Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №460/979/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/979/25 пров. № А/857/12321/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року, прийняте суддею Дуляницькою С.М. у місті Рівному, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 (надалі також – позивач) звернулася з позовом про визнання протиправним рішення від 10.12.2024 за №172850029494 про відмову у перерахунку пенсії, призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV);

- зобов`язання призначити та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 позов задоволено.

Суд виходив з того, що позивач досягла пенсійного віку, має необхідний страховий стаж, працювала в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії не отримувала.

Відтак, позивачем дотримано всіх необхідних умов для виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що визначені пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що посада заступника директора з навчально – виробничої частини у вищих навчальних закладах І та ІІ рівня акредитації, професійно – технічних навчальних закладах не передбачена переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років згідно Постанови КМУ від 04.11.1993 №909.

По наявних документах у пенсійній справі страховий стаж позивачки становить 42 роки 10 місяців 8 днів, в тому числі стаж, що дає право на призначення пенсії на вислугу років -28 років 8 місяців 25 днів, що є недостатнім для виплати одноразової грошової допомоги.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та довідки №992/01-11 від 04.11.2024, ОСОБА_1 працювала в Рівненському професійному ліцеї (до 01.01.2003 Рівненське СПТУ №11) на таких посадах:

- з 25.08.1986 по 26.08.1986 - на посаді викладача математики;

- з 26.08.1986 по 04.09.1991 - на посаді секретаря навчальної частини;

- з 05.09.1991 по 29.08.1994 - на посаді комірника інструментального складу;

- з 30.08.1994 по 05.10.2008 - на посаді викладача математики і інформатики;

- з 06.10.2008 по 31.12.2009 - на посаді заступника директора з навчально-виробничої частини;

- з 01.01.2010 по 01.02.2015 - на посаді заступника директора по навчально-виробничій роботі;

- з 02.02.2015 і до моменту звернення за призначенням пенсії - на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи.

02.12.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкового державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області №172850029494 від 10.12.2024 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, оскільки згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 та довідки № 992/01-11 від 04.11.2024 р. виданої Рівненським професійним ліцеєм, ОСОБА_1 з 06.10.2008 по 31.12.2009, працювала в Рівненському СПТУ №11 на посаді заступника директора з навчально-виробничої частини. Посада заступника директора з навчально-виробничої частини у вищих навчальних закладах І та II рівня акредитації, професійно-технічних навчальних закладах не передбачена переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота па яких дає право на пенсію за вислугу років згідно Постанови КМУ від 04.11.1993 №909. По наявних документах у пенсійній справі страховий стаж заявниці становить 42 роки 10 місяців 8 днів, в тому числі стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років - 28 років 8 місяців 25 днів, що є недостатнім для виплати одноразової грошової допомоги.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі як і раніше - Закон №1058- IV).

Згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі – Порядок №1191).

Пунктом 2 Порядку №1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Згідно з пунктом 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

В свою чергу, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням пенсійного віку, наявністю необхідного страхового стажу, виходом на пенсію саме з посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17.

Підставою для відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій слугувало те, що по наявних документах у пенсійній справі страховий стаж заявниці становить 42 роки 10 місяців 8 днів, в тому числі стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років - 28 років 8 місяців 25 днів, що є недостатнім для виплати одноразової грошової допомоги. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 та довідки № 992/01-11 від 04.11.2024 виданої Рівненським професійним ліцеєм, ОСОБА_1 з 06.10.2008 по 31.12.2009, працювала в Рівненському СПТУ №11 на посаді заступника директора з навчально-виробничої частини. Посада заступника директора з навчально-виробничої частини у вищих навчальних закладах І та II рівня акредитації, професійно-технічних навчальних закладах не передбачена переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років згідно Постанови КМУ від 04.11.1993 за №909.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Відповідно до положень статті першої Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Спеціальні закони - закони України «Про дошкільну освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту» (п.26 ч.1 ст.1 Закону).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено «Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (Перелік №909), яким установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років: вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади - директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Разом з тим, відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 за № 963, до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема,

1. Керівник (директор, завідувач, начальник):

- закладу дошкільної (дошкільного підрозділу іншої юридичної особи публічного чи приватного права, які провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти), загальної середньої, позашкільної (на якого поширюються умови оплати праці працівників установ і закладів освіти), професійної (професійно-технічної), фахової передвищої (структурного підрозділу закладу вищої освіти, іншої юридичної особи, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти), післядипломної (підвищення кваліфікації) освіти (у тому числі спеціалізованої освіти) усіх типів незалежно від підпорядкування;

- навчально-методичної, методичної, науково-методичної установи (центру, кабінету), центру професійного розвитку педагогічних працівників, інклюзивно-ресурсного центру, логопедичного пункту, ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти, міжшкільного ресурсного центру (міжшкільного навчально-виробничого комбінату), центру соціально-психологічної реабілітації дітей, закладу освіти для осіб, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, приймальника-розподільника для дітей органів Національної поліції, притулку для дітей;

- філії закладів і установ, зазначених в абзацах другому і третьому цього пункту.

2. Заступник керівника (директора, завідувача, начальника) з організації освітнього процесу (навчальної, виховної, навчально-виховної, методичної, виробничої, навчально-методичної, навчально-виробничої роботи (частини) закладів та установ, зазначених у пункті 1 цього переліку, їх філій; заступник керівника (директора) з навчально-методичної роботи - керівник навчально-методичного центру державної установи «Школа супергероїв»; заступник директора з наукового, мистецького, спортивного, військового спрямування (роботи, компоненту) закладу спеціалізованої освіти; заступник директора з навчальної, виховної, навчально-виховної роботи центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю, для дітей з інвалідністю.

За наведеного, виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про освіту», «Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, «Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, суд дійшов висновку, що посада заступника директора з навчально-виробничої частини в Рівненському СПТУ №11, яку позивач обіймала з 06.10.2008 по 31.12.2009 відноситься до педагогічних і дає право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи, а тому вищевказаний стаж роботи позивача необхідно зарахувати до її спеціального стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №172850029494 від 10.12.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що за наявними документами в пенсійній справі позивача стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років склав 28 років 8 місяців 25 днів, що є недостатнім для виплати одноразової грошової допомоги.

Однак, з урахуванням періоду роботи з 06.10.2008 по 31.12.2009, спеціальний страховий стаж позивача становить понад 30 років.

У свою чергу, для встановлення підстав для нарахування та виплати позивачу спірної грошової допомоги, суду достатньо, що спеціальний страховий стаж позивача становить понад 30 років.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач досягла пенсійного віку, має необхідний страховий стаж, працювала в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії не отримувала, то в даному випадку дотримано всіх необхідних умов для виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що визначені пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Більше того, право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV не залежить та не пов`язується із призначенням особі пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновоком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №460/979/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш