Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №569/19030/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 569/19030/25 пров. № А/857/47207/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Пліша М.А.,

за участі секретаря судового засідання Грищук В.Б.,

представник позивача: Грицай І.О.,

представника відповідача: Осмолик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2025 року у справі № 569/19030/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними,

суддя в 1-й інстанції – Левчук О.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення –м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення –27 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, в якому просить поновити строк на подачу позову про скасування постанови; скасувати постанову №507 від 13.08.2025 про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження.

В обґрунтування позову зазначила про те, що 29.07.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення №000666, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_1 виявлено, що співвласниця ТОВ «ПАРІТЕТ-С» ОСОБА_1 самовільно розмістила стаціонарну тимчасову споруду без відповідної дозвільної документації оформленої в установленому порядку, а саме паспорту прив`язки , чим порушено вимоги п.п.11.3.6. Правила благоустрою, затверджених рішенням Рівненської міської ради від 28.04.2011 №512, чим вчинила правопорушення передбачене ст.152 КУпАП. 13 серпня 2025 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Рівненської міської ради була винесена постанова №507, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700,00 гривень. Позивачка вважає, що постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності є необґрунтованою та підлягає скасуванню. Вказує, що стаціонарні тимчасові споруди за адресою АДРЕСА_1 були встановлені 30.10.1995 на підставі дозвільних документів, виданих відповідно до чинного законодавства на той час. На момент встановлення цих споруд вимога щодо наявності паспорта прив`язки не була передбачена чинним законодавством.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27.10.2025 у справі №569/19030/25 у задоволенні адміністративного позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено.

Не погоджуючись із вищеззазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Зазначає, що під час вирішення цього спору було неправильно застосовано положення матеріального права, порушено норми процесуального права та не враховано правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах. ОСОБА_1 має чинну дозвільну документацію на встановлення нею кіосків у АДРЕСА_1 , а саме Акт прийняття в експлуатацію торгових і побутових кіосків і павільйонів від 30.10.1995. Акт прийняття в експлуатацію торгових і побутових кіосків і павільйонів від 30.10.1995 є чинним, не анульованим, що не заперечується відповідачем у справі. Отже, відповідно до приписів 2.34. розділу IІ Порядку №244 Акт прийняття в експлуатацію торгових і побутових кіосків і павільйонів від 30.10.1995 є законною підставою для розміщення ОСОБА_1 кіосків за адресою АДРЕСА_1

Порядок №244 не містить положень про те, що тимчасові споруди (ТС), розміщені до введення в дію Порядку №244, мали бути приведені у відповідність з його вимогами. Тому, у позивача, за наявності чинного Акту прийняття в експлуатацію торгових і побутових кіосків і павільйонів від 30.10.1995, відсутні підстави для отримання паспорту прив`язки для кіосків у АДРЕСА_1

Апелянт просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27.10.2025 у справі №569/19030/25 скасувати; постанову №507 у справі про адміністративне правопорушення від 13.08.2025 скасувати, а провадження у справі за статтею 152 КУпАП відносно ОСОБА_1 – закрити за відсутності складу та події адміністративного правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань адміністративної комісії Виконавчого комітету Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ 04057758) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень 00 коп. відповідно до підтверджуючих документів.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи про те що 29 липня 2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення №000666, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_1 виявлено, що співвласниця ТОВ «ПАРІТЕТ-С» ОСОБА_1 самовільно розмістила стаціонарну тимчасову споруду без відповідної дозвільної документації оформленої в установленому порядку, а саме паспорту прив`язки, чим порушено вимоги п.п.11.3.6. Правила благоустрою, затверджених рішенням Рівненської міської ради від 28.04.2011 №512, чим вчинила правопорушення передбачене ст.152 КУпАП.

13 серпня 2025 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Рівненської міської ради була винесена постанова №507, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700,00 гривень.

В обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції вказав, що 30.10.1995 року Актом прийняття в експлуатацію торгових і побутових кіосків і павільйонів, приймальною комісією було введено в експлуатацію павільйон по вул.Соборна,15А. Під час судового розгляду справи позивач не надав паспорту прив`язки на тимчасову споруду, розташовану за адресою м.Рівне вул.Соборна,15А, натомість представник відповідача зазначав, що паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ОСОБА_1 не видавався. Суд вказав, що тимчасові споруди (ТС), розміщені до введення в дію Порядку №244, мали бути приведені у відповідність з його вимогами, що означає, що власники цих споруд зобов`язані подати документи для оформлення паспорта прив`язки або привести свої об`єкти у відповідність до вимог нового законодавства, яке регулює встановлення та розміщення таких споруд. За наведеного, суд виснував, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 152 КУпАП, а тому постанова №507 від 13.08.2025 року по справі про адміністративне правопорушення винесена у відповідності до вимог законодавства.

Колегія судді розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та заслухавши пояснення сторін зазначає наступне.

Відповідно до ст. 152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 КУпАП, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст. 152 КУпАП.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів визначено як комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (підпункти 1, 2 частини першої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

За змістом п.п.38, 44 ч.1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів тощо.

Згідно з ч. 2, 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 тимчасовою спорудою торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності є одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання вказаних норм наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (надалі - Порядок №244).

Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244 визначено механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Зокрема, відповідно до пункту 2.1 Порядку № 244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди.

Розміщення тимчасових споруд самовільно забороняється.

Суд першої інстанції вірно зазначив про те, що розміщення тимчасової споруди після 2011 року має здійснюватися виключно на підставі оформленого у встановленому порядку паспорта прив`язки.

При цьому тимчасові споруди, що були розміщені до набуття чинності Порядком №244, мали бути приведені у відповідність до вимог цього Порядку.

Такого висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 08.07.2021 у справі № 160/674/19.

Рішенням Рівненської міської ради від 28 квітня 2011 року № 512 затверджено Правила благоустрою міста Рівного.

Відповідно до п.11.3.6 Правил благоустрою м.Рівного визначено, що малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без оформленої в установленому порядку відповідної дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами, тимчасовими спорудами чи конструкціями, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується як самовільне зайняття/захоплення землі.

Відповідно до Розділу 2 Правил благоустрою м.Рівного, у цих Правилах терміни вживаються в такому значенні: Паспорт прив`язки малої архітектурної форми – план прив`язки малої архітектурної форми на топографо-геодезичній основі, текстові та графічні матеріали щодо естетичного і кольорового вирішення та інженерного забезпечення об`єкта.

Згідно з матеріалами справи, 30.10.1995 року Актом прийняття в експлуатацію торгових і побутових кіосків і павільйонів, приймальною комісією було введено в експлуатацію павільйон по АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 не надано паспорту прив`язки на тимчасову споруду, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , натомість відповідач стверджує, що паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ОСОБА_1 не видавався.

Слід відхилити доводи апелянта про те, що за наявності чинного Акту прийняття в експлуатацію торгових і побутових кіосків і павільйонів від 30.10.1995, відсутні підстави для отримання паспорту прив`язки для кіосків у АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд резюмує, що тимчасові споруди (ТС), розміщені до введення в дію Порядку № 244, мали бути приведені у відповідність з його вимогами, що означає, що власники цих споруд зобов`язані подати документи для оформлення паспорта прив`язки або привести свої об`єкти у відповідність до вимог нового законодавства, яке регулює встановлення та розміщення таких споруд. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, які наведені вище.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2025 року у справі № 569/19030/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 20.01.26