Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №556/2864/25 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2864/25

Номер провадження 2/556/534/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2026 року. сел.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючої судді Іванків О.В.,

секретаря Кньовець Н.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в сел. Володимирець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно, а саме на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Великотелківської сільської ради (нині Володимирецька селищна рада) Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина – земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розатошовані на території Вараського району Рівненської області загальною площею 1,09 умовних кадастрових гектарів. Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальному порядку немає можливості, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу, яким є сертифікат на право на земельну частку (пай) серія РВ №0218997, який обов`язково необхідно подати в оригіналі державному нотаріусу для оформлення права на спадщину та видачі свідоцтва про право на спадщину. Роз`яснювальним листом Володимирецької районної державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 11.09.2025 в оформленні права власності на спадкове майно за законом позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій. Просить позов задовольнити, визнати за нею право власності на спадкове майно за законом та розглянути справу без участі позивачки.

Вказаний позов ОСОБА_1 , надійшов до Володимирецького районного суду 18.09.2025 року.

Ухвалою суду від 14.11.2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В підготовче судове засідання представник позивачки адвокат Карпач О.М., не з`явився, однак в позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про дату та місце розгляду справи, однак надала суду заяву в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності проти заявлених вимог не заперечує.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 .

За життя ОСОБА_3 , належала земельна частка (пай) в СВК «Борівський» Володимирецького (нині Вараського) району розміром 1,09 умовних кадастрових гектарах.

Про те, що земельна частка (пай) в СВК «Борівський» була належною спадкодавиці ОСОБА_3 , свідчить копія сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РВ №0218997.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 12.09.2025 року №29-17-0.2-4471/2-25 встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку взамін зазначеного сертифікату не видавався.

Також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина у вигляді майна та майнових прав, до складу якої у відповідності до ст.1218 ЦК України входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились у зв`язку з його смертю.

Разом з ОСОБА_3 , на час смерті проживали її донька ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою № 1084 від 15.12.2006 року яка видана виконкомом Великотелковицької сільської ради Вараського району Рівненської області, а тому ОСОБА_2 , є такою, що фактично прийняла спадщину. Однак спадщина між позивачкою та ОСОБА_2 , фактично поділена усним договором. В подальшому ОСОБА_2 , відмовився від своїх спадкових прав на користь позивачки.

Факт родинних відносин між спадкоємецею ОСОБА_1 та спадкодавицею ОСОБА_3 підтверджується наступними документами: згідно свідоцтва про шлюб позивачки серія НОМЕР_2 її дошлюбне прізвище " ОСОБА_4 ", згідно свідоцтва про народження позивачки серія НОМЕР_3 її матір`ю записана ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про укладення шлюбу матері позивачки серія НОМЕР_4 її дівоче прівзище "Апончук", згідно свідоцтва про народження матері позивачки серія НОМЕР_5 її матір`ю записана ОСОБА_3 .

Судом також встановлено, що спадкування майна ОСОБА_3 , здійснюється за законом оскільки заповіт покійною не складався.

Роз`яснювальним листом Володимирецької районної державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції №723/01-16 від 11.09.2025 в оформленні права власності на спадкове майно за законом позивачці відмовлено, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу. Рекомендовано, для реалізації спадкових прав, звернутися до суду з позовом про визнання права власності на вказані земельні ділянки, які належали померлій, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу.

Згідно Витягу зі Спадкового реєстру від 11.09.2025, вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , відсутня спадкова справа згідно даних зі Спадкового реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, спадщина належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця.

Статті 1216, 1297 Цивільного кодексу України передбачають право та обов`язок спадкоємців, чию спадщину складає нерухоме майно, оформити документи про спадщину.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право

володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки па підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 7 від 14 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладання договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Порядок розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств установлено Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року. Згідно п.4-8 Указу розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Відповідно до постанови КМУ «Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» від 12.10.1995 року № 801, документом, що підтверджує право на пай та його виділення в натурі, є сертифікат, який при вступі у спадщину, серед іншого, надається спадкоємцем нотаріусу.

Отже, саме сертифікат засвідчував право власника на земельну частку (пай) і був підставою для виділення земельної ділянки в натурі та отримання правовстановлюючого документу.

Не видача державного акту після смерті спадкодавця не спростовує факту наявності у нього права власності на ці земельні ділянки і не може бути підставою позбавлення права спадкоємця на спадкове майно. Спадкодавець фактично мав у власності спірні земельні ділянки на підставі сертифікату на земельну частку (пай).

Спадкодавець фактично мав у власності спірні земельні ділянки на підставі сертифікату на земельну частку (пай). Зокрема, як це вбачається з пунктів 16, 17 розділу Х Перехідні положення Земельного Кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за життя ОСОБА_3 , набула право власності на земельні ділянки, яке підтверджувалось відповідним сетифікатом. При цьому ОСОБА_2 , є спадкоємцем майна покійної ОСОБА_3 , яка фактично прийняла спадщину, за законом однак відмовляється від своїх спадкових прав. Тому позивачка ОСОБА_1 , є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , за законом п`ятої черги, і єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину у відповідності до вимог до вимог ч.1 ст.1269 ЦК України, оскільки у визначений законодавством термін звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим її позов підлягає задоволенню.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позов визнано відповідачкою, і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

Питання про повернення сплаченого при подачі позовної заяви судового збору позивачка не ставить.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 15, 130, 174, 208, 209 ЦПК України, ст.ст.328, 331, 1218, 1258, 1262 ЦК України суд, - УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , право на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка належала їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РВ №0218997 в розмірі 1,09 умовних кадастрових гектарів, у колишньому СВК «Борівський», розташовану на території Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча: О.В.Іванків

Учасники провадження:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешканка АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 місце проживання та реєстрації: 34312, с.Великі Телковичі, Вараський район Рівненська область.