Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №569/25907/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/25907/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 січня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області у складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання М. Янка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів,

учасники справи у судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , згідно з яким просить суд: стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 500 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем - ОСОБА_2 , від якого має спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у позивачки та відповідача не склалося. Тому, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2019 року у справі №569/18069/19 шлюб між ними було розірвано. Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 з матір`ю - ОСОБА_1 . Враховуючи те, що жодних угод між сторонами про сплату аліментів на утримання дітей не укладено, самостійно утримувати сина, забезпечувати йому належний матеріальний рівень проживання позивачка не має змоги, тому змушена звернутися з позовною вимогою про стягнення аліментів на його утримання. Після повномасштабного вторгнення російської федерації до України та введенням військового стану, позивачка з метою захисту сина ОСОБА_4 змушена була виїхати за кордон та переїхати в безпечне місце - до Чеської республіки. На даний момент позивачка та син сторін проживають в місті Аш, що знаходиться в Чеській республіці, орендує квартиру, вартість якої щомісячно становить 6 900 чеських крон щомісячно + 4 000 чеських крон за комунальні послуги (1 чеська крона = 2,01 гривні). Таким чином, сукупні витрати по оренді та утримані житла коштують 10 900 чеських крон, що відповідно становить 21 909 грн. ОСОБА_4 навчається як в чеській середній загальноосвітній школі, так і дистанційно в Рівненському ліцеї №1.

Всі витрати по утриманню, вихованні та догляду сина здійснює лише позивачка самостійно. Відповідач жодним чином не бере участі ні у вихованні, ні в утриманні сина. Відповідач абсолютно ухиляється від допомоги в утриманні сина. Останній платіж здійснив 11 травня 2024 року. На всі неодноразові прохання позивачки останній повідомив категорично, що платити аліменти не буде, будь-яких коштів на утримання сина надавати не вважає за потрібне. Відповідач на даний момент має нестабільний заробіток, позивачці не відомо чи працює офіційно. Він є особою працездатного віку та має добрий стан здоров`я і фінансову змогу сплачувати аліменти на дитину в розмірі 5 500 грн.

Ухвалою суду від 01.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, призначено для розгляду справу по суті.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоч про місце, час та дату судового засідання повідомлялися належним чином. Відзиву на позовну заяву від відповдіача до суду не надходило. Враховуючи вказані факти, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

В порядку ч.2ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.01.2011, який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03.12.2019 у справі №569/18069/19 було розірвано.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 2 ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Отже, предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).

Згідно з ч.1 ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд враховує передбачені ст.182 СК України обставини: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлений у розмірі 3 512 грн.

За положеннями ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи необхідність стягнення аліментів у розмірі 5 500, 00 грн (більшому ніж мінімальний рекомендований розмір аліментів), позивачка покликається на наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти саме в такому розмірі.

Однак, в порушення вимог ст.12, 81 ЦПК України позивачка не надала суду доказів, що відповідач отримує дохід, достатній для спроможності сплати останнім аліментів у розмірі 5 500 грн щомісячно.

Інформація про розмір доходу відповідача у справі відсутня. Доказів наявності у відповідача на праві власності, володіння чи користування рухомого та нерухомого майна суду не надано. Відомостей про стан здоров`я відповідача, наявність у нього інших дітей чи утриманців матеріали справи не містять.

Відсутні також у справі докази щодо стану здоров`я та матеріального становища дитини.

Враховуючи вік дитини, відсутність доказів неспроможності відповідача сплачувати аліменти на утримання сина, а також відсутність доказів достатності заробітку відповідача для сплати ним аліментів у заявленому позивачем розмірі, беручи до уваги, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як батька, так і матері, суд визначає аліменти на утримання дитини у розмірі 3 500 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.11.2025 та до досягнення дитиною повноліття.

Вказаний розмір суми аліментів з врахуванням рівного обов`язку обох батьків на утримання та виховання дитини буде відповідати інтересам та потребам останнього, а тому визнається судом достатнім та таким, що відповідатиме принципу розумності та виваженості і забезпечуватиме розвиток дитини та є співмірний витратам, які мають нести обоє батьків на утримання дитини.

За наведеного, позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України,стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору, у зв`язку з чим, на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 1 211, 20 грн.

Крім того, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1-6 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження своїх витрат на правову допомогу представником позивачки було долучено копії договору про надання правничої допомоги від 22.10.2025 № 40, ордеру серії ВК № 1200649 від 27.11.2025.

Матеріалами справи стверджується факт отримання позивачем послуг адвоката в розмірі 10 000, 00 грн.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, а також те, що вказана категорія справи відноситься до малозначних справи, слід дійти висновку про не співмірність розміру заявленого до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000, 00 грн, який є завищеним. Суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 6 000, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

Керуючись ст.10,12,81,89,141, 258-259,263-265,268, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.11.2025 та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Повне судове рішення складене та підписане 20.01.2026.

Суддя О. Левчук