Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №562/80/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/80/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

19.01.2026 року.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025186130000090, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 вересня 2025 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, військовослужбовця, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , раніше судимого востаннє вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року за ч.1 ст.259 КК України із застосуванням ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі та ухвалю Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2024 року умовно-достроково звільненого з невідбутим строком 1 рік 5 місяців 10 днів

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, -

в с т а н о в и в :

05 вересня 2025 року приблизно о 17:30 годині солдат ОСОБА_3 , призваний до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», під час проходження військової служби, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи поблизу магазину «Beer House» по вул.Незалежності в м.Здолбунів Рівненської області, умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилося в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загально визначених правил поведінки і моральності, утримуючи в руках макет пістолета-кулемета «Судаєва ППС-43» калібру 7,62х25мм зразка 1943 року, висловлював погрози місцевим жителям у застосуванні відносно них зазначеного предмета, зовні схожого на вогнепальну зброю, чим викликав у громадян почуття страху за своє життя та безпеку.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом (хуліганство).

Зазначену кваліфікацію дій обвинуваченого, суд вважає правильною.

Вищезазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, у відповідності до ч.2 ст.382 КПК України судом не досліджувались з огляду на те, що такі обставини не оспорюються учасниками судового провадження.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 надав письмову заяву, відповідно до якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України. У своїй заяві обвинувачений також вказав, що не заперечує проти застосування відносно нього покарання у виді обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.

Згідно ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

За вказаних обставин сторони кримінального провадження у судове засідання не викликалися та фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється (ч.4 ст.107 КПК України).

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, знайшла своє підтвердження та доведена повністю.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При обранні виду і міри покарання обвинуваченому суд відповідно до положень ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий.

Так, вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст.259 КК України із застосуванням ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі та ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2024 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання за цим вироком на підставі ст.81-1 КК України для проходження військової служби з невідбутим строком 1 рік 5 місяців 10 днів і нове кримінальне правопорушення ним вчинене протягом невідбутої частини покарання.

Згідно ч.3 ст.81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Отже, покарання обвинуваченому слід призначити з урахуванням ст.71, 72 КК України.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком (ч.4. ст.71 КК України).

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального проступку в стані алкогольного сп`яніння.

Питання про долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Загальний розмір витрат на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової експертизи зброї №СЕ-19/118-25/13750-БЛ від 16 вересня 2025 року становить 4457 грн., які відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження у ході досудового розслідування не застосовувалися.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.370-374, 381, 382 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 2 /два/ роки.

На підставі ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю вироків призначити шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року та остаточно визначити у виді позбавлення волі строком 1 /один/ рік 6 /шість/ місяців.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку у законну силу не обирати.

Строк покарання обвинуваченому обчислювати з часу приведення вироку до виконання.

Речові докази в справі, а саме: макет масогабаритний пістолет-кулемет «Судаєва ППС-43» калібру 7,62х25мм зразка 1943 року з серійним номером НОМЕР_2 , який зберігається в кімнаті речових доказів Відділення поліції №6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, знищити.

Документи кримінального провадження №12025186130000090 залишити у матеріалах кримінальної справи протягом усього часу їх зберігання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів на загальну суму 4457(чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням особливостей, передбачених ч.1 ст.394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: