Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №524/4013/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/4013/25 Номер провадження 22-ц/814/705/26Головуючий у 1-й інстанції Ковальчук Т. М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді – доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 липня 2025 року, ухвалене суддею Ковальчук Т.М., повний текст рішення складений – дата не вказана

та ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 липня 2025 року в порядку ч.2 ст. 353 ЦПК України, постановлену суддею Ковальчук Т. М., повний текст ухвали складений – дата не вказана

у справі за позовом Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

07.04.2025 КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Кременчукводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у сумі 4 589,03 грн (в тому числі за абонентське обслуговування в сумі 875,58 грн), нараховані на суму заборгованості 3% річних у сумі 24,64 грн, інфляційні втрати у сумі 52,53 грн, пеню у сумі 20,81 грн; стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Кременчукводоканал» судовий збір у сумі 3 028 грн; стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Кременчукводоканал» адміністративний збір за отримання інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у сумі 80 грн.

Позовна заява мотивована тим, що КП «Кременчукводоканал» є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення і надає послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 . ОСОБА_2 є власником частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На іншу частину будинку відповідачем ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину не отримано, право власності не зареєстровано, однак вона прийняла її у спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини. Зазначені обставини встановлені рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.09.2017 у справі №524/7671/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна. У результаті невиконання відповідачами зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг, виникла заборгованість за період із 01.04.2022 до 28.02.2025, яка станом на 27.03.2025 становить 4 589,03 грн, у тому числі 875,58 грн - плата за абонентське обслуговування.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 липня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про витребування доказів (т.1 а.с. 220).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 липня 2025 року задоволено частково позов Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, з урахуванням 3% річних, індексу інфляції та пені, у тому числі – плати за абонентське обслуговування, у сумі 4 687,01 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області судові витрати в сумі 3 028 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 80 грн адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

У задоволенні вимог Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щоза матеріалами справи між надавачем комунальних послуг та ОСОБА_1 , яка постійно проживає у житлі, укладено індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання. Покладення на співвласника, який фактично не проживає у спірному житловому будинку, не користується послугами водопостачання та не є стороною договору про надання таких послуг, обов`язку сплачувати вартість спожитої води та абонентську плату є додатковим та необґрунтованим тягарем, який не ґрунтується на нормах матеріального права, суперечить принципу справедливості та добросовісності у зобов`язальних правовідносинах. Натомість відповідач ОСОБА_1 не надала до суду належних і допустимих доказів на спростування позову КП «Кременчукводоканал» та встановлених судом обставин, а також на підтвердження недійсності фактичних договірних відносин. При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що на спірні правовідносини не поширюється загальне правило про те, що споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг. Так, за встановлених обставин проживання у будинку та фактичного користування послугами водопостачання та водовідведення лише одним співвласником ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами, сплата за абонентське обслуговування (як платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг) є обов`язком саме фактичного споживача та не має перекладатися на особу, яка хоча і є співвласником цього майна, але в силу певних обставин не може ним користуватися, у тому числі ініціювати припинення постачання таких послуг до домоволодіння, в якому фактично проживає інший співвласник та користується цими послугами, а також реалізувати своє право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) на підставі підпункту 7 пункту 45 та підпункту 11-1 пункту 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Таким чином, обов`язок зі сплати як вартості фактично спожитої води, так і абонентської плати покладається на сторону договору – проживаючого у домоволодінні співвласника, який є споживачем у розумінні закону. Оскільки вимоги позивача в частині, заявленій до відповідача ОСОБА_1 , підтверджуються належними доказами, суд першої інстанції вбачав наявність підстав для часткового задоволення позову. Також, суд першої інстанції вважав за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних, індексу інфляції та пені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скасувати ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.07.2025.

Апеляційна скарга мотивована тим, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини. Суд першої інстанції не надав повної та об`єктивної оцінки наданих матеріалів та відмовився витребувати необхідні докази. Суд першої інстанції допустив процесуальні порушення, оскільки зобов`язаний оцінити усі аргументи в їх сукупності, належності, допустимості та достовірності. Надані ОСОБА_1 документи, прямо свідчать про наявність забезпеченого інтересу, що має переваги над іншими претензіями, а також за відсутності зобов`язань ОСОБА_1 як боржника перед позивачем у тому вигляді, як це визначено у рішенні суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції є необгрунтованим і незаконним та порушує права ОСОБА_1 та її онука ОСОБА_3 , суперечить нормам національного законодавства та нормам міжнародного права.

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що позивач надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; за інформацією з розрахунку заборгованості кількість мешканців – 1 особа (т.1 а.с. 8-9).

Власником частину будинку є ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 28.11.2014, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1 а.с. 32-33).

На частину будинку відповідачем ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину не отримано, право власності не зареєстровано, однак вона прийняла її у спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини. Зазначені обставини встановлені рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 12.09.2017 у справі №524/7671/1-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна (т.1 а.с. 35-36).

Договір №1560/1685 від 12.10.2019 з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого відведення укладено з ОСОБА_1 (т.1 а.с. 13-20); заява на одну особу (т.1 а.с. 22); адреса об`єкта водоспоживання: АДРЕСА_1 ; абонентський номер споживача – НОМЕР_1 ; вузол обліку води заводський номер – 01632 (т.1 а.с. 25); відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки засіб вимірювальної техніки (лічильник води КВ-2,5 DN 20 №01632) відповідає вимогам ДСТУ, свідоцтво чинне до 30.07.2027 (т.1 а.с. 29).

Згідно з відповіддю Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області від 29.04.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 49).

У заяві ОСОБА_1 , яка надійшла на адресу суду 03.06.2025, зокрема, зазначено, що ОСОБА_4 зазначена відповідачем у цій справі, однак мешкає у м. Світловодську та ніколи не проживала в будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 78).

Станом на 27.03.2025 за вказаним об`єктом заборгованість зі сплати послуг за централізоване водопостачання та водовідведення за період із 01.04.2022 до 28.02.2025 становить 4 589,03 грн, у тому числі 875,58 грн - плата за абонентське обслуговування (т.1 а.с. 8-9).

Окрім того, позивач у порядку статті 625 ЦК України та статті 26 Закон №2189-VIII на суму заборгованості нарахував інфляційні втрати у сумі 52,53 грн, 3% річних у сумі 24,64 грн, а також 20,81 грн пені (т.1 а.с. 10).

Суд першої інстанції установив, що спір виник у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання з оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надавалися позивачем у житловому будинку, що належить на праві спільної часткової власності відповідачам.

З наданих у справі доказів убачається, що в будинку встановлено індивідуальний прилад обліку води, який фіксує фактичний обсяг споживання співвласником, який фактично проживає у приміщенні.

Натомість ОСОБА_2 у спірний період у будинку не проживала та не користувалася системою водопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується другим відповідачем ОСОБА_1 .

З огляду на те, що облік послуги здійснюється за приладом обліку, споживання води в будинку мало індивідуально визначений характер, тому обсяг фактично спожитої води не міг був використаний особою, яка в цьому приміщенні не проживала.

Часткова власність на будинок не створює презумпції автоматичного користування комунальними послугами або солідарного обов`язку по їх оплаті, якщо інше не передбачено договором або не випливає з характеру зобов`язання.

Отже, ОСОБА_1 як фактичний споживач послуг, наданих у межах спірного періоду, має обов`язок з оплати за надану послугу, натомість ОСОБА_2 , яка послугою не користувалася, не повинна нести відповідальності за зобов`язанням, оскільки у неї відсутній обсяг отриманої послуги.

При цьому суд першої інстанції критично оцінив доводи позивача про відсутність у матеріалах справи доказів наявності між відповідачами договірних відносин щодо розподілу витрат на утримання будинку АДРЕСА_1 Полтавської облсті, оскільки надана сторонами інформація щодо судових спорів про поділ цього будинку (зокрема, встановлена відсутність технічної можливості реального поділу спірного житлового будинку між співвласниками та неспроможність ОСОБА_1 виплатити ОСОБА_2 компенсації в рахунок визнання за нею права власності на спільне майно) свідчить про існування між сторонами спору щодо користування спільним майном.

Так, розглядаючи справу №524/7671/16-ц, суди встановили, що у зазначеному вище будинку постійно проживає ОСОБА_1 , яка здійснює його утримання та сплачує комунальні платежі. При цьому, як стверджувала ОСОБА_2 , ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у доступі до будинку (т.1 а.с. 162-167).

Позивач надав до суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – інформаційну довідку за №417319614 від 11.03.2025, за отримання якої сплатив кошти у сумі 80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1052 від 28.02.2025 (т.1 а.с. 32-34).

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, регулюються Законом України від 09.11.2017 №2189-VIII « Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон №2189-VIII).

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Зі змісту положень статей 64, 65, 66-68 Житлового Кодексу України убачається, що наймач житлового приміщення та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно проводити оплату за житло та комунальні послуги.

За правилами частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц та від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами частини першої статті 26 Закон №2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що праву споживача на отримання належної якості житлово-комунальних послуг кореспондує обов`язок останнього оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відтак, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. При цьому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

За правилами статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно з частиною першою статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У статті першій Закону №2189-VIII визначено, що індивідуальний споживач – фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частини першої статті 1 Закону №2189-VIII).

Зі змісту статті 5 Закону №2189-VIII убачається, що до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга – послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

У частині п`ятій статті 13 Закону №2189-VIII, зокрема, визначено, що плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Плата за абонентське обслуговування відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону №2189-VIII – платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Під абонентом слід розуміти споживача відповідної комунальної послуги (самостійні об`єкти нерухомого майна якого розташовані за однією поштовою адресою), з яким виконавець уклав індивідуальний договір про надання комунальних послуг або індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (абзац десятий пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг»).

У пункті 32 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690, визначено, зокрема, що вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами.

Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуг з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послуги, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затверджених уповноваженим органом тарифів та обсягу спожитих послуг або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідних послуг, яка визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку (пункт 34 цих Правил).

За правилами пункту 36 цих Правил рахунки на оплату спожитих послуг формуються виконавцем на основі показань вузлів комерційного обліку.

Зі змісту підпункту 7 пункту 45 цих же Правил убачається, що за відсутності приладів обліку споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні.

Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг (пункт 39 цих Правил).

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного позову є стягнення в рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Кременчукводоканал» заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у сумі 4 589,03 грн (в тому числі за абонентське обслуговування в сумі 875,58 грн), нараховані на суму заборгованості 3% річних у сумі 24,64 грн, інфляційні втрати у сумі 52,53 грн, пеню у сумі 20,81 грн.

Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно п.5 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строк, встановлений договором або законом.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15 та підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц (провадження №14-280цс18).

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Статтею 22 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України, наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно, вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572, власник або наймач (орендар) квартири зобов`язаний своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п. 18 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, встановлено, що між сторонами склалися правовідносини з надання послуг з водопостачання та водовідведення, в яких одна сторона зобов`язана надавати другій стороні такі послуги, а друга - зобов`язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.

З матеріалів справи вбачається, що власником частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 28.11.2014, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1 а.с. 32-33).

Відповідачем ОСОБА_1 на частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво про право на спадщину не отримано, право власності не зареєстровано, однак вона прийняла її у спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини. Зазначені обставини встановлені рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 12.09.2017 у справі №524/7671/1-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна (т.1 а.с. 35-36).

Договір №1560/1685 від 12.10.2019 з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого відведення укладено з ОСОБА_1 (т.1 а.с. 13-20).

Станом на 27.03.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість зі сплати послуг за централізоване водопостачання та водовідведення за період із 01.04.2022 до 28.02.2025 становить 4 589,03 грн, у тому числі 875,58 грн - плата за абонентське обслуговування (т.1 а.с. 8-9).

Позивач у порядку статті 625 ЦК України та статті 26 Закон №2189-VIII на суму заборгованості нарахував інфляційні втрати у сумі 52,53 грн, 3% річних у сумі 24,64 грн, а також 20,81 грн пені (т.1 а.с. 10).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області від 29.04.2025 (т.1 а.с. 49).

ОСОБА_2 у спірний період у будинку не проживала та не користувалася системою водопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується другим відповідачем ОСОБА_1 .

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спір виник у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання з оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надавалися позивачем у житловому будинку, що належить на праві спільної часткової власності відповідачам.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди відповідача із висновками суду першої інстанції, які, на її думку, не відповідають дійсним обставинам справи, то ці доводи, апеляційний суд у складі колегії суддів не бере до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують правильних висновків суду.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині скасування ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.07.2025 у порядку ч.2 ст. 353 ЦПК України, то колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі доводи є необгрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для скасування вказаної ухвали та рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 – 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 січня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов