Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №500/4533/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/4533/25 пров. № А/857/34059/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року (головуючий суддя Баб`юк П.М., м. Тернопіль) постановлену за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

В С Т А Н О В И В :

30.07.2025 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просив зупинити дію рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності №894-л від 24.07.2025 Головного управління ДПС у Тернопільській області, а саме на право роздрібної торгівлі пальним, за несплату чергового платежу за ліцензію ФОП ОСОБА_1 , реєстраційний номер: 19140314202400096 (місце торгівлі:) терміном дії з 11.07.2024 по 11.07.2029, до набрання законної сили рішенням у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування такого рішення №894-л від 24.07.2025.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №894-л від 24.07.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видану ФОП ОСОБА_1 , реєстраційний номер: 19140314202400096, терміном дії з 11.07.2024 по 11.07.2029, за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 , АЗС №5 Плебанівка, - до набрання законної сили рішенням у справі №500/4533/25.

Не погодившись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить ухвалу скасувати, та винести постанову, якою в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що ФОП ОСОБА_1 здійснював свою діяльність на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №19140314202400096 з терміном дії з 11.07.2024 року до 11.07.2029 року, адреса місця торгівлі: АДРЕСА_1 , АЗС №5 Плебанівка.

Відповідно до статті 54 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального» (далі- Закон №3817) – субґєкт господарювання зобовґязаний забезпечити сплату чергової річної плати або щоквартальної частини річної плати за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до початку кожного наступного річного (квартального) періоду та повідомити відповідний орган ліцензування про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, із зазначенням коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію.

Річний період для ФОП ОСОБА_1 становить з 11.07.2024 року до 11.07.2025 року.

Станом на 11.07.2025 року ФОП ОСОБА_1 не здійснено оплату, не проведено черговий платіж та не повідомлено ГУ ДПС у Тернопільській області про таку оплату.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 46 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального» - дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, а підставами для прийняття такого рішення є несплата чергового платежу за ліцензію!

Відтак, порушення встановлених статті 54 Закону №3817 стали підставою для прийняття ГУ ДПС у Тернопільській області рішення №894-л від 24.07.2025 року про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №19150314202400097 з терміном дії з 11.07.2024 року до 11.07.2029 року.

Відповідно до норм ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням заявника.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо та достатньо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

При цьому, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 квітня 2019 року у справі №826/16334/18, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №260/1499/18, від 17 червня 2020 року №380/930/20.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд фактично погодився з твердженням заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного рішення, може унеможливити або істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду.

При цьому, судом оцінено співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результатів невжиття цих заходів, в тому числі враховано права і законні інтереси.

Поряд з цим, з огляду на обґрунтування ухвали про забезпечення позову ГУ ДПС у Тернопільській області не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №894-л від 24.07.2025р., надає платнику податку, який порушив встановлені вимоги до ведення господарської діяльності, право продовжувати вчиняти дії всупереч норм, визначених законодавством, чим нівелює виявлені контролюючим органом порушення.

В оскаржуваній ухвалі суд посилається на укладені трудові договори між ФОП ОСОБА_1 та певними особами, і зазначає, що рішення Головного управління ДПС в Тернопільській області №894-л від 24.07.2025 фактично блокує господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 та виплати заробітної плати працівникам, а надалі призведе до можливого вивільнення працівників, що очевидно ускладнить відновлення господарської діяльності у разі вирішення спору на користь заявника.

Апелянт вважає, що ці висновки суду є неправильними, поспішними та зроблені без з`ясування фактичних обставин справи, ґрунтуються лише на перечисленні осіб, з якими наявні трудові відносини у позивача, та відповідно такі не можуть свідчити про очевидні майбутні ускладнення для суб`єкта господарювання.

Вказані висновки спростовуються тим, що, згідно відомостей, які містяться в контролюючого органу, у ФОП ОСОБА_1 є декілька АЗС, які розташовані в: АДРЕСА_2 .

Відомості про трудові ресурси щодо 18 працівників, які є операторами АЗС без зазначення адреси місця роботи працівника, не може вказувати про ускладнення трудових відносин чи можливих заборгованостей по виплаті заробітної плати працівникам.

Отже, не вказуючи про місце працевлаштування конкретного працівника, позивач в даному випадку ввів в оману суд, що призвело до прийняття оскаржуваної ухвали.

В ухвалі суду вказується, що у заявника наявні зобов`язання щодо поставки пального відповідно до договору купівлі-продажу нафтопродуктів №33 від 24.03.2025., укладеного з Теребовлянською спеціалізованою школою-ліцеєм, Договору купівлі- продажу Довгенська ЗОШ І-ІІ ступенів (Договір № 12 від 25.02.2025), зТеребовлянською міською радою (Договір від 17.04.2025), з Центром розвитку спорту та фізичного виховання Теребовлянської міської ради (Договір № 39866/8 від 03.02.2025), з ТОВ «Агро Престиж» (Договір № 1/2/24 від 01.01.2024).

Проте, у ФОП ОСОБА_1 є декілька АЗС, тобто прийняття рішення Головного управління ДПС в Тернопільській області №894-л від 24.07.2025 жодним чином не може блокувати господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , також не може призвести до невиконання договірних зобов`язань перед контрагентами, адже прийняте рішення стосується лише одного із п`яти наявних об`єктів роздрібної торгівлі пальним, які належать ФОП ОСОБА_1 .

Позивачем не доведені та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність застосованих судом заходів забезпечення позову, що й цілком узгоджується з правовою позицію Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 380/930/20.

Враховуючи викладене, при вирішенні питання про забезпечення позову Тернопільським окружним адміністративним судом не здійснено оцінку доводів заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову та меті позовних вимог до ГУ ДПС у Тернопільській області що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Як уже зазначалось вище 30.07.2025 до суду першої інстанції надійшла заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить зупинити дію рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності №894-л від 24.07.2025 Головного управління ДПС у Тернопільській області, а саме на право роздрібної торгівлі пальним, за несплату чергового платежу за ліцензію ФОП ОСОБА_1 , реєстраційний номер: 19140314202400096 (місце торгівлі:) терміном дії з 11.07.2024 по 11.07.2029, до набрання законної сили рішенням у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування такого рішення №894-л від 24.07.2025.

Як зазначено у заяві, предметом майбутнього позову є правомірність рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності №894-л від 24.07.2025 Головного управління ДПС у Тернопільській області.

З рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №894-л від 24.07.2025 вбачається, що ліцензію на роздрібну торгівлю пальним анульовано у зв`язку із несплатою чергового платежу за ліцензію.

Вирішуючи подану заяву суд першої інстанції виходив з того, що частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів ч.ч. 1, 4, 5, 6 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З огляду на вказане правильним є висновок, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Як зазначено вище, законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;

- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Отже, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Враховуючи зазначене, правильним є твердження суду першої інстанції, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Тому, підставами для забезпечення позову є очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість або значне ускладнення захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

При цьому вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції зґясовано, що згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

З метою здійснення основного виду своєї господарської діяльності заявник у встановленому порядку отримав від контролюючого органу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №19140314202400096 терміном дії з 11.07.2024 до 11.07.2029, видану за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 , АЗС №5 Плебанівка.

При цьому, укладено трудові договори між ФОП ОСОБА_1 та з:

ОСОБА_2 , оператором АЗС (трудовий договір №4 від 01.11.2019; наказ про прийом на роботу №30/19 від 31.10.2019);

ОСОБА_3 , оператором АЗС (трудовий договір №4/18 від 14.05.2018; наказ про прийом на роботу №22/18 від 11.05.2018);

ОСОБА_4 , оператором АЗС (трудовий договір №9 від 21.07.2021; наказ про прийом на роботу №59/21 від 20.07.2021);

ОСОБА_5 , оператором АЗС (трудовий договір №14/17 від 01.12.2017; наказ про прийом на роботу №19 від 30.11.2017);

ОСОБА_6 , оператором АЗС (трудовий договір №15/17 від 01.12.2017; наказ про прийом на роботу №19 від 30.11.2017);

ОСОБА_7 , оператором АЗС (трудовий договір №8 від 01.11.2019; наказ про прийом на роботу №34/19 від 31.10.2019);

ОСОБА_8 , оператором АЗС (трудовий договір №6 від 01.11.2019; наказ про прийом на роботу №32/19 від 31.10.2019);

ОСОБА_9 , оператором АЗС (трудовий договір №3 від 30.04.2021; наказ про прийом на роботу №52/21 від 30.04.2021);

ОСОБА_10 , оператором АЗС (трудовий договір №13 від 22.07.2021; наказ про прийом на роботу №63/21 від 22.07.2021);

ОСОБА_11 , оператором АЗС (трудовий договір №14 від 22.07.2021; наказ про прийом на роботу №64/21 від 22.07.2021);

ОСОБА_12 , оператором АЗС (трудовий договір №1 від 13.05.2022; наказ про прийом на роботу №82/22 від 13.05.2022);

ОСОБА_13 , оператором АЗС (трудовий договір №6 від 11.07.2023; наказ про прийом на роботу №98/23 від 10.07.2023);

ОСОБА_14 , оператором АЗС (трудовий договір №5 від 04.07.2025; наказ про прийом на роботу №130/25 від 03.07.2025);

ОСОБА_15 , оператором АЗС (трудовий договір №4 від 01.04.2023; наказ про прийом на роботу №93/23 від 31.03.2023);

ОСОБА_16 , оператором АЗС (трудовий договір №5 від 21.07.2021; наказ про прийом на роботу №55/21 від 20.07.2021);

ОСОБА_17 , оператором АЗС (трудовий договір №9 від 07.11.2023; наказ про прийом на роботу №108/23 від 06.11.2023);

ОСОБА_18 , оператором АЗС (трудовий договір №2 від 30.04.2021; наказ про прийом на роботу №51/21 від 30.04.2021);

ОСОБА_19 , оператором АЗС (трудовий договір №3 від 12.06.2025; наказ про прийом на роботу №127/25 від 12.06.2025).

За 2024 рік ФОП ОСОБА_1 проведено витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату найманих працівників у сумі 5809843 грн 00 коп.

Крім того у заявника наявні зобов`язання щодо поставки пального, зокрема:

згідно укладеного між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та Теребовлянська спеціалізована школа-ліцей (покупець) договору купівлі-продажу нафтопродуктів №33 від 24.03.2025.

Відповідно до пп. 1.1 п. 1 (Предмет договору) вказаного Договору №33 узгоджено, що Продавець зобов`язується передавати (продати) належний йому на праві власності товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах цього Договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. п. 2 Договору №33:

Найменування Дизельне паливо;

Кількість товару визначається Покупцем відповідно до його виробничих потреб;

Підпунктом 6.1 п. 6 (Відповідальність сторін) Договору №33 узгоджено, що у випадках порушення своїх зобов`язань Сторони несуть відповідальність визначену Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У пп. 7.1 п. 7 (Строк дії Договору та інші положення) Договору №33 встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2025 року.

згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів №1 від 15.06.2023 укладеного між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ "Альтфатер Тернопіль" (покупець).

Відповідно до пп. 1.1 п. 1 (Предмет договору) вказаного Договору №1 узгоджено, що Продавець зобов`язується передавати (продати) належний йому на праві власності товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2 (Відомості про товар) Договору №1:

Найменування Нафта і дистиляти, ДК 021-2015-091300009, а саме дизельне паливо та бензин марки А-95 (пп. 2.1);

Кількість товару визначається Покупцем відповідно до його виробничих потреб (пп. 2.2).

Підпунктом 6.1 п. 6 (Відповідальність сторін) Договору №1 узгоджено, що у випадках порушення своїх зобов`язань Сторони несуть відповідальність визначену Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Підпунктом 6.2 п. 6 (Відповідальність сторін) Договору №1 визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

В свою чергу, пп. 6.3 п. 6 (Відповідальність сторін) Договору №1 закріплено, що у разі не передачі Продавцем товару Покупцю у строк, обумовлений пп. 3.1 п. З даного Договору, Продавець, за порушення строків виконання зобов`язання, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пп. 8.1 п. 8 (Строк дії Договору та інші положення) Договору №1 встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та проторговується на той самий термін та за тих же умов, якщо жодна із сторін не заперечує письмово у термін до 30 календарних днів до моменту припинення дії такого; а в частині виконання грошових зобов`язань - до моменту повного та належного виконання Сторонами усіх своїх грошових зобов`язань за цим Договором.

Також, у заявника наявні аналогічні договірні зобов`язання з іншими контрагентами згідно укладених Договорів купівлі-продажу Довгенська ЗОШ І-ІІ ступенів (Договір № 12 від 25.02.2025), з Теребовлянською міською радою (Договір від 17.04.2025), з Центром розвитку спорту та фізичного виховання Теребовлянської міської ради (Договір № 39866/8 від 03.02.2025), з ТОВ «Агро Престиж» (Договір № 1/2/24 від 01.01.2024).

Згідно Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.04.2025 №3817-IX припинення дії ліцензії - це позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.

З огляду на це суд першої інстанції підставно зауважив, що за своєю правовою природою рішення Головного управління ДПС в Тернопільській області №894-л від 27.07.2025 фактично блокує господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 в частині роздрібної торгівлі пальним, який є основним видом діяльності. Як наслідок, неможливість провадження господарської діяльності зумовить невиконання роздрібної торгівлі пальним, договірних зобов`язань перед контрагентами, втрати очікуваного прибутку, що очевидно вплине на результати господарської діяльності товариства, заблокує формування доходу та виплати заробітної плати працівникам, а надалі і можливого вивільнення працівників, що очевидно ускладнить відновлення господарської діяльності у разі вирішення спору на користь заявника.

Враховуючи дововди, якими заявник обґрунтовує заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про наявність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких заявнику необхідно буде докласти значних зусиль.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд вірно врахував специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі №240/26736/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору після розриву відповідних господарських зав`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Підставою для прийняття ГУ ДПС у Тернопільській області рішення про припинення дії ліцензії №894-л від 24.07.2025 є: «несплата чергового платежу за ліцензію». Однак, заявник стверджує, що 17.07.2025 ним здійснено черговий платіж за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, про що повідомив контролюючий орган заявою встановленого зразка від 18.07.2025 та долученою платіжною інструкцією №467 від 17.07.2025.

Вказана заява, платіжна інструкція, та відомості з електронного кабінету платника податків про зарахування коштів, про реквізити для сплати, довідку з банку про зарахування коштів додано заявником до заяви про забезпечення позову.

При цьому суд правильно вказав, що зазначені обставини будуть досліджуватись судом в процесі розгляду справи, однак, наразі свідчать про вчинення заявником дій щодо внесення чергового платежу за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним ще до прийняття контролюючим органом спірного рішення.

Враховуючи наведене, вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який просить позивач, шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №894-л від 24.07.2025, суд першої інстанції обґрунтовано вважав таким, який в повній мірі узгоджується з положеннями ст.ст. 150, 151 КАС України, оскільки в даному випадку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді зупинення основної господарської діяльності позивача на підставі оскаржуваного рішення. У свою чергу, невжиття таких заходів забезпечення позову у разі задоволення позову призведе до необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав позивача, оскільки заборона здійснення торгівлі пальним може призвести до повного зупинення господарської діяльності заявника.

При цьому суд слушно зауважив, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.

Зміст таких заходів забезпечення позову свідчить про те, що ці заходи спрямовано виключно на збереження існуючого становища ФОП ОСОБА_1 до вирішення судом спору по суті і є тимчасовим заходом, покликаним запобігти виникненню ускладнень та докладанню значних та невиправданих зусиль для відновлення господарської діяльності товариства у разі ухвалення рішення на його користь.

У свою чергу, вжиття заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів відповідача чи інших осіб, бо в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для припинення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції також вірно зауважив, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення господарської діяльності у зв`язку з неможливістю реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, оскільки відновлення ділових звґязків та нормалізація ведення господарської діяльності, призведе до значних зусиль та витрат заявника.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для її задоволення.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області - залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у справі №500/4533/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко