Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №380/7586/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/7586/24 пров. № А/857/24126/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,

за участі секретаря судового засідання Грищук В.Б.,

представник позивача: Торопчин О.Д.,

представника відповідача: Гій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі № 380/7586/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказу про звільнення,

суддя в 1-й інстанції – Москаль Р.М.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення –м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник Торопчин О.Д., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу від 28.02.2024 № 782 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 28.03.2024 № 173 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України); - поновити з 29.03.2024 позивача на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції, стягнувши з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовує наступними аргументами:

- відповідач помилково кваліфікував сварку між ОСОБА_2 та позивачем, що перебував поза службою, як зверхнє ставлення до установлених норм поведінки та психологічне насильство по відношенню до співмешканки, що грубо порушує службову дисципліну.

- щодо оголошення о 06:00 год. 25.01.2024 у БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області тренувань за сигналом оповіщення «Навчальна тривога», то позивач не отримав цього сигналу через месенджер, оскільки ввечері 24.01.2024 забув телефон в квартирі ОСОБА_2 на зарядці, а повернутися і забрати його в період з 21:00 24.02.2024 по 21:00 25.02.2024 (що охоплює час 06:00 год. 25.02.2024 прибуття за тривогою) не мав змоги, не порушивши заборону, встановлену в тимчасовому заборонному приписі;

- станом на 25.02.2024 позивач мав поважні причини неявки за місцем служби, оскільки того дня через температуру та погіршення стану здоров`я звертався до лікаря, котрий відкрив лікарняний, позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 25.02.2024 по 30.01.2024 (температура та абсцес на коліні) та в період з 30.01.2024 по 27.02.2024 (хірургічне втручання в ділянку коліна). Медичні діагнози, перебіг лікування та операція ОСОБА_1 є в причинно-наслідковому зв`язку з отриманням ним під час бойових дій поранення ноги (колінного суглобу), інших травм «при виконанні», узгоджується з долученими до позову документами;

- позивач проходив службу в батальйоні поліції особливого призначення, накладення дисциплінарного стягнення у формі звільнення зі служби могло відбутися лише за поданням командира батальйону поліції особливого призначення, якого не було.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі № 380/7586/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу та ухвалено рішення, яким адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у Львівській області від 28.02.2024 № 782 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників БПСПОП «Львів» ГУНП» в частині п.1 застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції.

Визнано протиправним і скасовано наказ ГУНП у Львівській області від 28.03.2024 № 173 о/с «Про особовий склад» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Поновлено ОСОБА_1 з 29.03.2024 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП.- стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 231920 (двісті тридцять одну тисячу дев`ятсот двадцять) гривень.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 17394 (сімнадцять тисяч триста дев`яносто чотири) гривень допущено до негайного виконання.

З висновками суду першої інстанції не погоджується Головне управління Національної поліції у Львівській області, звертаючись з апеляційною скаргою зазначають про те, що позивач не дотримався пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, який зобов`язує поліцейського, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час дотримуватися норм професійної етики. Вказують, що неважливо з якою саме особою у позивача виник конфлікт, оскільки сам факт створення конфліктної ситуації вже являє собою порушення етичних норм, котрих, у силу законодавства, зобов`язаний дотримуватись позивач.

В ході проведення службового розслідування згідно довідки УПД ГУНП встановлено, що 24.01.2024 відповідно до доручення ГУНП від 22.09.2023 № 126 «Про вжиття додаткових профілактичних заходів з особами, які є представниками сил безпеки та оборони, що вчинили домашнє насильство» до УПД ГУНП з УПП у Львівській області ДПП НП України надійшла інформація про те, що 24.01.2024 на лінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_3 з приводу вчинення домашнього насильства відносно неї співмешканцем ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане повідомлення зареєстроване у ІКС «ІПНП» ВП № 2 Львівського РУП № 2 від 24.01.2024 за № 1260. Реагування на вищезазначене повідомлення здійснювали поліцейські УПП у Львівській області ДПП, які встановили, що співмешканцем ОСОБА_3 являється поліцейський взводу № 2 роти № 1 БПСПОП «Львів» ГУНП сержант поліції ОСОБА_5 .

Управлінням патрульної поліції у Львівській області у межах службового розслідування надано матеріали по даному факту, задля повного, всебічного і об`єктивного встановлення обставин вчинення діяння, яке беззаперечно підриває авторитет поліцейського, як посадової особи органу державної влади. З огляду на заяву, написану потерпілою, чітко вбачається факт вчинення психологічного насильства, яке і стало підставою для втручання правоохоронних органів. Дану обставину підтверджує також і форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.

При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі. Звертають увагу суду апеляційної інстанції про те, що вчинками, які кваліфікуються як порушення Присяги поліцейського, та є такими що підривають авторитет працівника Національної поліції, є протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.

А факт складення тимчасового заборонного припису щодо ОСОБА_1 підтверджує порушення правил етичної поведінки поліцейського та Присяги поліцейського, оскільки такі дії принижують звання поліцейського в очах суспільства, про що не було проаналізовано судом першої інстанції.

Службова дисципліна в органах поліції досягається дотриманням поліцейськими Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також неупередженим, гідним та сумлінним виконанням поліцейськими своїх обов`язків та утриманням від вчинення дій, що підривають авторитет поліції.

Головне управління Національної поліції у Львівській області вважає, що адміністративний суд, як суд першої інстанції, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади, що не було дотримано судом першої інстанції при розгляді справи.

Апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 № 380/7586/24. Прийняти постанову, якою у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ГУНП у Львівській області відмовити повністю.

На стадії апеляційного розгляду представники сторін доповнили свої твердження додатковими письмовими поясненнями, що долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи про те, що ОСОБА_1 проходив службу в поліції з 15.08.2018, на момент виникнення спірних правовідносин в званні сержанта поліції перебував на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП у Львівській області. В квітні 2022 року позивач отримав вибухове поранення (вогнепальне сліпе непроникаюче поранення ділянки правого колінного суглобу та верхньої третини правої гомілки з наявністю сторонніх тіл (металевих осколків)) в районі Лисичанська. На підставі Указу Президента від 21.06.2022 №431/2022 (https://www.president.gov.ua/documents/4312022-42957) нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», з 01.11.2022 отримав статус учасника бойових дій.

25 січня 2024 року за вх. № Рп-37 до ГУНП у Львівській області надійшов рапорт командира БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області полковника поліції ОСОБА_6 про те, що: «…24.01.2024 на лінію « 102» надійшло повідомлення про вчинення поліцейським взводу № 2 роти № 1 БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області сержантом поліції ОСОБА_1 домашнього насильства відносно своєї співмешканки – громадянки ОСОБА_2 . З метою встановлення обставин події полковником поліції ОСОБА_6 здійснено виїзд за адресою, вказаною у зверненні, де по прибутті встановлено, що громадянка ОСОБА_2 звернулась з письмовою заявою з приводу вчинення відносно неї психологічного насильства сержантом поліції ОСОБА_1 . У подальшому, відносно поліцейського ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 955796 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та винесено ТЗПсК серії АА № 313976 від 24.01.2024 строком на 1 добу. Крім цього, відповідно до вимог наказу ГУНП у Львівській області від 15.01.2024 № 2 ДСК «Про організацію оповіщення в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області про приведення у вищі ступені мобілізаційної готовності» полковником поліції ОСОБА_6 о 06:00 25.01.2024 було оголошено практичні тренування з особовим складом за навчальним сигналом оповіщення «НАВЧАЛЬНА ТРИВОГА» та під час перевірки встановлено, що по сигналу оповіщення не прибув 1 працівник поліції, а саме: поліцейський взводу № 2 роти № 1 БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області сержант поліції ОСОБА_1 . Водночас, останній в період часу з 06:00 до 08:00 25.01.2024 в приміщення адміністративної будівлі БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області не заходив, про причини свого неприбуття нікого не повідомив, при цьому на неодноразові телефонні дзвінки на абонентський № НОМЕР_1 не відповідав...».

З 25.01.2025 по 30.01.2025 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні, а з 30.01.2024 по 27.02.2024 – на стаціонарному лікуванні з хірургічним втручанням на правому колінному суглобі.

Наказом ГУНП у Львівській області №327 від 25.01.2024 призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію. Опитані у ході службового розслідування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у своїх поясненнях надають інформацію щодо конфлікту, який відбувся між ними і внаслідок якого ОСОБА_2 було викликано патрульну поліцію, у зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 домашнього насильства. Опитаний поліцейський ОСОБА_7 пояснив, що 24.01.2024 спільно з поліцейським ОСОБА_8 приблизно о 17:30 отримав виклик з лінії « 102» про вчинення домашнього насильства за адресою АДРЕСА_1 . Прибувши на місце виявили, що громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була зачинена в квартирі та через вхідні двері повідомила, що її зачинив співмешканець поліцейський взводу № 2 роти № 1 БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області сержант поліції ОСОБА_1 . Після цього як ОСОБА_1 повернувся до квартири та відчинив двері, у заявниці було відібрано заяву та пояснення, проведення оцінку ризиків. ОСОБА_1 надав пояснення на окремому аркуші. Також на місце події прибув командир БПСПОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - полковник поліції ОСОБА_6 . Після цього стосовно ОСОБА_1 було складено протокол згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення психологічного насильства. Крім цього, було складено тимчасовий заборонний припис серії АА № 313976 стосовно ОСОБА_1 , оскільки був високий ризик насильства. Під час оформлення протоколу громадянка ОСОБА_2 повідомила, що протягом останнього року ОСОБА_1 спричиняв їй тілесні ушкодження двічі, про що в неї є довідки лікарів.

08 лютого 2024 року затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни із сторони окремих працівників батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП у Львівській області. Наказом ГУНП у Львівській області №782 від 28.02.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників БПСПОП «Львів» ГУНП за грубе порушення службової дисципліни, зокрема скоєння вчинку, шо підриває авторитет Національної поліції України, а також невиконання вимог пунктів 2, 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 3, 4, 5, 6, 7, 13 частини 3 статті 1, ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, підпунктів 1.3, 1.4. пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 № 1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», підпункту 4 пункту 4 та пунктів 6, 8 «Порядку організації та здійснення оповіщення підрозділів поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області і збору їх працівників», затвердженого наказом ГУНП у Львівській області від 15.01.2024 № 2 дск, абзаців 2, 3 пункту 2.2 розділу 2 Посадової інструкції, на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, застосувати до поліцейського взводу № 2 роти № 1 БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області до сержанта поліції ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у Львівській області від 28.03.2024 № 173 о/с ОСОБА_1 було звільнено служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

02.02.2024 ОСОБА_1 , від імені якого діяв адвокат, оскаржив терміновий заборонний припис серії АА №313976 від 24.01.2024 року стосовно ОСОБА_1 до Львівського окружного адміністративного суду, справа №380/2585/24. 07.03.2024 суд залучив ОСОБА_2 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117529991) та запропонував їй надати пояснення щодо позову ОСОБА_1 . ОСОБА_2 надала суду пояснення про те, що станом на 24.01.2024 була одноосібним орендарем житла за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 , який є її партнером, ані постійно, ані тимчасово там не проживав, а також не був її нареченим чи членом сім`ї. Виклик на спецлінію « 102» 24.01.2024 був обумовлений імпульсивністю заявниці, оскільки вона не знайшла ключів від помешкання та один з телефонів та помилково вважала, що їх забрав з собою ОСОБА_1 . Після прибуття поліції, з якою ОСОБА_1 зайшов до житла, ОСОБА_2 знайшла перелічені речі в житлі. Словесна сварка, точніше непорозуміння, що відбулося 24.01.2024 без психологічного чи фізичного насилля, була спровокована небажанням ОСОБА_2 , щоб ОСОБА_1 знову їхав на Схід України у складі підрозділу для виконання бойових завдань, оскільки у минулому він мав поранення та контузію. Твердження та заява щодо фізичних погроз ОСОБА_1 , демонстрації ножа, обмеження у свободі пересування не відповідають дійсності.

01.04.2024 Сихівський районний суд м.Львова розглянув справу №464/932/24 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУАП. При розгляді справи у суді ОСОБА_1 заперечив факт учинення ним домашнього насильства стосовно потерпілої, з якою не проживає, та вони не є нареченими, усе зводилось до конфлікту через її ревнощі. Суд також вказав, що покази ОСОБА_1 підтверджуються показами у суді ОСОБА_2 , попередженої про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання за ст.384 КК України, яка користувалася послугами адвоката, та однозначно ствердила, що на фоні ревнощів посварилась з ОСОБА_1 , котрий не є її нареченим; він не ображав її та фізичну силу не застосовував (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118030935). Свої пояснення поліцейським з приводу домашнього насильства ОСОБА_2 пояснила суду під присягою своїм емоційним станом афекту та непорозумінням. Суд не встановив підстав не довіряти поясненням ОСОБА_1 та показанням ОСОБА_2 , які безумовно узгоджуються між собою, та закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Оцінюючи процедурні аспекти прийняття оскарженого наказу суд першої інстанції визначив, що при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідач повинен був врахувати особу поліцейського, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби поліцейського позивача. Сержант ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що зазнав поранення при виконанні бойового завдання, нагороджений медаллю на підставі Указу Президента.

Суд першої інстанції також вважав, що у випадку обґрунтованого визнання сержанта ОСОБА_1 таким, що не прибув на навчальну тривогу без поважних причин, застосування до нього дисциплінарного стягнення у формі звільнення з поліції було б надмірним покаранням, що не відповідає тяжкості проступку.

Суд першої інстанції також зазначив про те, що відповідач не враховував всі обставини, які мали значення для прийняття такого рішення, діяв нерозсудливо та застосував непропорційно суворий захід впливу, що зумовило порушення прав позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (Закон №580-VIII).

Відповідно до ст.2 Закону №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Статтею 6 Закону №580-VIII встановлено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст.8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з ст.23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; 5-1) здійснює екстрені комунікації за телефонним номером 102, оброблення та використання інформації, переданої поліції постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг у випадках та порядку, передбачених Законом України «Про електронні комунікації»; 8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; 9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; 14) вживає всіх можливих заходів для надання домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я.

Частинами 1,2 ст.19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України №2337-VIII від 15.03.2018 (Дисциплінарний статут). Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Відповідно до ст.18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Відповідно до ст.19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут Національної поліції України, доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Статтею 26 Дисциплінарного статуту встановлено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження. Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (уповноважена особа). Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях. За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України». Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Згідно п.1 розд.ІІ цього Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

За змістом п.1 розд.V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до п.4 розд.V Порядку службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Пунктом 13 розд.V Порядку передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.

Відповідно до п. 1 розд. VІІ Порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Висновок службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. Водночас, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни. Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Кваліфікації подій 24.01.2024 за участі ОСОБА_1 як домашнього насильства та вчинку, що підриває авторитет Національної поліції України спростовується висновками суду, у справі №464/932/24, під час слухання якої було взято до до уваги покази, які ОСОБА_2 та ОСОБА_1 давали під присягою при розгляді справи №464/932/24, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , наданими при розгляді справи 380/2585/24, а також показами ОСОБА_1 , допитаного як свідка на стадії судового розгляду цієї справи.

Зміст матеріалів службового розслідування не містить доказів щодо порушення установлених норм поведінки позивача, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Докази щодо здійснення психологічне насильство щодо співмешканки ОСОБА_2 , що становить грубе порушення службової дисципліни, спростовуються наведеними вище обставинами, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад дисциплінарного проступку, що ставиться йому в вину та є підставою для прийняття оскарженого рішення.

Висновок відповідача про ігнорування сержантом ОСОБА_1 25.01.2024 службової дисципліни є помилковим, а епізод з навчальною тривогою видається умисне створеним командиром батальйону для «підсилення» майбутнього дисциплінарного провадження. Водночас командир батальйону не вчинив дій, що від нього вимагалися для дотримання процедури застосування до його підлеглого дисциплінарного стягнення. Так, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 878 від 28.10.2015, Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 877 від 28.10.2015, з метою організації діяльності підрозділів поліції особливого призначення головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві наказом Міністерства внутрішніх справ України № 987 від 04.12.2017 затверджено Положення про підрозділи поліції особливого призначення, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27.12.2017 за №1565/31433. Пунктом 13 розділу VI цього Положення визначено, що питання щодо порушення клопотань перед керівництвом ГУНП щодо накладення на поліцейських дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни належать до компетенції керівників (командирів) підрозділів поліції особливого призначення ГУНП в областях та м. Києві. Відповідач визнає, що командир БПСПОП «Львів» подання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у формі звільнення з поліції (як і будь-якого іншого стягнення) не подавав. Це свідчить про порушення відповідачем порядку накладення дисциплінарного стягнення на поліцейського підрозділу поліції особливого призначення.

За наведених обставин, колегія суддів констатує, що службове розслідування проведено неповно та не об`єктивно, а вчинення позивачем дисциплінарного проступку належними доказами не підтверджується.

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 878 від 28.10.2015, Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 877 від 28.10.2015, з метою організації діяльності підрозділів поліції особливого призначення головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві наказом Міністерства внутрішніх справ України № 987 від 04.12.2017 затверджено Положення про підрозділи поліції особливого призначення, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27.12.2017 за № 1565/31433 (Положення). Це Положення визначає основні завдання, функції, права, обов`язки та порядок діяльності підрозділів поліції особливого призначення (Підрозділи) головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві та міжрегіональних територіальних органів (Територіальний орган).

Відповідно до п. 13 розділу VI Положення до обов`язки керівників (командирів) Підрозділів належить: порушення клопотань перед керівництвом Територіального органу про заохочення поліцейських, працівників Підрозділів, у тому числі про нагородження державними нагородами, присвоєння поліцейським спеціальних звань поліції та рангів держслужбовцям, а також щодо накладення на них дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни;

Отже, питання щодо порушення клопотань перед керівництвом головних управлінь Національної поліції про накладення на поліцейських, працівників підрозділів поліції особливого призначення дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни належать до компетенції керівників (командирів) підрозділів поліції особливого призначення.

При розгляді вказаної справи, стороною відповідача не підтверджено вказаної обставини, що свідчить про порушення відповідачем порядку накладення на позивача дисциплінарного стягнення, оскільки керівником (командиром) підрозділу поліції особливого призначення клопотання перед керівництвом Головного управління Національної поліції у Львівській області про накладення на позивача дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни не подавалося.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

При цьому, судом має враховуватися принцип співмірності наслідків заходу тим порушенням, які виявлені та ризиків, які вони утворюють, а також дотримання справедливого балансу між інтересами працівника/роботодавця і публічними інтересами.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржувані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не ґрунтуються на самостійних підставах недотримання вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі № 380/7586/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний

Повне судове рішення складено 19.01.26