Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №569/25737/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/25737/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Наумов С.В., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Цуняка В.Й., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Рівненській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП.,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 504832 від 06.11.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП., вбачається, що о 08 год. 31 хв., 06.11.2025, в м. Рівне, по вул. Покровська (Островського) 13-а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місця зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Aclotest 2306», що підтверджується тестом 8293 від 06.11.2025, результати огляду становлять 0,25% проміле, чим порушив п. 2.9 а ПДР – керування ТЗ особами в стані алк. нарк. чи ін. сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, пояснив, що даного адміністративного правопорушення не скоював, оскільки результати проходження його освідування із врахування встановлених значень похибок знаходяться в межах допустимих меж сп`яніння, то в його діях відсутній склад інкримінованого йому правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Цуняк В.Й. підтримав позицію підзахисного, наголосив на порушенні процедури огляду, а саме безпідставної зупинки ОСОБА_1 , що має наслідком застосування ч. 5 ст. 266 КУпАП України, та відсутності будь-яких інших належних та допустимих доказів, що підтверджують скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Просив провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення сторони захисту, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.

Щодо доводів про безпідставність зупинки автомобіля ОСОБА_1 , то суд погоджується із вказаним доводом, оскільки ні в справі ні з оглянутого відеозапису вищевказаних подій немає підтвердження правомірності зупинки автомобіля під його керуванням, що суперечить ЗУ «Про дорожній рух» та ПДР, і є підставами вважати, що всі наступні дії поліцейських та здобуті у справі дані неправомірними за правовим принципом концепції плодів отруйного дерева.

Саме така позиція, викладена в Постанові Івано-Франківського апеляційного суду у справі № 344/8791/22 від 13.09.2022 та Постанові Чернівецького апеляційного суду по справі №718/1824/22 від 13.10.2022, та правовому висновку Верховного Суду у справі №686/11314/17 від 15.03.2019.

Крім того, з переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи, у водія ОСОБА_1 не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, у нього відсутні порушення мови чи поведінка, що не відповідала обстановці, про що зазначено у акті огляду.

Відповідно до п. 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452-735, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Допустима норма алкоголю в повітрі, що видихається даним нормативно-правовим актом не передбачена.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Питання дії міжнародних договорів, ратифікованих за часів СРСР на території України вирішено Законом України від 10.12.1991 «Про дію міжнародних договорів на території України», згідно положень якого укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід`ємну частину національного законодавства.

З урахуванням викладеного Конвенція ООН про дорожній рух (Віденська конвенція) від 08.11.1968 року являється частиною національного законодавства України.

Пунктом 6 статті 8 Конвенції ООН про дорожній рух від 08.11.1968, ратифікованою Указом Президії Верховної Ради УРСР 25.04.1974 передбачено, що водій (погонщик) має завжди бути в змозі керувати своїм транспортним засобом (направляти свою худобу).

Дана частина конвенції застосовується з пунктом 7 Додатку до Європейської угоди від 01.05.1971, що доповнює Конвенцію про дорожній рух, відкриту для підписання у Відні 08 листопада 1968 року. Відповідний додаток містить доповнення та зміни внесені у відповідні положення Конвенції.

З урахуванням Європейської угоди пункт 5 статті 8 Конвенції потрібно читати наступним чином: «В національному законодавстві мають бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого являється несумісним з керуванням транспортним засобом.

У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності з національним законодавством не має перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Відповідно до таблиці переведення одиниць виміру алкоголю 0,250 мг становить 0,5%0 проміле. В різновидах алкотестерів представлених в Україні до застосування, одиниця виміру встановлена в проміле %о.

У свою чергу, з керівництва з експлуатації приладу «Drager Alcotest 6810», що знаходиться у вільному доступі мережі інтернет, вбачається, що похибка приладу від істинного значення вимірюваної величини у видихуваному повітрі становить 0,05 проміле, тобто величина 0,25% перебуває у межах допустимої похибки при здійсненні аналізу парів етанолу у видихуваному повітрі за допомогою вказаного приладу.

Будь-яких інших доказів того, що порушник за вказаних у протоколі обставин керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння матеріали справи не містять, а протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2023 року, у справі № 569/8055/23.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Разом з тим, приймаючи рішення у справі, суд має керуватися презумпцією невинуватості, закріпленою уст. 62 Конституції України, відповідно до якої тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП , огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Аналогічні вимоги містяться в п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій».

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутністю будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. (Правовий висновок Конституційного Суду України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року)

Таким чином, з урахуванням допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю, у повітрі, що видихав водій ОСОБА_1 не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права.

Аналізуючи зібрані у справі докази та правові норми, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які беззаперечно стверджували б, що ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим він не може бути визнаний винуватим у вчиненні такого правопорушення.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду С.В. Наумов