Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №562/1736/25 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1736/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"20" січня 2026 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У поданій в системі «Електронний суд» заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №672998893 від 14 серпня 2024 року в розмірі 78195 грн. 40 коп. та судові витрати в справі, обґрунтовуючи невиконанням відповідачем договірних зобов`язань, право вимоги за яким набуто позивачем.

Сторони у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило та відзиву на позов відповідач не подав.

Згідно поданих клопотань представник позивача позовні вимоги підтримує повністю, а представник відповідача в письмових поясненнях позов не визнає, просять розглянути справу без їх участі.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Установлено, що спір між сторонами виник з кредитних правовідносин.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Установлено, що 14 серпня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №672998893, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням передбачених Законом України «Про електронну комерція» особливостей, за яким останній отримав кредит в сумі 27000 грн.

Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про ініціювання платіжної операції шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг (ПАТ КБ «ПриватБанк») платіжної інструкції на переказ кредитних коштів на платіжну карту позичальника НОМЕР_1 за заявкою відповідача на отримання коштів.

Отримання відповідачем грошових коштів в сумі 27000 грн. підтверджується платіжним дорученням від 14 серпня 2025 року, виконаного АТ КБ «ПриватБанк» та випискою по рахунку.

Відповідно до укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу №МВ-ТП/8 від 12 листопада 2024 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, зокрема, за кредитним договором №672998893 від 14 серпня 2024 року, що підтверджується витягом реєстру боржників до договору факторингу та свідчить про заміну кредитора у спірних правовідносинах.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст.530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач передбачені кредитним договором обов`язкові платежі по поверненню суми кредиту та відсотків за його користування у встановлені строки не сплачував, чим порушив умови договору.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що заборгованість за кредитом складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 24397,81 грн. та відсотків, нарахованих станом на 06.02.2025 в розмірі 53797,59 грн., а всього на загальну суму 78195,40 грн.

Водночас, суд не може погодитися з визначеною позивачем сумою боргу по відсотках.

Так, відповідно до положень п.7.1, 7.3 договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування – 13 вересня 2024 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником, а кінцева дата повернення кредиту - 13 вересня 2029 року

Сторони погодили, що встановлений в п.3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Згідно п.3.3 договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 4050 грн. (0,5% від суми кредиту), з яких позичальником 22.08.2024 року сплачено 1080 грн. та 10 вересня 2024 року 2317,81 грн., тому залишок несплачених відсотків за цей період становить 652,19 грн.

Позичальник має можливість повернутися в дисконтний період якщо протягом 30 календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав, однак такі відомості в матеріалах справи відсутні.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пунктом 8.4 договору визначено, що для уми кредиту отриманої за першим траншем, що вкащзщана в п.2.3 договору, за перші 30 днів дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту орієнтовна загальна вартість кредиту складає 39150 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 12150 грн. та суму кредиту в розмірі 27000 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості в сумі 33150 грн. (39150 – 6000 сплачених коштів).

При постановлені рішення відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2422,40 та 5000 грн. професійної правничої допомоги, пропорційно розміру задоволених вимог (42,39%) в сумі 3146 грн. 36 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.258-273, 351 – 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (14017, Чернігівська область, м.Чернігів, вул.Жабинського, 13, код ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за кредитним договором №672998893 від 14 серпня 2024 року в розмірі 33150 (тридцять три тисячі сто п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 3146 (три тисячі сто сорок шість) грн. 36 коп. судових витрат.

У решті вимог позивача відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: