Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №465/8851/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 465/8851/25 пров. № А/857/48195/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2025 року (головуючого судді Мартьянової С.М., ухвалене у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписуючого технічного засобу в м. Львів) у справі №465/8851/25 провадження №2-а/465/272/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕГА №1845326 від 11.08.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.135 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 500 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та задовольнити позов. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норми процесуального та матеріального права та неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення. Звертає увагу на відсутності фіксації самої події адміністративного правопорушення та фіксацію несправності пристрою, яким здійснювалась перевірка.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача Сапіга-Галянчук А.В. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Представник відповідача Шкробак О.М. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови ЕГА №1845326 по справі про адміністративне правопорушення від 11.08.2025, складеною о 18 год. 47 хв., ОСОБА_1 в м. Львів, вул. Вітовського, 41, здійснив безквитковий проїзд в трамваї 3 борт 1211, що рухався за маршрутом пл. Соборна-вул. Кн.Ольги, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 135 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500,00 грн. (аркуш справи 11).

Вважаючи, що постанова є протиправною, а відтак позивач звернувся до суду із заявою про скасувати постанови у справі про адміністративне правопорушення ЕГА №1845326 від 11.08.2025.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною, винесеною з дотримання вимог чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 135 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у виді накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду за безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років в міському транспорті.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно із частиною 17 статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» Правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування. Вони визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов`язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Згідно п. 1.3. рішення Львівської міської ради № 361 від 04.06.2018 «Про затвердження Правил користування міським електричним транспортом у м. Львові», яке затверджено рішенням виконкому (далі - Рішення №361) Правила обов`язкові для виконання усіма пасажирами та працівниками перевізника.

Відповідно до п. 3.4.1. Рішення № 361 «Разова поїздка» тариф, який застосовується лише в одному транспортному засобі і надає можливість однієї поїздки до кінцевого пункту маршруту в одному напрямку.

Пункт 4.1. Рішення № 361 встановлює, що право проїзду у громадському транспорті м. Львова надає відповідним чином завалідований разовий квиток або проїзний абонемент з чинним на дату поїздки терміном дії. Оплата проїзду та перевезення багажу здійснюється незалежно від відстані проїзду та ваги багажу згідно з встановленим тарифом. Завалідований квиток на разову поїздку дає право на одну поїздку у межах кінцевих зупинок маршруту в одному напрямку (п. 4.3. Рішення № 361).

Відповідно до п. 6.3.1.5. Рішення № 361 у разі виявлення контролером відсутності підстав для проїзду пасажир зобов`язаний придбати у контролера проїзний документ за тарифним планом «квиток у контролера» та завалідувати його і сплатити штраф у розмірі, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 4.2 Рішення №361 пасажир, увійшовши у салон рухомого складу, зобов`язаний негайно (одразу, першочергово, без затримок) оплатити проїзд (завалідувати проїзний документ) з використанням того обладнання оплати проїзду (валідації), яке встановлено у цьому транспортному засобі. Відсутність або часткова несправність певних засобів оплати проїзду (валідації) не звільняє пасажира від обов`язку оплатити проїзд в інший доступний у цьому транспортному засобі спосіб.

Відповідно до п. 6.4.1.6. Рішення №361 у разі відмови від сплати штрафу або порушення пасажиром громадського правопорядку контролер зобов`язаний звернутися до Національної поліції.

Приписами статті 222 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються органами Національної поліції (зокрема справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 135 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Судом встановлено, що постанова серії ЕГА №1845326 від 11.08.2025 винесена інспектором 2 батальйону 1 роти 1 взводу Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Бавдисом Ю.Б. в межах наданих йому повноважень розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі і передбаченої ст. 135 КУпАП.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а).

Статтею 4 Закону України «Про міський електричний транспорт» визначено, що право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка, посвідчення або довідка, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєстрований електронний квиток.

Колегія суддів зазначає, що згідно позовної заяви та поданої апеляційної скарги, оспорюється факт вчинення вищевказаного адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 135 КУпАП, покликаючись на те, що позивач жодного порушення чинного законодавства не допускав, так як ним було здійснено оплату (валідацію) проїзду через мобільний пристрій з використанням технології Apple Pay, після чого на екрані з`явилось повідомлення про успішну валідацію квитка, що супроводжувалось звуковим сигналом та світловим індикатором у вигляді зеленої галочки, однак колегія суддів не бере до уваги наведені доводи, оскільки на підтвердження наведеного позивач подав до суду докази, щодо сплати проїзду, а саме виписку з банківського рахунку ОСОБА_1 , чек POS-термінала від 12.08.2025, скріншот з мобільного застосунку «Приват24» від 12.08.2025 (а.с. 16-18), які не підтверджують сплату проїзду саме у трамваї №3 (борт 1211), що рухався за маршрутом пл. Соборна - вул. Княгині Ольги - 11.08.2025 близько 18:10 год., а вказані докази лише підтверджують факт списання грошових коштів у розмірі 80,00 грн. за послуги у категорії «транспорт» 12.08.2025, але не спростовують факт безквиткового проїзду на момент його виявлення та складання постанови 11.08.2025, оскільки не містять інформації про успішну валідацію/оплату саме цієї поїздки яка відбулася близько 18:10 год.

Окрім цього, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що не беруться до уваги надана стороною позивачем заява ОСОБА_2 , посвідчена 15.08.2025 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області, відповідно до якої остання повідомила, що 11.08.2025 близько 18:10 год. ОСОБА_1 виконав дії з придбання та валідації електронного квитка на разову поїздку, використовуючи мобільний пристрій з технологією Apple Pay, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 92 КАС України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі. В ухвалі про відкриття провадження у справі або в іншій ухвалі, якою суд вирішує питання про виклик свідка, суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.

Згідно частини 3 статті 212 КАС України перед допитом свідка головуючий у судовому засіданні встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання, відношення до справи і стосунки зі сторонами та іншими учасниками справи, роз`яснює його права та обов`язки, встановлені статтею 65 цього Кодексу, з`ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених законом, від давання показань, і під розписку попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань.

Разом з тим, надана стороною позивача заява ОСОБА_2 не містить попередження такої про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань, а відтак й не може братись судом до уваги, як письмова заява свідка.

Клопотань (заяв) про виклик ОСОБА_2 у судове засідання для допиту її в якості свідка стороною позивача в ході розгляду справи не заявлялось.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем до суду першої інстанції докази не спростовують правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки відповідачем подано до суду відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, з якого судом встановлено, що поліцейський опитав позивача та контролера, зафіксована подія мала місце 11.08.2025 року близько 18:10 год., також було перевірено валідацію квитка позивача із переносним зчитувальним пристороєм контролера та встановлено, що квиток позивача недійсний, у зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи скаржника, адже такі не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, що оспорюється, а зводяться до намагання уникнути адміністративної відповідальності.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження, оскільки вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 135 КУпАП доведена в повному обсязі, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2025 року у справі №465/8851/25 провадження №2-а/465/272/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

З.М. Матковська

Повний текст постанови складено 19.01.2026