Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №420/37266/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37266/25

Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л. Р.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення про відмову у перетинанні державного кордону України,-

В С Т А Н О В И Л А :

04 листопада 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення про відмову у перетинанні державного кордону України.

Разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник просить:

- Зупинити дію рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 № 935 від 27.10.2025 року про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до набрання чинності рішенням суду.

- Зобов`язати Відповідача не перешкоджати ОСОБА_1 перетину державного кордону України, у будь-який день з одночасним внесенням відповідної інформації до відповідних баз даних Державної прикордонної служби України.

На обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначив, що суб`єктом владних повноважень необґрунтовано було відмовлено Позивачу у перетинанні державного кордону.

Вказує про не співмірність між прийнятим рішенням державного органу та порушенням прав Позивача, настанням негативних наслідків для нього та його дітей. З огляду на це, невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може призвести до загрози життю і здоров`ю Позивача, істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову Позивача, а саме: зупинити дію рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 № 935 від 27.10.2025 року про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до набрання чинності рішенням суду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач без встановлення будь-яких винних дій з боку Позивача, здійснив протиправні дії та необґрунтовано відмовив Позивачу у перетинанні державного кордону. Отже, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, та прийшов до хибного висновку, що оскаржуване рішення не суперечить вимогам закону, та не порушує права, свободи або інтереси позивача, а отже, незаконно відмовив у вжитті заходів забезпечення позову

Вказує на грубе порушення конституційних прав та свобод Позивача як людини і громадянина, в тому числі загроза життю і здоров`ю, права на проживання в Україні, на свободу та особисту недоторканність, на свободу пересування, на інформацію, на юридичну допомогу та право на оскарження дій посадових осіб.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вжиття заходів забезпечення шляхом зупинення дії рішення відповідача № 935 від 27.10.2025 року про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 , до набрання чинності рішенням суду, фактично буде свідчити про розгляд справи по суті та задоволення позовних вимог, що не відповідає меті вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому вказав, що забезпечення позову шляхом зобов`язання Відповідача не перешкоджати ОСОБА_1 у перетині державного кордону України, у будь-який день з одночасним внесенням відповідної інформації до відповідних баз даних Державної прикордонної служби України, то такі заходи не є співмірними із предметом позову та виходять за його межі.

Надаючи правову оцінку ухвалі суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями ч.1 ст. 151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме:

1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) заборона відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Предметом спору у даній справі є скасування рішення про відмову у перетинанні державного кордону України.

В свою чергу, заявник у заяві про забезпечення позову просить зупинити дію рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 № 935 від 27.10.2025 року про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до набрання чинності рішенням суду.

Так, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

При цьому, сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Так, колегія суддів звертає увагу, що застосування заходів забезпечення позову з підстав очевидної протиправності оскарженого рішення допускається у виключних випадках. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову із цієї підстави допускається у виключних випадках.

В свою чергу заявником не доведено очевидної протиправності рішення в частині невідповідності вимогам закону.

Крім того, наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на позивача. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, саме по собі посилання на негативний вплив рішень суб`єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2023 року у справі №640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішення та дій відповідача, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення відповідача № 935 від 27.10.2025 року про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 , до набрання чинності рішенням суду, фактично буде свідчити про розгляд справи по суті та задоволення позовних вимог, що не відповідає меті вжиття заходів забезпечення позову.

Стосовно доводів апелянта про порушення конституційних прав, то колегія суддів зазначає, що конституційні гарантії осіб перебуваючих на території України та користування правами i свободами кореспондується з принципом законності їх перебування в Україні. Відтак, якщо відсутня ознака законності перебування, то це створює для особи певні обмеження та відповідні юридичні наслідки, яким може бути надано оцінку лише під час розгляду справи по суті позовних вимог.

Щодо заходів забезпечення шляхом зобов`язання Відповідача не перешкоджати ОСОБА_1 у перетині державного кордону України, у будь-який день з одночасним внесенням відповідної інформації до відповідних баз даних Державної прикордонної служби України, суд зазначає, то суд першої інстанції вказав, що такі заходи не є співмірними із предметом позову та виходять за його межі.

Водночас апелянт жодних доводів в цій частині не зазначає та не вказує про скасування ухвали з прийняттям нової та забезпечення позову вищенаведеним способом, а тому колегія суддів в цій частині рішенню суду першої інстанції не надає.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 288, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 20 січня 2026 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова