Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №948/121/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/121/25 Номер провадження 22-ц/814/379/26Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Машівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2025 року , ТОВ «Бізнес Позика» звернулось із позовом до ОСОБА_1 , який мотивовано тим, що 12.02.2023 ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту, а відповідач прийняв (акцепт) пропозицію щодо укладення договору на умовах, визначених офертою. Таким чином, шляхом обміну електронними повідомленнями, між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №459872-КС-001 про надання кредиту у розмірі 13 000,00 грн, підписаний одноразовим ідентифікатором.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 08.02.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 41 921,66 грн, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн .

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 459872-КС-001 від 12.02.2023 у розмірі 27 280,00 грн та судовий збір у розмірі 1576,00 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у стягненні процентів за користування кредитним договором у розмірі 30826,80 грн., суд першої інстанції зробив помилкові висновки.

Відсотки по кредитному договору № 487282-КС-002 від 11.02.2024 року нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам ЦК України, умовам договору про надання кредиту та правилам.

Штрафні санкції не нараховувалися та не включені до позовних вимог, як вимоги про стягнення комісії за надання кредиту, що вбачається з детального розрахунку заборгованості.

Відповідно в період з 11.02.2024 року по 17.03.2024 року включно проценти нараховувались по зниженій (пільговій) процентній ставці.

У період з 11.02.2024 року по 09.09.2024 року включно проценти нараховувались по стандартній процентній ставці 2,00000000%, як це було погоджено сторонами заздалегідь при укладені договору, а не по штрафній, як про те вказав суд першої інстанції.

Отже, відповідачем встановлений графік погашення заборгованості не виконувався, за весь період дії кредитного договору було сплачено лише один платіж, у наслідок чого починаючи з восьмого дня прострочення першого платежу почалось нарахування процентів за стандартною ставкою 2,00000000%, а саме з 18.03.2024 року по 28.07.2024 року включно і після 28.07.2024 року не нараховувались.

Таким чином, проценти за користування кредитом у загальній сумі 55134,80 грн. включають в себе:

нараховані за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,15159869% - у сумі 4594,80 грн. у період з 11.02.2024 року по 17.03.2024 року (включно);

нараховані за стандартною процентною ставкою 2,00000000% - у сумі 50540,00 грн. у період з 18.03.2024 року по 23.07.2024 року (включно).

Отже, розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору від 11.02.2024 року повністю відповідає умовам договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам ст. 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України.

Зважаючи на викладене скаржник просить скасувати заочне рішення Машівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2025 року в частині вимог, що не були задоволенні та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судом установлено та як вбачається з послідовності дій клієнта, 12.02.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями укладено та підписано у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір № 459872-КС-001, за умовами якого останньому видано кредит у сумі 13 000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» від 07.02.2025 року на суму 13 000 грн та банківською випискою на ім`я ОСОБА_2 , наданою АТ КБ «Приватбанк» (а.с.32-36, 47,49,81,82).

Згідно з п. 2.1. вказаного договору, Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 13 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.

За умовами Кредитного договору встановлений розмір зниженої та фіксованої процентних ставок: фіксована стандартна процентна ставка за кредитом – 2,00000000% в день, знижена процентна ставка 1,15788462 % в день, комісія за надання кредиту 1 950,00 грн (п.п.2.4,2.5).

Підписанням вказаного Договору Позичальник підтвердив, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, частиною другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до положень п.2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування складає 16 тижні.

Термін дії Договору: до 04.06.2023 року .

За п.3.2.3 сторони визначили графік платежів, за яким сума тіла кредиту визначена в розмірі 13 000,00 грн, проценти – 12 330,00 грн, комісія – 1950,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості та довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за договором №459872-КС-001 від 12.02.2023, станом на 08.02.2025 становить 41 921,66 грн, з яких: 13 000,00 грн – заборгованість за кредитом, 26 971,66 грн – заборгованість по відсотках, 1 950,00 грн – заборгованість по комісії .

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силустатті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Зібрані докази вказують на те, що 12 лютого 2023 року ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, на виконання якого ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 13 000 грн, а він зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію за надання кредиту в порядку та на умовах, визначених договором.

Після закінчення строку кредитування (04 червня 2023 року) ОСОБА_1 не повернув кредит і не сплатив проценти.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «Бізнес Позика» слід стягнути заборгованість.

Суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості за кредитним договором.

Підписавши за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору кредитний договір № 459872-КС-001 від 12.02.2023, відповідач погодився з визначеними у ньому умовами кредитування, в тому числі і щодо розміру відсотків за кредитом та комісією.

Однак, вирішуючи питання щодо стягнення нарахованих відповідачу відсотків, слід звернути увагу, що з вищевказаного розрахунку вбачається, що сума заборгованості за відсотками в рази перевищує суму заборгованості за кредитом.

Таким чином, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Враховуючи вимоги позивача, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір нарахованих позикодавцем процентів до розміру в сумі 12 330 грн., що на думку суду є розумним та пропорційним наслідком несвоєчасної сплати боргу.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 27 280 грн. з яких: 13 000 грн. - заборгованість за простроченими платежами по тілу кредиту, 12 330 грн. - заборгованість за простроченими платежами по процентам, та 1950 грн. - заборгованість за комісією.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на аналізі доказів, що є у матеріалах цивільної справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 26 971 , 66 грн. не є співмірною сумі кредиту 13000,00 грн. за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» – залишити без задоволення .

Заочне рішення Машівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов