Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №532/1223/18 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/1223/18 Номер провадження 11-кп/814/31/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018170190000174, за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Млинок, Онуфрієвського району, Кіровоградської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, визнано винуватим та засуджено:

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 4004 грн.

Скасовано арешт: накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 2.04.2018 в частині арешту на шліфувально-кутову машинку марки „Дніпро МШК 2700К, належну потерпілому ОСОБА_9 ; ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 22.05.2018 в частині арешту на бензопилу марки „Граніт БПЦ-455/2300 та набір ключів, належних потерпілому ОСОБА_12 ; ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 2.04.2018 в частині арешту на тактичну куртку зеленого кольору, без маркувань, штани спортивні „Adidas, сірого кольору, зимові кросівки „Dore-Tex, належні особі обвинуваченому, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження.

Вирішено питання щодо долі речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.

25.03.2018 приблизно о 23.00 год., ОСОБА_7 , через незачинені двері з приміщення гаражу на території господарства, належного ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , таємно викрав бензопилу марки „Граніт БПЦ-455/2300 вартістю 1102 грн., набір ключів вартістю 783,33 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 1885,83 грн.

01.04.2018 приблизно о 03.00 год., ОСОБА_7 , за попередньою змовою з двома іншими особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, через незачинені двері з господарського приміщення на території домогосподарства, належного ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 , таємно, повторно, викрали кутову шліфувальну машину торгової марки „DWT WS10-125 T вартістю 785,33 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на вказану суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 за попередньою змовою з двома особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, через незачинені двері з приміщення гаражу на території домогосподарства, належного ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_4 , таємно, повторно, викрали бензопилу марки „Foresta ZTM06160322199 вартістю 2000 грн., кутову шліфувальну машину марки „FORTE EG 16-180 вартістю 1700 грн., компресор електричний марки „Бригадир АС-24 S вартістю 1741,10 грн., велосипед марки „Україна вартістю 650 грн., зварювальний апарат марки „Дніпро-М ММА-210Д вартістю 973, 33 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 7064,43 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 за попередньою змовою з двома особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, шляхом пошкодження навісного замку на воротах з приміщення гаражу на території домогосподарства, належного ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 , таємно, повторно, викрали 4 автомобільні шини марки „Rosava WQ-101 вартістю 1941,59 грн., електродриль марки „ТЕМП ДЭУ-1200 вартістю 583 грн., кутову шліфувальну машину „Днепромаш модель „ МШУ 180-1500 вартістю 526,67 грн., бензиновий тример „Бригадир 1,6 кВт вартістю 1100 грн., компресор „Forte FL-24 вартістю 1783 грн., бензопилу марки „STIHL MS180 вартістю 2233 грн., шліфувальну машину „Дніпро МШК-2700К вартістю 1584,80 грн., зварювальний апарат „Дніпро-М ММА-200Д вартістю 1146, 67 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 10898,73 грн.

Протиправні дії обвинувачених були помічені жителями с. Бутенки Кобеляцького району Полтавської області, але обвинувачені, маючи на меті закінчити злочин до кінця, проігнорували вимогу громадян про припинення злочинних дій, втекли з місця злочину разом із шліфувальною машинкою „Дніпро МШК-2700К , яку помістили до багажного відділення автомобіля.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказаний вирок потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 подали апеляційні скарги, у яких, не оскаржуючи доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 , просять вирок суду змінити, у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочинів, особі обвинуваченого внаслідок його м`якості та призначити йому реальну міру покарання.

Зазначили, що при визначенні покарання суд не врахував думки потерпілих, які наполягали на суворому покаранні у вигляді ізоляції від суспільства, та призначив занадто м`яке покарання.

Вважають, що судом помилково було не враховано обставину, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.

Рух кримінального провадження.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду 10.01.2019 апеляційні скарги потерпілих були залишені без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_7 без змін.

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ухвала Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2019 року була скасована та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Підставою для скасування Верховний Суд вказав на безпідставне застосування судом першої інстанції вимог ст. 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_7 .

Позиції учасників судового провадження.

В суді апеляційної інстанції прокурор, обвинувачений та захисник заперечили проти доводів апеляційних скарг потерпілих та просили вирок суду залишити без змін.

Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, про що матеріали кримінального провадження містять документальне підтвердження, до суду апеляційної інстанції не з`явилися. Неявка потерпілих не перешкоджає розгляду апеляційних скарг.

Мотиви суду.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у злочинах, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України, а саме у повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у інше приміщення, за попередньою змовою групою осіб, та у повторному відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з проникненням у інше приміщення, за попередньою змовою групою осіб, за які їх засуджено, учасниками не оскаржується.

Поряд із цим, колегія суддів вважає за необхідне прийняти рішення в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України щодо ОСОБА_7 , за епізодом викрадення майна ОСОБА_10 від 01.04.2018, у відповідності до внесених змін до законодавства про кримінальну відповідальність, а саме через зменшення суми викраденого (крадіжка), за якою визначається кримінальна відповідальність.

Матеріально-правовими підставами ч. 1 ст. 5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024, внесено зміни до ст. 51 КУпАП, відповідно до яких збільшено розмір суми збитків для настання кримінальної відповідальності за ст. 185 КК України, оскільки розмір завданої майнової шкоди, має перевищувати 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Враховуючи підпункт 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу України та ст. 7 Закону України Про Державний бюджет на 2018 рік, відповідно до якої прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 1 січня 2018 року становив 1762 грн., розмір збитків необхідний для притягнення до кримінальної відповідальності за крадіжку, вчинену у 2018 році, має перевищувати 1762 грн.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 , за попередньою змовою з двома особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, 01.04.2018 незаконно заволодів майном ОСОБА_10 на загальну суму 785, 33 грн., що не перевищує необхідну суму для притягнення до кримінальної відповідальності за крадіжку у 2018 році.

Тобто розмір збитків, завданих потерпілому ОСОБА_10 , за інкримінованим ОСОБА_7 епізодом кримінального правопорушення від 01.04.2018, не перевищує необхідну суму для притягнення до кримінальної відповідальності за крадіжку у 2018 році, тобто дії ОСОБА_7 є декриміналізованими, а отже кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю.

Враховуючи викладене вище та положення п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, за якими кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, виключення зазначеного вище епізоду не впливає на остаточну кваліфікацію дій обвинуваченого та призначене покарання.

Доводи потерпілих про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до призначення ОСОБА_7 покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, та ухвалене без врахування думки потерпілих, колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

У Постанові ККС ВС від 19.09.2019 вказано, що призначаючи покарання ОСОБА_7 із застосуванням положень ст. 75 КК, суди не виконали з достатньою повнотою вищевказаних вимог закону та в достатній мірі не врахували конкретних обставин провадженні, кількості епізодів злочинної діяльності, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, позицію потерпілих, які наполягали на призначенні обвинуваченому реального позбавлення волі.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином при призначенні покарання, суд першої інстанції не виконав вимоги закону та роз`яснення Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами; кількості епізодів злочинної діяльності, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, позицію потерпілих, які наполягали на призначенні обвинуваченому реального позбавлення волі.

У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати вирок суду щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання через безпідставне застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України.

При призначенні покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання та роботи характеризуються позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, сімейний стан, наявність неповнолітніх дітей, відсутність судимостей, наявність роботи; обставину, яка пом`якшує покарання, а саме щире каяття; відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Колегія суддів враховує визнання вини обвинуваченим у вчинених злочинах, відшкодування шкоди потерпілим, досудові доповіді, згідно яких орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить серйозної небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб).

Необхідно зазначити, що твердження потерпілих про наявність обтяжуючої обставини, а саме вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою є безпідставним.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Оскільки обставина вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, є кваліфікуючою ознакою злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 186 КК України, що встановлено в судовому засіданні та враховано судом при ухваленні вироку, тому суд позбавлений можливості враховувати цю обставину як таку, що обтяжує покарання.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_7 , з врахуванням наведеного, вчинив три тяжкі корисливі злочини у короткий проміжок часу, з потерпілими не примирився.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи зазначені обставини, з урахуванням особи винного та позиції Верховного Суду у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_7 в тих межах, які визначив суд першої інстанції без застосування положень ст. 75 КК України.

Таке покарання колегія суддів вважає, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, через це апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_11 підлягають задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_10 частковому задоволенню, а вирок в частині призначення покарання ОСОБА_7 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420, 615 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_11 задовольнити.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_10 задовольнити частково. задовольнити.

Вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_7 в частині призачення покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 404 КПК України, кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 по епізоду крадіжки майна потерпілого ОСОБА_10 від 01.04.2018, у відповідності до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України - закрити, у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Зарахувати ОСОБА_7 у строк відбуття покарання період з 03.04.2018 по 05.04.2018 включно.

Строк покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання на виконання вироку суду.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку протягом 3-х місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3