Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №380/11911/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/11911/24 пров. № А/857/47962/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія "Горизонти" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року (ухвалене головуючим-суддею Кравцівим О.Р. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія "Горизонти" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія «Горизонти» (далі - ТзОВ «Бурова компанія «Горизонти», Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЗМУ ДПС, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми (далі - ППР) «С» №536/33-00-07-05 від 15.05.2024 про застосування штрафних санкцій (пені) в сумі 658234,80 грн за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем станом на час проведення контролюючим органом перевірки, складання за результатом її проведення відповідного Акта від 24.04.2024 за №313/33-00-07-05/38894440 та прийняття оспорюваного ППР не було порушено граничного строку поставки товарів за здійсненим згідно Платіжного доручення в іноземній валюті №39 від 16.02.2022 платежем на суму 18000,00 доларів США. Даних обставин не було враховано судом першої інстанції та не надано належної оцінки при розгляді справи та прийнятті оспорюваного рішення. Апелянт вказує, що у зв`язку з дією обставин непереборної сили, зумовленими військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням в Україні правового режиму воєнного стану, виїзд кваліфікованих спеціалістів позивача за межі України для прийняття обладнання став неможливий. Вплив вищевказаних обставини належним чином підтверджених Сертифікатом №2600-23-0934 від 24.02.2023 та Сертифікатом № 2600-24-0721 від 09.04.2024, зумовив неможливість здійснення поставки обладнання, що є предметом договору, у встановлений строк. Зазначені обставини непереборної сили унеможливили виконання сторонами договору своїх зобов`язань з поставки та прийняття обладнання, внаслідок чого виник ризик недотримання граничних строків розрахунків (ввезення товару) за операціями з експорту та імпорту товарів (п.142 постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану»).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Павліш О.Р. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимог Товариства задовольнити повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що Товариство зареєстроване як юридична особа 30.08.2013, податковий номер платника податків: 38894440; основний вид економічної діяльності: 43.13 Розвідувальне буріння.

ЗМУ ДПС здійснило документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.02.2022 по 10.04.2024 по контракту №27/01/22/2 від 27.01.2022 (дата авансового платежу – 16.02.2022), відповідно до отриманої інформації ДПС України від 11.04.2023 за №7743/7/99-00-07-05-02-07 про виявлені факти ненадходження у встановлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.03.2023, наданої уповноваженим банком АТ «Державний експортно-імпортний банк України».

За результатами проведеної перевірки складено акт №316/33-00-07-05/38894440 від 24.04.2024, у якому зафіксовано порушення позивачем встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків з контрагентами-нерезидентами, що спричинило порушення вимог статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон №2473), оскільки авансова оплата здійснена 16.02.2022 у сумі 18000,00 дол. США, граничний термін надходження товару по імпорту – 15.02.2023, дата першого перевищення граничних строків розрахунків – 16.02.2023, товар по імпорту на суму 18000,00 дол. США на адресу платника податків не надійшов.

На підставі акта перевірки ЗМУ ДПС прийняло ППР форми «С» №536/33-00-07-05 від 15.05.2024.

Вважаючи оспорюване ППР протиправним, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та об`єктивною, неможливістю виконати зобов`язання, яке полягало у поверненні контрагентом-нерезидентом попередньо сплачених коштів.

Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ унормовані Законом №2473, який встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Статтею 13 Закону №2473 визначені особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до ч.1, 3 ст.13 Закону №2473, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Частиною п`ятою статті 13 Закону №2473 передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У свою чергу ч.6 ст.13 Закону №2473 визначено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Таким чином, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019 було затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Відповідно до п.21 розділу ІІ Положення №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Пунктом 23 розділу ІІ Положення №5 передбачено, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (включаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Разом з тим, 24.02.2022 з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Національний банк України прийняв постанову №18 “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану”, яку постановою Правління Національного банку України №68 від 04.04.2022 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту : “142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року”; “144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (включаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні”.

Постановами Правління Національного банку України №113, №142 були внесені зміни до пункту 142 і з 07.06.2022 цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07.07.2022 - цифри "120" замінено цифрами "180".

Отже, за загальним правилом імпорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

До 05.04.2022 такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів.

З огляду на введення в Україні воєнного стану Національний банк України змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту.

З урахуванням змін у період з 05.04.2022 по 07.06.2022 такі строки становили 90 календарних днів, з 07.06.2022 по 07.07.2022 - 120 календарних днів, з 07.07.2022 - 180 календарних днів.

Зазначені змінені строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05.04.2022.

Перевіркою встановлено порушення позивачем встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків з контрагентами-нерезидентами, що спричинило порушення вимог статті 13 Закону №2473, оскільки авансова оплата здійснена 16.02.2022 у сумі 18000,00 дол. США, граничний термін надходження товару по імпорту – 15.02.2023, дата першого перевищення граничних строків розрахунків – 16.02.2023, товар по імпорту на суму 18000,00 дол. США на адресу платника податків не надійшов.

Не заперечуючи встановлену кількість днів, протягом яких відбулось порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, позивач зазначає, що з 24.02.2022 внаслідок виникнення форс-мажорних обставин перебіг означених строків зупинився, з огляду на що підстави для нарахування пені були відсутні.

Отже, спірним у даному випадку є питання того, які обставини слід розглядати як форс-мажорні (обставини непереборної сили) та якими документами і доказами має бути підтверджено їх настання та припинення.

Відповідно до ст.141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” №671/97-ВР від 02.12.1997 (далі - Закон №671), торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженою нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

Поряд із цим, усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь установленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, від 25.01.2022 по справі №904/3886/21, від 18.01.2024 по справі №914/2994/22).

Верховний Суд також неодноразово зазначав (постанови від 05.12.2023 по справі №917/1593/22, від 18.01.2024 по справі №914/2994/22, від 19.08.2022 по справі №908/2287/17), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постановах від 05.10.2023 по справі №520/14773/21, від 19.08.2022 по справі №818/2429/18, від 17.06.2020 по справі №812/677/17, від 03.09.2019 по справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність сертифіката (висновку, довідки), виданого Торгово-промисловою палатою, не є беззаперечним та єдиним доказом, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас, необхідним є дослідження саме сукупності доводів і доказів, якими заінтересована особа обґрунтовує вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на можливість виконання нею, зокрема, щодо своєчасного виконання вимог податкового законодавства.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.03.2025 по справі №520/24329/23.

З матеріалів справи видно, що з метою здійснення доставки обладнання, що є предметом Договору купівлі продажу товару №27/01/22/2 від 27.01.2022, позивачем було оформлено Заявку №OG1142 від 20.02.2022 на надання транспортно-експедиційних послуг, як додаток до Договору №21 транспортно-експедиційного обслуговування від 02.07.2020, укладеним між ТзОВ «Лоджістікс Партнер», як Експедитором, та позивачем, як Клієнтом.

Згідно п.11 Заявки №OG1142 від 20.02.2022 на надання транспортно-експедиційних послуг ТзОВ «Лоджістікс Партнер» зобов`язується надати позивачу транспортно експедиторські послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезення обладнання (включаючи його прийняття), що є предметом Договору купівлі продажу товару №27/01/22/2 від 27.01.2022 з місця поставки (а саме : 533 Соут Майн Стріт, Олд Фордж, Пенсильванія, Сполучені Штати Америки) на територію України до виробничої бази Позивача, розташованої за адресою : Львівська область, Стрийський район, село Угерсько, вул. Львівська, 11. При цьому, позивач зобов`язується власними силами через уповноважених осіб з числа своїх працівників перевірити номенклатуру, кількість та комплектність товару, у місці поставки перед його прийманням до перевезення.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи є Сертифікати №2600-23-0934 від 24.02.2023 та №2600-24-0721 від 09.04.2024 Івано-Франківської торгово-промислової палати, у яких встановлено обов`язок забезпечення завершення імпортної операції з поставки товарів визначених договором купівлі-продажу №27/01/22/2 від 27.01.2022, укладеним між компанією «Torquato Drilling Accessories Inc.» та ТОВ «Бурова компанія «Горизонти» у розмірі 18000 дол. США на митну територію України у строк до 15.02.2023.

У Сертифікаті від 24.02.2023 засвідчено форс-мажорні обставини, а саме : військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 год 30 хв 24.02.2022 станом на 30 діб. Період дії : 24.02.2022 – 24.02.2023.

У Сертифікаті від 09.04.2024 засвідчено форс-мажорні обставини, а саме : військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 год 30 хв 24.02.2022 станом на 30 діб, який було неодноразово продовжено та триваючий на даний час.

Вказано про неможливість виїзду кваліфікованих спеціалістів ТзОВ «Бурова компанія «Горизонти» за межі України для прийняття обладнання, неможливість здійснити поставку у встановлені законодавством/нормативними актом граничні терміни, через наявність обмежень конституційних права громадян щодо перетину державного кордону, а саме на виїзд чоловіків призовного віку від 18 до 60 років, що у сукупності призвело до перевищення термінів ввезення імпортного обладнання на митну територію України та унеможливило своєчасне виконання своїх зобов`язань щодо завершення імпортної операції у визначені Законом №2473 терміни.

Наявність підтверджених відповідним органом Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин відповідно до ч.6 ст.13 Закону №2473 звільняють позивача від відповідальності, передбаченої ч.5 ст.13 цього Закону, за порушення вимог ч.1, 2, 3 ст.13 цього ж Закону.

Згідно п.109.1, п.109.2 ст.109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.112.1, 112.2, 112.7, 112.8 ст.112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів; вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 1251 цього Кодексу); вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету; самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу); вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору); вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України; інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.

Відповідальність за вчинення правопорушення у межах порушення податкового або іншого законодавства, що регулюється у тому числі Законом №2473, настає у разі коли дія порушення вчинена умисно, без наявності непереборних та незалежних від платника обставин.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені до контролюючого органу обставини, які свідчать, що платник податків не удавано, не цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства.

Надані сертифікати Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, на думку колегії суддів, підтверджують наявність форс-мажорних обставин та відповідають вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, у зв`язку з дією обставин непереборної сили, зумовленими військовою агресією рф проти України та запровадженням в Україні воєнного стану, виїзд кваліфікованих спеціалістів позивача за межі України для прийняття обладнання став неможливим.

Вказані обставини, на переконання колегії суддів, унеможливили виконання Товариством своїх зобов`язань за договором поставки, пов`язаним з ним договором на перевезення товару і, як наслідок, унеможливили виконання позивачем зобов`язань з дотриманням встановлених Національним Банком України граничних строків розрахунків за операціями з імпорту та експорту.

При цьому, визначений поданими сертифікатами період форс-мажорних обставин охоплює весь період порушення граничних строків розрахунків, за який позивача притягнуто до відповідальності оспорюваним ППР.

Проте, вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що всі судові рішення повинні бути обгрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

При цьому, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.05.2025 по справі №160/27436/23, від 02.07.2025 по справі №380/5471/24

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів дійшла висновку, що ЗМУ ДПС не доведено правомірність оспорюваного ППР, а тому позовні вимоги ТзОВ "Бурова компанія "Горизонти" є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Згідно п.3, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія "Горизонти" задовольнити повністю.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року по справі №380/11911/24 скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія "Горизонти" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків форми «С» №536/33-00-07-05 від 15 травня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. П. Нос

С. М. Шевчук