Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №722/1951/25 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/1951/25

Номер провадження 2/722/71/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 січня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі

головуючого судді: Унгуряна С.В.

секретаря: Ткач Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» (далі ТОВ «ФК «Гефест») – адвокат Остащенко О.М. звернулася до Сокирянського районного суду Чернівецької області із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат на підставі ст.625 ЦК України.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 26.05.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/0019/82/46089, відповідно до якого банк надав кредит в сумі 24500 доларів США, зі строком до 26.05.2018 року, та зі ставкою за користування кредитом в розмірі 14% річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 26.05.2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №24778/0019/356464, згідно якого відповідач ОСОБА_2 виступив поручителем перед банком за виконання відповідачкою ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12.03.2010 року (справа №2-194/10) було стягнуто солідарно ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/019/82/46089 від 26.05.2008 року у розмірі 209739,78 грн. 30.05.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення прав вимоги №114/2-8, відповідно до п. 2.1 якого первісний кредитор - АТ «Райффайзен Банк Аваль» передає новому кредитору АТ «Оксі Банк» права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема право вимоги до боржника майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №114/2-8. 30.05.2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» укладено договір відступлення права вимоги №30052019, відповідно до п. 2.1 якого первісний кредитор - АТ «Оксі Банк» передає новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку №1.6 до цього договору.

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 09.07.2020 року замінено стягувача з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «Фінансову компанію «Гефест» в виконавчих листах №2-194/10 щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03.11.2023 року було частково задоволено позовні вимоги позивача і стягнуто солідарно з відповідачів з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» заборгованість у розмірі 45277 грн 09 коп, у т.ч.: 34 445,24 грн – інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання, що підлягають стягненню, 10831,85 грн – 3% річних, за період з 10.05.2020 року по 23.02.2022 року.

Зазначала, що оскільки порушення встановлене вище вказаним рішенням, є триваючим, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, а тому існують підстави для стягнення фінансових санкцій за період з 30.03.2017 року (в межах строку позовної давності) по 09.05.2020 року (до дати початку періоду за який стягнуто в справі №722/917/23) .

З огляду на викладене, просила стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК Гефест» 3% річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12.03.2010 року за період з 30.03.2017 року по 09.05.2020 року в розмірі 75766,62 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, однак 05.01.2026 року направила до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила розглянути справу без присутності представника позивача, не заперечувала щодо винесення заочного рішення у справі.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , належним чином та завчасно повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися та не повідомили про причини своєї неявки, заяв про розгляд справи за їх відсутності суду не подали, а також не подали відзив на позов.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без поважних причин або без повідомлення причин, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наведені вище норми закону, суд вважає за можливе розглянути справу без присутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі письмових доказів, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03.11.2023 року було встановлено, що 26.05.2008 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/82/0019/82/46089, на умовах якого остання отримала у Вижницькому відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитні кошти в сумі 25000 доларів США на термін з 26.05.2008 року по 26.05.2018 року.

В забезпечення повернення кредиту за кредитним договором №014/0019/82/46089 від 26.05.2008 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 26.05.2008 року, за яким останній на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед кредитором відповідати по зобов`язаннях боржника ОСОБА_3 , які виникають з умов кредитного договору №014/0019/82/46089 від 26.05.2008 року в повному обсязі цих зобов`язань.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12.03.2010 року у справі №2-194/10 позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по неповернутому кредиту, відсотків за користування кредитом та пені задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , солідарно, на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредиту в сумі 209739,78 грн. та в відшкодування понесених судових витрат суму 1820,00 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили 22.03.2010 року.

Договором про відступлення права вимоги №114/2-8 від 30.05.2019 року передбачено, що Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та Акціонерне товариство «Оксі Банк» уклали даний договір, за яким в порядку та на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст.ст.512-519 ЦК України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників та поручителів, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників та поручителів, суми заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною. Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників та поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 09.07.202 року замінено стягувача у виконавчих листах №2-194/10, виданих Сокирянським районним судом Чернівецької області у цивільній справі №2-194/10 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по неповернутому кредиту, відсотків за користування кредитом та пені, з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест».

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03.11.2023 року було частково задоволено позовні вимоги позивача і стягнуто солідарно з відповідачів з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» заборгованість у розмірі 45277 грн 09 коп, у т.ч.: 34 445,24 грн – інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання, що підлягають стягненню, 10831,85 грн – 3% річних, за період з 10.05.2020 року по 23.02.2022 року. Зазначене рішення суду набрало законної сили 04.12.2023 року.

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 30.12.2025 року було задоволено заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» – адвоката Остащенко Олесі Миколаївни про виправлення описки у рішенні Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03.11.2023 року по справі №722/917/23 та в мотивувальній частині рішення дату початку періоду нарахувань: «12.03.2010 року», виправлено на «10.05.2020 року».

Таким чином, у даній справі між сторонами виник спір щодо стягнення на підставі ст.625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, у зв`язку з неналежним виконання грошового зобов`язання за рішенням суду.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує виникнення зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондується із обов`язком боржника щодо такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правового висновку, зробленого Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та правового висновку у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст.526, 599 ЦК України.

Матеріали справи не містять даних про стягнення коштів з відповідачів на виконання рішення суду від 12.03.2010 року у справі №2-194/10.

При цьому, відповідно до ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 09.07.2020 року у справі №722/861/20 було замінено стягувача з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» у виконавчих листах №2-194/10, виданих на виконання рішення Сокирянського районного суду.

У зазначеній ухвалі судом установлено, що виконавчі листи №2-194/10 були повернуті стягувачу без виконання: щодо ОСОБА_3 — на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв?язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення) 09.12.2015 року; щодо ОСОБА_2 - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач подав заяву про повернення виконавчого листа №2-194) 25.03.2019 року.

Згідно із наданими представником ТОВ «ФК Гефест» витягами з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, після зазначених дат виконавчі листи №2-194/10 повторно до виконання не пред`являлися.

При цьому наявні виконавчі провадження, відкриті стосовно боржників, стосуються стягнення 3% річних та інфляційних втрат, відкритих на підставі інших виконавчих документів, а не на підставі стягнення основної заборгованості виконавчого листа №2-194/10 про стягнення основної заборгованості.

Таким чином, рішення суду у справі №2-194/10 фактично залишається невиконаним, а тому загальна сума заборгованості за рішенням суду становить 209739,78 грн.

Крім цього, невиконання боржником обов`язку, який виник на підставі судового рішення, та існування цього зобов`язання у спірний період (з 30.03.2017 по 09.05.2020 року) також підтверджується рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03.11.2023 про стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних втрат та 3 проценти річних за період з 10.05.2020 по 23.02.2022 року.

Зміст вказаного судового рішення свідчить про те, що станом на 2023 рік боржники не виконали рішення щодо стягнення заборгованості, отже це рішення було невиконане і протягом періоду часу з 30.03.2017 по 09.05.2020 року.

При зверненні до суду, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, як правонаступник банку, вказав, що оскільки рішення суду не виконано до цього часу, товариство має право на стягнення індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми у межах трирічного строку позовної давності.

Із врахуванням наведеного, сума інфляційних витрат та трьох відсотків річних підлягає стягненню за період з 30.03.2017 року по 09.05.2020 року за формулою ІІС = (ІІ1:100)х(ІІ2:100)х(ІІ3:100)х…(ІІZ:100), де II1 – індекс інфляції за перший місяць прострочення, а IIZ – індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Таким чином, сума інфляційних збитків складає:

IIc (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (100,20 : 100) x (99,90 : 100) x (102,00 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (101,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (100,80 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) = 1.26786816.

Інфляційне збільшення: 209 739,78 x 1.26786816 - 209 739,78 = 56 182,99 грн.

Окрім цього, 3% річних, за вказаний вище період становлять 19583,63 грн.

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідачів складає 75766,62 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовними вимогами сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у повному розмірі в рівних частках, а саме по 1211,20 грн з кожного.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, окрім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частини восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, разом із позовною заявою позивач надав докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 12 000 грн, а саме Договір № 16 про надання правової допомоги від 15.06.2020 року, укладений між Адвокатським бюро «Остащенко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Гефест», Додаткову угоду №47 від 01.08.2025 року до договору № 16 про надання правової допомоги від 15.06.2020 року, акт виконаних робіт від 25.08.2025 року.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що судові витрати позивача на правничу допомогу адвоката у сумі 12000,00 грн підтверджені належними та допустимими доказами, клопотання про зменшення розміру судових витрат від відповідачів на адресу суду не надходило, тому такі судові витрати підлягають стягненню у повному розмірі в рівних частках, а саме по 6000,00 грн з кожного.

Керуючись ст.ст.16,509,524,526,533-535,599,625 ЦК України та ст.ст.2,4,5,7,11,12,76-89,258,259,263,264,265,268,273,280-284,352,354,355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», юридична адреса: 01042, м.Київ, вул. Брановицького Ігоря, 3, код ЄДРПОУ 42350033, заборгованість за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області у справі №2-194/10 від 12.03.2010 року за період з 30.03.2017 року по 09.05.2020 року у розмірі 75766 (сімдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят шість) грн 62 коп, у т.ч.: 56182,99 грн – інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання, 19583,63 грн – 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», юридична адреса: 01042, м.Київ, вул. Брановицького Ігоря, 3, код ЄДРПОУ 42350033, судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», юридична адреса: 01042, м.Київ, вул. Брановицького Ігоря, 3, код ЄДРПОУ 42350033, судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Сокирянського районного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, а саме протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В.Унгурян

Повне судове рішення складено 20.01.2026 року.