Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №946/6288/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/6288/25

Провадження № 2-о/946/36/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Баннікової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання – Клопот М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, виключення відомостей та зобов`язання внести зміни, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення батьківства, виключення відомостей та зобов`язання внести зміни в актові записи про народження, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Заяву мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 від нього народились діти – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Але, оскільки мати дітей – ОСОБА_2 розірвала попередній шлюб із ОСОБА_5 тільки за два місяці до народження дітей, в актових записах про народження батьком дітей було записано – ОСОБА_5 . Останній вів маргінальний образ життя, через що із ним не можливо було раніше домовитись про розлучення. Через сімнадцять днів після свого народження донька ОСОБА_3 померла. 25.02.2020 р. він уклав шлюб із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 – помер ОСОБА_5 – колишній чоловік ОСОБА_2 . Тому вказану заяву подано в порядку окремого провадження, а не позовного. Факт батьківства підтверджується висновком експертного судово-медичного висновку від 24.02.2025 р. , за результатами якого його батьківство із сином ОСОБА_6 практично доведено та складає 99,999%. На підставі викладеного просив встановити факт батьківства, виключити відомості та внести зміни до актових записів про народження.

Представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Константинов В.І. до суду подав заяву про розгляд справи без участі заявника, заяву підтримує та просить задовольнити.

Заінтересовані особи у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись, у відповідності до ст.128 ЦПК України, належним чином.

ОСОБА_2 подала до суду заяву про визнання заяви в порядку окремого провадження, просить справу розглянути у її відсутність.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку щодо можливості задоволення заяви з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Заяви про встановлення факту батьківства (материнства) суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком (матір`ю) дитини, і вирішує їх з огляду на обставини, передбачені статтями 125, 130 Сімейного кодексу України. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 121СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Положеннями ст. 130 СК України встановлено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства батько й інші перелічені особи.

Так, судом встановлено, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.12.2016 року, що набрало законної чинності 26.12.2016 року, розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 01.03.2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1625.

Також, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 01.03.2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1626.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 2480.

Згідно зі свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , виданими 01.03.2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актові записи № 1625 та № 1626 відповідно, батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .

25.02.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 25.02.2020 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 63.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 30.11.2022 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 1668, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з висновку експертного судово-медичного молекулярно-генетичного дослідження (обстеження) № 07 від 25.03.2025 року, проведеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ймовірність підтвердження біологічного батьківства складає 99,999%.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду про встановлення факту повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже під час регулювання сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України Законом № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства (ч.3 ст. 122 СК України).

Відповідно до ч.2 ст.125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Статтею 129 СК України передбачено, що особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

У п. 6 та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що особа, котра вважає себе батьком дитини народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Згідно зі ст. 129 СК України зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Верховний Суд зауважує, що при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, спір про визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

У рішенні Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), що є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», на підставі практики вказав, що в подібних справах має враховуватися справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення (§ 23 рішення). ЄСПЛ звернув увагу, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (рішення від 22 березня 2012 року у справі «Каутзор проти Німеччини» та від 22 березня 2012 року у справі «Аренс проти Німеччини»).

Верховний Суд звертає увагу, що передумовою звернення до суду в таких справах є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_7 народила двох дітей (двійню) — ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 01.03.2017 року та серії НОМЕР_2 від 01.03.2017 року. Факт народження дітей саме як результату однієї багатоплідної вагітності підтверджується ідентичною датою народження.

Щодо встановлення батьківства відносно померлої дитини, ОСОБА_9 , суд зазначає наступне.

Відповідно до висновку експертного судово-медичного молекулярно-генетичного дослідження (обстеження) № 07 від 25.03.2025 року, ймовірність того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_8 , становить 99,999%. Враховуючи біологічну природу багатоплідної вагітності, за якої діти народжуються одночасно від однієї матері внаслідок одного циклу зачаття, суд приходить до переконання про спільність їхнього походження від одного батька.

Суд враховує, що чинне законодавство України не містить заборони на встановлення батьківства щодо дитини, яка померла. Навпаки, право на встановлення походження дитини є складовою права на повагу до приватного та сімейного життя в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виокремлення походження дітей, народжених як двійня, та встановлення батьківства лише щодо одного з них суперечило б законам біології, логіки правового регулювання та принципу справедливості.

Таким чином, суд вважає за можливе поширити висновок генетичної експертизи на померлу дитину та встановити факт батьківства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_9 , оскільки сукупність наданих доказів (свідоцтва про народження, експертиза щодо другої дитини) усуває будь-які розумні сумніви щодо походження дитини.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається заявник, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку, що вимоги ОСОБА_1 про визнання батьківства відповідають інтересам дитини і підлягають до задоволення.

Також суд враховує і те, що встановлення факту батьківства біологічного батька щодо дітей зумовлює необхідність внесення відповідних змін до актового запису про народження дітей, до актового запису про смерть дитини та є необхідним для правового закріплення прав та обов`язків батька.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Частиною 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року (із відповідними змінами), при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з вимогами п. 2.13.1 Розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011, рішення суду про визнання батьківства (материнства), у якому зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п.2.16.4. Розділу II цих Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Згідно з положеннями ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Отже, у зв`язку з встановленням факту батьківства, підлягають внесенню зміни до актового запису про народження ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також до актового запису про смерть ОСОБА_9 .

На підставі вищенаведеного, керуючись, ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 313-314 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, виключення відомостей та зобов`язання внести зміни в актові записи про народження, – задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП: НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області 09.02.2006 року), є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 01.03.2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1625, РНОКПП НОМЕР_8 ).

Внести зміни до актового запису № 1625, складеного 01 березня 2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у графу «Відомості про батька», зазначивши: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області 09.02.2006 року», виключивши відомості про батька, внесені раніше.

Присвоїти дитині ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , прізвище за прізвищем батька – « ОСОБА_12 », по батькові за іменем батька – « ОСОБА_13 ».

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП: НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області 09.02.2006 року), є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 01.03.2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1626).

Внести зміни до актового запису № 1626, складеного 01 березня 2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у графу «Відомості про батька», зазначивши: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області 09.02.2006 року», виключивши відомості про батька, внесені раніше.

Присвоїти дитині ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , прізвище за прізвищем батька – « ОСОБА_12 », по батькові за іменем батька – « ОСОБА_14 ».

Внести зміни до актового запису № 2480, складеному 02 березня 2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про смерть ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 ), зазначивши прізвище « ОСОБА_12 », по батькові– « ОСОБА_14 ».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Н.В.Баннікова