Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №380/935/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 18 січня 2026 р.

Справа: №380/935/25

Суддя: Качмар Володимир Ярославович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 рокуСправа № 380/935/25 пров. № А/857/31779/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року (суддя Потабенко В.А., м.Львів, повний текст 30 червня 2025 року), -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУПФ-1, ГУПФ-2, ГУПФ-3 відповідно), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ-3 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 28.01.2022;

- визнати протиправною та скасувати відповідь ГУПФ-2 на звернення від 22.02.2022 №3050-1153/П-52/8-1300/22;

- визнати протиправним та скасувати Рішення ГУПФ-1 від 03.01.2025 № 133850009074 про відмову у перерахунку пенсії (далі Рішення);

- зобов`язати ГУПФ-1, ГУПФ-2, ГУПФ-3 перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту призначення пенсії 02.02.2021 з урахуванням довідок про заробітну плату за страховий період роботи в російській федерації: від 21.08.2019 № 08-3107 за період 1996-1999 років; від 04.10.2019 № П-387 за період 1999-2002 років, від 07.10.2020 № 539-П/01 за період 2006 року; від 15.10.2019 № 698-П за період 2003-2006 років; від 08.11.2019 № 337 за період 2002 року; від 26.07.2019 №130 за період роботи 2009 - 2014 років; від 26.07.2019 № 131 за період 2015 – 2019 років; відповідь пенсійного фонду країни агресора від 26.09.2019 №18558/02.16 нa звернення ГУПФ-2 від 27.08.2019 № 3635/02 04-10 щодо підтвердження довідок від 26.07.2019 № 130 та № 131; від 30.09.2021 № 100 за період 2009-2019.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення. Зобов`язано ГУПФ-1 перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту призначення пенсії (02.02.2021) з урахуванням довідки про заробітну плату від 04.10.2019 № П-387, виданої Нижньовартовським архівним відділом; довідки від 21.08.2019 № 08-3107, виданої ПАТ`РН Западная Сибирь», довідок від 07.10.2020 № 539-П/01; від 15.10.2019 № 698-П, від 08.11.2019 № 337, виданих архівним відділом м. Радужне; від 26.07.2019 № 130, № 131, виданих ООТ ЗАО «Недра». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач ГУПФ-1, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги вказує, що чинне законодавство України встановлює обов`язкову умову для можливості врахування стажу для обчислення пенсії особи – сплата відповідних страхових внесків щомісячно в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок до Пенсійного фонду України. Зазначає, що документи, що необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки, інші документи (в тому числі і довідки про заробітну плату), враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час дії воєнного стану, виготовлені на території рф, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Виходячи з викладеного, беручи до уваги те, що архівні довідки, видані на території рф до 24.02.2022 приймалися, суд вважав безпідставним висновок відповідача про необхідність підтвердження зазначених довідок первинними документами та актами зустрічної перевірки.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ-2 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

28.12.2024 позивач звернувся через вебпортал Пенсійного фонду до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про перерахунок пенсії згідно довідок про заробітну плату №П-387 від 04.10.2019, виданої Нижньовартовським архівним відділом; №08-3107 від 21.08.2019, виданої ПАТ «РН Западная Сибирь», №539-П/01 від 07.10.2020; №698-П від 15.10.2019, №337 від 08.11.2019, виданих архівним відділом м. Радужне; №130, №131 від 26.07.2019, виданих ООТ ЗАО «Недра».

За принципом екстериторіальності виконавцем визначено ГУПФ-1, яким прийнято Рішення про відмову у перерахунку пенсії, оскільки довідки про заробітну плату без підтвердження первинними документами.

В перевірці вказаних довідок відмовлено в зв`язку з відсутністю правових підстав так як вказані довідки надані без проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Враховуючи вищевикладене, відмовлено ОСОБА_1 у врахуванні довідок про заробітну плату, оскільки надані документи, підтверджують заробітну плату після 31.12.1991, без підтвердження первинними документами, а також без проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульований статтею 40 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац 5 частини першої статті 40 Закону № 1058-IV).

Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV врегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Згідно з абзацом 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 2.10 вищевказаного Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Пунктом 17 Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

З аналізу вказаних норм слідує, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період.

Відтак, при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, а також поданні особою документів, що підтверджують відомості про трудовий стаж та заробітну плату, пенсійний орган у першу чергу має здійснити дії відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, а у разі виникнення сумніву щодо обґрунтованості та достовірності поданих документів перевірити їх у визначеному законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження пільгового стажу надав до пенсійного органу наступні документи.

Згідно з архівною довідкою від 21.08.2019 № 07-3106, яка уточнює характер роботи чи умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, виданою ПАТ «PH-Західний Сибір», позивач працював помічником бурильника капітального ремонту свердловин з 01.04.1996 по 08.02.1999 повний робочий день вахтовим методом на виробництві видобутку нафти, газу і газового конденсату.

Згідно з довідкою від 18.09.2019 № 04/138, яка уточнює характер роботи чи умови праці, яка підтверджує постійну зайнятість на роботах передбачених Списками № 1 та №2, виданою ТзОВ «Обнафтаремонт», позивач працював вахтовим методом повний робочий день та зайнятий на виробництві «Видобування нафти, газу і газового конденсату» помічником бурильника капітального ремонту свердловин на ділянці капітального ремонту свердловин з 01.01.2002 по 01.02.2003.

Відповідно до довідки від 23.07.2019 № 369, яка уточнює особливий характер роботи чи умови праці, необхідний для призначення пільгової пенсії та яка підтверджує постійну зайнятість на пільговій роботі, виданої ТзОВ «Надра», позивач працював бурильником капітального ремонту свердловин повний робочий день у виробництві нафти, газу та газового конденсату вахтовим методом роботи з 31.08.2009 по 07.07.2010, з 17.02.2011 по 11.01.2012, з 12.01.2012 по 31.05.2012, з 01.06.2012 по 15.10.2012, з 08.02.2013 по 21.10.2013, з 13.02.2014 по 26.10.2014, з 08.12.2014 по 31.07.2015, з 01.08.2015 по 20.07.2016, з 23.07.2016 по 21.07.2017, з 26.07.2017 по 24.07.2018, з 26.07.2018 по 11.04.2019.

З вказаних довідок слідує, що такі видані на підставі особових рахунків, завірені печатками, містять відомості про фактичну суму заробітної плати позивача, підтвердження про відрахування в пенсійний фонд рф, крім періоду з 2002 по 2003, за який страхові внески в пенсійний фонд рф за іноземних громадян не нараховувались і не сплачувались.

До того ж, за вказаними довідками рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 5 травня 2021 року у справі № 380/4351/21 зобов`язано ГУПФ-2 зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в ТОВ «Співдружність-Райдужний-2» / ТОВ «Варьеган-Ремонт» / ТОВ «Недра» з 01.01.2004 по 14.02.2006, з 01.01.2007 по 03.03.2009, з 31.08.2009 по 07.07.2010, з 17.02.2011 по 11.01.2012, з 12.01.2012 по 31.05.2012, з 01.06.2012 по 15.10.2012, з 08.02.2013 по 21. 10.2013, з 13.02.2014 по 26.10.2014, з 08.12.2014 по 31.07.2015, з 01.08.2015 по 20.07.2016, з 23 07.2016 по 21.07.2017, з 26.07.2017 по 24.07.2018, з 26.07.2018 по 11.04.2019 включно на посадах «помічник бурильника капітального ремонту свердловин» і «бурильник капітального ремонту свердловим» до його страхового та пільгового стажу.

При цьому, відповідачем ГУПФ-1 не доведено те, що відомості про розмір заробітної плати, які відображені у спірних довідках, не підтверджуються первинними документами.

Відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням даних заробітної плати, отриманої на території російської федерації, ГУПФ-1 покликався на припинення участі рф в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода).

Однак, суд першої інстанції слушно визнав такі доводи пенсійного органу неприйнятними, адже у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Статтею 1 Угоди закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Згідно з частиною третьою статті 6 Угоди, обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

Отже, наведені положення Угоди, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Припинення участі рф в Угоді, так само, як і набрання чинності Законом від 01.12.2022 № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», не є підставою для відмови в обчисленні пенсії позивача з урахуванням даних заробітної плати отриманої на території російської федерації, адже така отримана ним до ухвалення відповідних рішень.

Разом з цим, згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-ІV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV).

За змістом частин першої, десятої, дванадцятої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо обов`язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страховим внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 144/669/17 та від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17.

У постанові від 12 квітня 2021 року у справі №219/4550/17 Верховний Суд дійшов висновку, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, внаслідок чого підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.

Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі №280/1411/16-а та від 26 жовтня 2022 року у справі №808/1735/18.

Крім того, слід зазначити, що станом на 24.02.2022 перелічені вище документи, видані на території російської федерації, приймалися на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом України від 01.12.2022 № 2783-IX, тому надані позивачем документи підлягають прийняттю на території України без проставлення апостиля.

04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Враховуючи наведене вище, зважаючи на межі доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо неврахування під час обчислення пенсії позивача відомостей про його заробітну плату за періоди роботи в російській федерації відповідно до поданих документів, а належним способом захисту відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 04.10.2019 № П-387, виданої Нижньовартовським архівним відділом; від 21.08.2019 № 08-3107, виданої ПАТ «РН Западная Сибирь», від 07.10.2020 № 539-П/01; від 15.10.2019 № 698-П, від 08.11.2019 № 337, виданої архівним відділом м. Радужне; від 26.07.2019 № 130, № 131, виданих ООТ ЗАО «Недра».

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua