захист права власності позивачів, як це зазначено у доводах позов.

У постанові від 12 березня 2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234 гс 18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави, а тому цивільну юрисдикцію таких спорів визначають ті наслідки, які спричиняють реєстраційні дії для самого предмету реєстрації – нерухомого майна.

Спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства (постанова ВП ВС від 04.12.2019 у справі № 823/588/16).

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див. з цього приводу правові висновки, які були висловлені у постанові КГС ВС від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19).

Отже, даний спір стосується захисту права власності позивачів на нерухоме майно, яке знаходиться на території Новобаварського району м.Харкова.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Предметом позову у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладено щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції вказаних обставин щодо змісту спірних правовідносин не з`ясував та не врахував вищевказані норми цивільного процесуального права, та правові висновки касаційного суду, які передбачать що даний позов має пред`являтися та розглядатися судом за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, відповідно до положень ст. 30 ЦПК України.

Зважаючи на те, що нерухоме майно знаходиться в межах територіальної юрисдикції Новобаварського районного суду м.Харкова, дана справа підсудна саме цьому суду.

Оскільки суд ухвалив судове рішення з порушенням вказаних норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, така ухвала підлягає скасуванню з підстав визначених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-383, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Варламова Дмитра Володимировича задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Новобаварського районного суду м.Харкова.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 січня 2026 року.

Головуючий суддя В.Б.Яцина.

Судді колегії Ю.М.Мальований.

О.Ю.Тичкова.