Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №371/1951/25 — Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/1951/25

Номер провадження № 2/371/630/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Кириленко М.О.

за участю секретаря судового засідання: Петренко В.А.

позивачки: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дружини,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Від даного шлюбу вони мають двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з позивачем, відповідач жодним чином не приймає участі у вихованні та утриманні дітей. Позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. У зв`язку з чим просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду і до повноліття дітей. Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), починаючи від дати подання позовної заяви та до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку.

Ухвалою суду від 05 грудня 2025 року відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду в спрощеному порядку з викликом сторін.

31 грудня 2025 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву. Вважає пред`явлений позов є таким, що підлягає задоволенню частково виходячи з наступного. Відповідач вказав, про те, що з 06.04.2024 перебуває з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач є учасником бойових дій, на заводі «ЛЕГКО» не працює, так як звільнився за станом здоров`я, сплачує аліменти на сина від першого шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з ним. Просив врахувати наявність на утриманні сина ОСОБА_6 , та стягнути аліментам на утримання своїх трьох синів у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 50 відсотків від його доходу до повноліття дітей. Щодо стягнення аліментів на утримання дружини заперечував, з тих підстав, що має на утриманні трьох дітей, та те, що дружина з грудня 2025 року працює неофіційно охоронником у ТОВ «Фора» у м. Кагарлик.

14 січня 2026 року на адресу суду подано ОСОБА_2 клопотання про уточнення стягнення розміру аліментів на утримання дітей. Відповідач вказав, що його матеріальне становище не є задовільним, свого майна не має, проживає з матір`ю, якій на праві власності належить майно, мати є пенсійного віку та перебуває на його утриманні.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав викладених у позовній заяві. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду і до повноліття дітей. Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), починаючи від дати подання позовної заяви та до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав свої заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву. Не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 50 відсотків від його доходу до повноліття дітей. Проти стягнення з нього аліментів на утримання дружини заперечував.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступного.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Згідно з положенням ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Судом встановлено, що 06 квітня 2024 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що складено відповідний актовий запис №50, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.04.2024 (а.с. 5).

Від шлюбу мають малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В графі батьки зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження (а.с. 12, 9).

Діти проживають разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 та перебувають на її утриманні, що підтверджується довідкою виданою Зеленьківським старостинським округом №6 Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (а.с. 18).

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплено обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При встановленні розміру аліментів, суд керується вимогами ст. 182 СК України та роз`ясненнями, які містяться в п. 17 Постанови пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та вирішуючи питання щодо розміру аліментів враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 183 Сімейного Кодексу України частина заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 2 ст. 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За положеннями ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини, дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальний стан сторін, стан здоров`я дитини, відсутність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім`ї, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

Положенням ст. 191 СК України визначено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Отже, суд, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 Сімейного кодексу України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, а відсутність також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов`язку утримувати дитину, прийшов до висновку про існування обов`язку у відповідача матеріально утримувати своїх дітей.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти саме у такому розмірі, матеріали справи не містять, відповідачем не наведені.

Тому, виходячи з принципу розумності та справедливості, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо виховання та утримання дітей, суд погоджується із вимогами позивача та задовольняє їх повністю, визначивши розмір аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частина з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, ч. 4 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом. Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно із статті 84 СК України право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини», ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч. 3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного Кодексу України).

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

В постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Разом з тим, зі змісту вказаних вище норм слідує, що визначальною умовою стягнення аліментів на дружину є та обставина, чи може платник аліментів надавати таку матеріальну допомогу.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_2 , має на утриманні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з ним, що підтверджується копією свідоцтва про народження, довідкою від 26.12.2025 виданою Кадомським старостинським округом Кагарлицької міської ради, рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітету Кагарлицької міської ради від 26.05.2023 (протокол №8) про встановлення місце проживання малолітнього ОСОБА_5 . У ОСОБА_2 знаходиться на утриманні його мати - ОСОБА_7 , 1955 року народження, яка проживає разом з ним, що підтверджується довідкою від 07.01.2026 виданою Кадомським старостинським округом Кагарлицької міської ради.

ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 . Неодноразово звертався за медичною допомогою та перебував на лікування, погіршення стану свого здоров`я пов`язує із виконанням військових завдань в зоні бойових дій під час захисту Батьківщини, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №2241, консультаційними висновками спеціаліста.

Матеріалами справи підтверджено факт того, що спільна дитина позивача та відповідача проживає разом з матір`ю - позивачкою по справі ОСОБА_1 .

Дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досягла трирічного віку.

Враховуючи приписи законодавства, зокрема, положення ст. 84 СК України, ОСОБА_1 має право на утримання від чоловіка - батька дитини, ОСОБА_2 до досягнення дитиною трирічного віку.

Позивач ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отже вона потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка, що у свою чергу є його обов`язком відповідно до вимог ст. 84 СК України.

Враховуючи вищезазначені обставини, беручи до уваги становище платника аліментів, зокрема те, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, має проблеми зі здоров`ям, наявність у платника аліментів на утриманні дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та матері - ОСОБА_7 , 1955 року народження, та який буде сплачуватиме аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що безумовно вплине на його матеріальне становище, тому виходячи із засад розумності виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд зобов`язаний допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно ст. 79 СК України, аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331, 20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дружини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 листопада 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 21 листопада 2025 року та до досягнення малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331, 20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О. Кириленко