Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №562/31/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/31/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2026 року.

Суддя Здолбунівського районного суду Рівненської області Кушнір О.Г., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №6 Рівненського районного управління поліції ГУ НП в Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, офіційно не працевлаштовану, проживаючу по АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 471063 вбачається, що 02 січня 2026 року близько 18:46 години ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ображала нецензурними словами свого чоловіка ОСОБА_2 та погрожувала фізичною розправою, внаслідок чого завдала шкоди його психічному здоров`ю.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала, пояснюючи тим, що домашнього насильства щодо колишнього чоловіка не вчиняла, а її поведінка була спровокована діями самого ОСОБА_2 .

З`ясувавши обставини справи суд дійшов такого висновку.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №471063 від 02 січня 2026 року обставини вчиненого правопорушення ґрунтуються лише на письмових поясненнях потерпілого ОСОБА_2 .

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого внаслідок висловлювання ОСОБА_1 на його адресу нецензурних слів.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування « поза розумним сумнівом » (рішення від 18 січня 1978 року в справі « Ірландія проти Сполученого Королівства » (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням викладеного, суддя приходить до висновку, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, дослідженими доказами не доведено, а тому підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності відсутні.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.221, 247, 266, 268, 278 - 280, 283 - 285 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі по притягненню до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом 10 /десяти/ днів з дня її винесення.

Суддя: