Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №344/15815/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/15815/25

Провадження № 33/4808/38/26

Категорія ст.122-4 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Тринчук В. В.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень, стягнуто судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, -

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 будучи причетним до ДТП залишив місце події.

Вказане адміністративне правопорушення вчинене за наступних обставин.

Так, 01 серпня 2025 року о 01 годині 52 хвилин по площі Європейській, 3 у місті Івано-Франківськ, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz В180», державний номерний знак НОМЕР_1 будучи причетним до ДТП залишив місце події.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10а Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Івано-Франківському міського суду Івано-Франківської області від 07.10.2025 року скасувати та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Вказує, що не згідний із постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Стверджує, що працівниками поліції до матеріалів справи не долучено жодного доказу, що підтверджує вину та умисел ОСОБА_1 , що спрямований на залишення місця ДТП та приховання факту такої пригоди. В матеріалах справи містяться пояснення, які суд не взяв до уваги, в яких ОСОБА_1 вказав, що вину у скоєному не визнає, оскільки не чув контакту з іншими транспортними засобами. Вказані пояснення підтверджуються подальшою його поведінкою, адже його ТЗ марки Мерседес Бенз д.н.з. НОМЕР_1 був припаркований 20 метрів від місця ДТП у дворі його будинку, навпроти його власного гаражу, якщо припустити, що під час керування ТЗ він допустив пошкодження ТЗ Фольксваген Пасат д.н.з. НОМЕР_2 і бажав уникнути адміністративної відповідальності, то б не залишав автомобіль на дворі біля власного гаражу, а припаркував в гаражі, щоб ніхто не побачив будь-яких належних доказів на підтвердження протилежного, матеріали справи не містять.

В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2025 року щодо нього скасувати та провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 КУпАП закрити.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП необхідно скасувати із закриттям провадження у справі, виходячи з наступного.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №436774 від 28.08.2025, ОСОБА_1 звинувачувався в тому, що 01.08.2025 року о 01 год. 52 хв. в м. Івано-Франківськ, площа Європейська, 3 керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz В180 д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце події, чим порушив п. 2.10.а ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечує наявність в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Вважає, що судом його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за дії, які він не вчиняв.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Цих вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП, не дотримався.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП звинувачується у порушенні вимог п. 2.10.а ПДР та залишенні водієм місця події.

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 436774 від 28.08.2025 року вбачається, що 01 серпня 2025 року о 01 годині 52 хвилин по площі Європейській, 3 у місті Івано-Франківськ, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz В180», державний номерний знак НОМЕР_1 будучи причетним до ДТП залишив місце події.

Указаний протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 1) складено уповноваженою особою – старшим інспектором ВРОП ДТП управління поліції в Івано-Франківській області капітаном поліції Калачовим О.В. із заповненням всіх передбачених граф протоколу та у відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395.

В протоколі не зазначено свідків чи потерпілих. Вказано про долучення до протоколу матеріалів ДТП.

ОСОБА_1 були роз`яснені його права у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та повідомлено про розгляд справи в Івано-Франківському міському суді, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 .

Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, що засвідчив власним підписом.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні (формальний склад). Тобто диспозиція ст. 122-4 КУпАП передбачає відповідальність саме за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, то вона визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Разом з тим, у зазначеному протоколу відсутні будь-які дані, які свідчать про наявність дорожньо-транспортної пригоди та причетність до неї особи, яка звинувачується у вчиненні правопорушення.

Зокрема, для встановлення винуватості водія транспортного засобу у вчиненні правопорушення, яке передбачене ст.122-4 КУпАП, суд зобов`язаний встановити факт відповідної дорожньо-транспортної пригоди, причетність до неї водія транспортного засобу та залишення водієм місця події.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до вимог п. 1.10 ПДР, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди – це дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані, які дозволяють встановити наявність дорожньо-транспортної пригоди та встановити, що ОСОБА_1 , будучи причетний до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце події.

За змістом ст.122-4 КУпАП, підставою адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою є залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, з огляду на порушення ним вимог п. 2.10.а ПДР України, згідно якого у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Разом з тим, висновки суду про причетність ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди не відповідають встановленим фактичним обставинам та не підтверджуються наявними у справі доказами.

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Розгляд справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється в межах висунутого обвинувачення та можливий лише за умови наявності юридичного складу відповідного адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Зі змісту доводів ОСОБА_1 вбачається, що він заперечує свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди та стверджує про невинуватість у вчиненні правопорушення.

Дані доводи підтверджують письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими працівникам поліції 28.08.2025 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 свою вину не визнає, оскільки дізнався про пригоду зі слів патрульного. Машину він залишив біля свого гаражу, як це робив щодня. Крім того, на стоянці є й інші транспортні засоби із зовнішніми пошкодженнями, які могли б взяти участь в ДТП.

Згідно даних Схеми наслідків ДТП без потерпілих від 31.07.2025 (а.с. 2,), вбачається, що працівником поліції зафіксовано розташування транспортного засобу марки Фольксваген НОМЕР_2 з пошкодження заднього лівого корила та заднього бамперу.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які дозволяють спростувати доводи ОСОБА_1 про його невинуватість у вчиненні правопорушення, встановити його причетність до конкретної дорожньо-транспортної пригоди та прийти до переконання, що він дійсно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, апеляційному суду не представлено сукупності належних та допустимих доказів, які б свідчили, що водій ОСОБА_1 , будучи учасником ДТП, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, та які б беззаперечно доводили вину ОСОБА_1 у формі прямого або непрямого умислу.

Апеляційний суд, враховуючи фактичні обставини провадження, повторно дослідивши наявні в матеріалах провадження належні та допустимі докази, вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №436774 від 28.08.2025 та сукупність досліджених судом доказів, не містить достатніх даних, які поза розумним сумнівом свідчать про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

За змістом приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати та прийняти нову постанову.

Закрити провадження по справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв