Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №613/1688/25 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1688/25 Провадження № 2-о/613/14/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.

присяжних Костенко Р.В., Швець А.О.

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/1688/25 пров. №2-о/613/14/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Богодухівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою, в якій просить: оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Богодухів Харківської області, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_2 , померлим від дня його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 у населеному пункті Андріївка Бахмутського району Донецької області під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у складі військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

Свою заяву мотивує тим, що він є рідним братом ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем за призовом по мобілізації, з 28 грудня 2023 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони України. В червні 2024 року він отримав повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 на зниклого безвісно № 26, від 17 червня 2024 року, яким його було сповіщено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час ведення бойових дій безвісти зник 15 червня 2024 року у населеному пункті Андріївка Бахмутського району Донецької області. За наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17 червня 2024 року № 5285 було призначено службове розслідування за фактом зниклого безвісти 15 червня 2024 року під час виконання бойових завдань солдата ОСОБА_2 , за результатами якого було з`ясовано та встановлено, що під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме, під час виконання бойових завдань при безпосередній участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, 15 червня 2024 року, під час переміщення на позиції НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової астини НОМЕР_1 північніше населеного пункту АДРЕСА_1 , противник здійснив скидання невідомого вибухового пристрою з БпЛА по групі заміни, внаслідок чого безвісти зник солдат ОСОБА_2 . Наказом командира в/ч від 15 червня 2024 року № 503, солдата ОСОБА_2 , стрільця-санітара ІНФОРМАЦІЯ_5, визнано вважати таким, що 15 червня 2024 року безвісти зник в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. З 01 серпня 2024 року ОСОБА_2 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, таким чином, більше року рахується зниклим безвісти. ОСОБА_2 вдівець, дітей не мав, батьки давно померли, єдиною рідною особою є він, як його брат. Наразі нараховані виплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 ніхто не отримує. Оголошення ОСОБА_2 померлим необхідне йому для реалізації права на здійснення державної реєстрації смерті брата та в подальшому отримання грошових виплат та оформлення спадкових прав на майно ОСОБА_2 , зокрема на земельну ділянку, площею 4,6322 га, яка розташовується на території Шарівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, кадастровий номер: 6320855700:01:002:0070.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 29 серпня 2025 року відкрито провадження у дані справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2025 року залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи - Міністерство оборони України.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 03 грудня 2025 року витребувано: з Національного інформаційного бюро при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України відомості про те, чи рахується ОСОБА_2 , як військовополонений; з Державної прикордонної служби України відомості про те, чи перетинав громадянин України ОСОБА_2 , державний кордон у період часу з 01 червня 2024 року по 03 грудня 2025 року; з Державної податкової служби у Харківській області відомості про доходи ОСОБА_2 за період часу з 01 червня 2024 року по 03 грудня 2025 року; з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну прізвища чи актовий запис про смерть відносно ОСОБА_2 ; з Інформаційного центру ГУНП України в Харківській області відомості про судимість ОСОБА_2

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, надав до суду заяву, згідно зі змісту якої просив розглядати справу за його відсутності, при вирішенні питання покладався на розсуд суду.

Представник заінтересованої особи - Богодухівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не прибула, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, при вирішення питання покладалась на розсуд суду.

Представник заінтересованої особи - військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України у судове засідання не прибув, надав до суду пояснення згідно зі змістом яких зазначив, що відповідно до ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. У зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час. Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 в якому міститься інформація про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо На час прийняття цієї постанови російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. Таким чином, Міноборони вважає, що заява про оголошення фізичної особи померлою підлягає задоволенню після спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи.

Суд, розглянувши матеріали справи, та дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 , про що свідчать копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 виданого Богодухівським РАЦС 13 листопада 1976 року, актовий запис № 275 та серії НОМЕР_5 виданого Богодухівським РАЦС 28 серпня 1984 року, актовий запис № 212 - відповідно. Їх батьками є - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно копій військового квитка серії НОМЕР_6 від 04 жовтня 2023 року, довідки начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 №2724 від 19 березня 2024 року, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1021 від 28 грудня 2023 року, солдат ОСОБА_2 , призначений на посаду водія ІНФОРМАЦІЯ_6, 28 грудня 2023 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

17 червня 2024 року за №3833/с ІНФОРМАЦІЯ_4 склав повідомлення ОСОБА_1 про те, що його брат ОСОБА_2 , під час ведення бойових дій зник 15 червня 2024 року у населеному пункті Андріївка Бахмутського району Донецької області.

04 липня 2024 року ОСОБА_5 звернулася до Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області із заявою та повідомила, що її співмешканець ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , зник безвісти 15 червня 2024 року під час ведення бойових дій в населеному пункті Андріївка, Бахмутського району, Донецької області.

За результатами вказаного звернення, 04 липня 2024 року внесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 1 статті 115 КК України, номер кримінального провадження № 12024221010000362.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_2 зник на території бойових дій.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №5285 від 17 червня 2024 року призначено службове розслідування за фактом зниклого безвісти 15 червня 2024 року під час виконання бойового завдання солдата ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №5821 від 27 червня 2024 року « Про результати службового розслідування», військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , вважати таким, що 15 червня 2024 року зник безвісти під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки, оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі ведення бойових дій, та інформація про місце перебування ( знаходження) якого наразі не відома, також відсутні відомості щодо загибелі ( смерті),або знаходження у полоні військовослужбовця.

Згідно з копіями Акту службового розслідування від 27 червня 2024 року та доповіді по факту зникнення безвісті під час виконання бойових завдань військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , подія відбулась 15 червня 2024 року північніше населеного пункту Андріївка, Бахмутського району, Донецької області.

Згідно з відповіддю Відділу ДРАЦС у Харківській області №41327/9.5/10/25 від 22 грудня 2025 року, інформація про зміну імені та смерті відносно ОСОБА_2 , не виявлено.

Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України №19/98366-25-вих від 15.12.2025, відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією ОСОБА_6 , в базі не виявлено.

Згідно з відповіддю ГУНП України у Харківській області №366589-2025 від 17.12.2025, ОСОБА_2 перебуває у державному розшуку Богодухівським РВП ГУНП в Харківській області з 0 липня 2024 року, як особа, зникла безвісти за особливих обставин.

Таким чином, судом встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 зник безвісти 15 червня 2024 року північніше населеного пункту Андріївка, Бахмутського району, Донецької області в зв`язку з воєнними діями пов`язаними із захистом Батьківщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ч. 1 ст. 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.

Частинами 1, 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10.04.2019 року у справі №320/948/18, від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21.

Згідно зі змістом статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Заявник звернувся до суду із заявою про оголошення його брата ОСОБА_2 , який зник безвісти під час виконання бойового завдання, померлим, посилаючись на необхідність отримання свідоцтва про смерть, оформлення спадщини та отримання грошових виплат.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

Оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Відповідно, у ситуації, коли внаслідок збройної агресії російської федерації проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою.

Визначення шести місяців, як мінімально потрібного строку, відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Такий правовий висновок у своїй постанові 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 виклала Велика Палата Верховного Суду, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковим для врахування при вирішенні цієї справи.

Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України», район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23(провадження № 61-6323св23).

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

При цьому, приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі Наказ № 309). У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, с. Андріївка Бахмутської міської територіальної громади з 15.09.2023 по даний час є територією активних бойових дій.

Аналогічна інформація містилася в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, який втратив чинність 20 березня 2025 року.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов до висновку, що місце можливої загибелі ОСОБА_2 з 15.09.2023 по даний час є територія активних бойових дій, тобто територією, на якій не закінчились воєнні дії.

Суд бере до уваги те, що внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація в районі вказаного вище населеного пункту може бути невизначеною та непередбачуваною, що ускладнює встановлення обставин зникнення особи. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Особа може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій. В умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини.

У зв`язку з викладеним, з урахуванням конкретних обставин справи, суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_2 померлим від дня закінчення активних бойових дій на вказаній території.

Тобто, станом на день розгляду даної справи судом, на території, яка є місцем зникнення безвісти ОСОБА_2 активні бойові дії ще не завершенні, та дана територія є тимчасово окупованою рф.

Враховуючи викладене, а також те, що тіло ОСОБА_2 знайдено не було, достовірних та беззаперечних доказів його загибелі заявником не надано, суд вважає, що заява про оголошення ОСОБА_2 померлим є передчасною, та у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.12, 13, 76, 81, 242, 259, 264-265, 268, 293, 294, 308 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Богодухівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновленя пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 20 січня 2026 року.

СУДДЯ

ПРИСЯЖНІ