Вирок від 19 січня 2026 р. у справі №278/2966/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/2966/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Житомирського районного суду Житомирської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025065610000123 від 04.06.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тетерівка Житомирського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу статті 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Житомирського районного суду Житомирської області перебуває вище вказане кримінальне провадження.

24.05.2025 близько 18 години ОСОБА_4 разом із своїм знайомим ОСОБА_5 перебував у приміщенні веранди житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , де між ними під час розпивання алкогольних напоїв на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт.

У ході вказаного словесного конфлікту у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

У цей же день, час та місці ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, перебуваючи навпроти потерпілого, який сидів на стільці, кулаками правої та лівої руки наніс чотири удари в область обличчя, голови, у тому числі брови, вуха та скроневої ділянки голови ОСОБА_5 , який від отриманих ушкоджень впав на підлогу вказаного приміщення та закрив голову руками. Після цього, не зупиняючись, ОСОБА_4 продовжив свої протиправні дії, та наніс близько вісім ударів стопою правої ноги в область шиї, правої та лівої кисті, правого плечового суглобу, у верхню частину тулуба, лівого плеча, правого стегна потерпілого ОСОБА_6 .

Вказаними діями ОСОБА_4 умисно заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден, синців, крововиливу, рану на голові, синців на шиї, тулубі, обох верхніх та правій нижній кінцівках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Таким чином, дії ОСОБА_4 кваліфіковано як заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я ОСОБА_5 , тобто за ч. 2 ст. 125 КК України.

У судовому засіданні прокурор просила застосувати до обвинуваченого покарання в силу санкції інкримінованої статті та призначити штраф у розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; просила врахувати, що наявні дві пом`якшуючі обставини: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_5 звернувся із заявою про розгляд справи у його відсутність; щодо міри покарання покладався на розсуд суду.

У судовому засіданні обвинувачений щиро розкаявся, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення в час, місці та за обставин, зазначених у обвинуваченні, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. Не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Просив врахувати, що діяв з мотивів захисту свого друга, який має інвалідність, та якого ображали. Погодився із запропонованим прокурором покаранням. Повідомив, що наразі шкоду потерпілому не відшкодував, але має намір це зробити.

У зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши учасникам судового провадження наслідки застосування даної статті КПК України.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями самого обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що дійсно мали місце обставини, зазначені в обвинувальному акті, а також зібраними на нього характеризуючими матеріалами.

За таких обставин, враховуючи показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує його умисні дії за ч.2 ст. 125 КК України як заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілого.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно правового висновку, який міститься у Постанові Верховного суду України від 14.04.2016 у справі № 5-23кс15/16, справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією з умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення шкоди.

Так, суд, враховує, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок; раніше несудимий в силу статті 89 КК України; на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебував; щиро розкаюється, вину у скоєному визнає у повному обсязі; має позитивну характеристику за місцем проживання; має на утриманні неповнолітнього сина – ОСОБА_8 ; не відшкодував заподіяну потерпілому шкоду, однак має намір відшкодувати. Судом встановлено дві пом`якшуючі обставини під час судового розгляду та відсутність обтяжуючих обставин.

У зв`язку з чим, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та призначає останньому міру покарання в межах санкції статті у виді штрафу у середньому розмірі, оскільки вважає, що саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.

На переконання суду, саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і не завдаватиме фізичних страждань, та не принижуватиме людську гідність.

Процесуальні витрати у справі на залучення експертів відсутні.

Арешти у кримінальному провадженні не накладались. Речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Пропонована винагорода викривачу у кримінальному провадженні відсутня.

Запобіжний захід не застосований та відсутні підстави для його застосування.

Керуючись ст.ст. 128, 349, 369-371, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 70 (сімдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190,00 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень.

До набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Головуюча суддя ОСОБА_1