Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №570/2443/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/2443/25

Провадження № 22-ц/4815/157/26

Головуючий у Рівненському районному суді

Рівненської області: суддя Гнатущенко Ю.В.

Рішення суду першої інстанції

(повним текстом) ухвалено

10 вересня 2025 року в м. Рівне

Рівненської області

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Еліт Фінанс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 65 961,47 гривень.

Мотивуючи позов, ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" зазначалося про те, що 22 листопада 2021 року між АТ "ОТП БАНК" та відповідачем було укладено кредитний договір №2038107161 на суму 42 500 гривень із фіксованою ставкою 40,00% річних. Згодом на підставі договору факторингу № 21/06/2024 від 21 червня 2024 року право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло від первісного кредитора до ТОВ "ФК "Еліт Фінанс". Станом на 21 червня 2024 року заявлена сума заборгованості становила 65 961,47 гривень, яка складалася з 36 450,26 гривень основного боргу (тіла кредиту) та 29 511,21 гривень нарахованих відсотків.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2025 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" 65 961,47 гривень боргу, 3 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу та 3 028 гривень судового збору.

На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, що полягало в неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник звертав увагу на відсутність факту передачі коштів. Стверджував про те, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів (меморіальних ордерів, виписок), які б підтверджували фактичну видачу кредиту в розмірі 42 500 гривень, а згідно зі ст. 1046, 1054 ЦК України договір вважається неукладеним у разі відсутності факту передання грошей. Тим паче, у день укладення договору ним було подано заяву на закриття карткових рахунків, що заперечує можливість зарахування коштів.

Натомість надані позивачем виписки та розрахунки заборгованості не носять статусу первинних документів, не містять підписів та обов`язкових реквізитів згідно з ДСТУ 4163:2020.

Щодо паспорта кредиту, то, на переконання заявника, він є лише засобом інформування споживача, а не правочином, а тому не може вважатися частиною договору. Зважав й на те, що у кредитному договорі відсутні умови про дострокове повернення кредитних коштів, а, отже, вимоги позивача про дострокове стягнення є безпідставними з огляду на усталену правозастосовну практику Верховного Суду. Також є відсутніми докази повідомлення його про заміну кредитора та відсутність повних витягів із реєстрів боржників, які б підтверджували перехід права вимоги саме за цим договором.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" не скористалося, хоча йому про це роз`яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 07 листопада 2025 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, 22 листопада 2021 року між АТ "ОТП БАНК" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2038107161, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 42 500 гривень зі сплатою відсотків за фіксованою процентною ставкою в 40,00% річних строком на 48 місяців.

Факт отримання позичальником кредиту у наведеному розмірі підтверджено заявою на видачу готівки №35331407 від 22 листопада 2021 року, виписками за особовим рахунком ОСОБА_1

21 червня 2024 року між АТ "ОТП БАНК" (клієнт) та ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" (фактор) укладено договір факторингу №21/06/24, за яким фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, належне право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1 до договору.

З витягу з додатку №1 до договору факторингу №21/06/24 від 21 червня 2024 року вбачається, що АТ "ОТП БАНК" передало ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" право вимоги до ОСОБА_1 за договором №2038107161 від 22 листопада 2021 року в сумі 65 961,47 гривень, яка складається з тіла кредиту у 36 450,26 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитом у 29 511,21 гривень.

Розрахунком заборгованості за кредитним договором №2038107161 від 22 листопада 2021 року встановлено, що станом на 21 червня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за цим кредитним договором складала 65 961,47 гривень.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Норма статті 1078 ЦК України передбачає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно із ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої дійшов обґрунтованого висновку задоволення позову.

З кредитного договору видно, що його умови відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку ,коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Між тим, усупереч доводам відповідача матеріалами справи підтверджується вільний вибір позичальником контрагента на отримання від нього заявленої суми кредиту, надання з цією метою персональних даних, а також укладення між ними кредитного договору на визначених істотних умовах.

Доказів про те, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, інша особиста інформація, тощо) були використані первісним кредиторам чи іншими особами для укладення кредитного договору від відповідача, ним не надані. До правоохоронних органів із відповідним зверненням щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не звертався.

Всупереч аргументам автора апеляційної скарги підписана ОСОБА_1 , засвідчена печаткою каси банку і підписана його працівником заява на видачу готівки в розумінні законодавства є первинним документом бухгалтерського обліку.

Так, згідно з ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 26 постанови правління Національного банку України №148 від 29 грудня 2017 року "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" визначено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.

Підпис керівника установи/підприємства на видаткових касових ордерах не обов`язковий, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках є його дозвільний напис.

Не спонукає до відмови в задоволенні позову через відсутність факту існування між сторонами кредитних правовідносин наявна в матеріалах справи подана ОСОБА_1 первинному кредитору заява від 22 листопада 2021 року, в якій він просив припинити дію договору №2019737687_CARD від 24 липня 2018 року про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та анулювання картки НОМЕР_1 .

Так, існуючі між первинним кредитором та позичальником правовідносини за відповідним договором про обслуговування міжнародних пластикових карток не пов`язані з правочином щодо видачі 42 500 гривень в кредит за кредитним договором №2038107161 від 22 листопада 2021 року.

Отже, будь-яких належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів на обґрунтування заперечень відповідача проти позову, в т.ч. і щодо відсутності вини та зобов`язань, безгрошовості кредитного договору, він не надав, судом їх не було здобуто, а матеріали справи їх не містять.

Наявні у справі договір факторингу та витяг з реєстрів прав вимог до нього підтверджують належне набуття позивачем права вимоги до відповідача і сумнівів щодо цього дані документи не викликають.

Щодо неповідомлення боржника про відступлення права вимоги до нього за договором факторингу, то відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тобто відсутність такого повідомлення не спонукає відмові новому кредитору в задоволенні позову, а лише створює для нього ті ризики, що боржник виконає свій обов`язок первісному кредиторові і таке виконання буде належним.

Оскільки презумпцію винуватості боржника та факту виникнення у нього кредитних зобов`язань перед первинним кредитором не спростовано, то порушення суб`єктивних прав нового кредитора є встановленим, що спонукало до задоволення позову.

Натомість доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до викладення обставин справи з наданням коментарів і тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд та понадміру формально, поданих у зручний для заявника спосіб, метою якого є задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2025 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М. Ковальчук

С.С. Шимків