Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №420/14850/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14850/25

Категорія: 105000000Головуючий у суді І інстанції: Стефанов С. О. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Бессарабського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року про закриття провадження у справі за позовом адвоката Марченка Валентина Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Бессарабського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача:

- старший державний виконавець Бессарабського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Котеля Людмила Іванівна;

- ІНФОРМАЦІЯ_1

в с т а н о в и В:

У травні 2025 року адвокат Марченко В. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з позовом до Бессарабського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (далі – Бессарабський відділ ДВС) в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №77753061, винесену 09.04.2025 старшим державним виконавцем Котелею Л. І.;

- зобов`язати Бессарабський відділ ДВС закрити виконавче провадження №77753061.

В обґрунтування позовних вимог адвокат указував, що постановою №953 від 23.07.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Згідно з положеннями статті 291 КУпАП, постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження тобто 03.08.2024.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», постанови, за якими стягувачем є державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання ними законної сили.

Отже, адвокат порахував, що останнім днем подання постанови №953 до примусового виконання було 04.11.2024 (ураховуючи, що 03.11.2024 неробочий день).

Однак, виконавчий документ (постанова №953 від 23.07.2024) було подано державному виконавцю лише 04.04.2025 – після закінчення тримісячного строку, встановлений як КУпАП, так і Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, на думку адвоката, виконавчий документ пред`явлено до виконання з очевидним пропуском строку, встановленого законом. Як наслідок, державний виконавець був зобов`язаний на підставі частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання. Натомість, державний виконавець відкрив виконавче провадження №77753061, наклав арешт на рахунки позивача, стягнув кошти з його банківських рахунків, а також виніс постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

У зв`язку з викладеним, адвокат вважав протиправним відкриття виконавчого провадження №77753061, а тому така підлягає скасуванню.

Також, на думку адвоката, слід закрити виконавче провадження як таке, що відкрито з порушенням закону.

28 жовтня 2025 року від адвоката Марченка В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про відмову від позову, в якій заявник просив:

- прийняти відмову позивача ОСОБА_1 від позову внаслідок задоволення вимог відповідачем після подання позовної заяви;

- закрити провадження у справі № 420/14850/25;

- стягнути з відповідача Бессарабського відділу ВДВС на користь ОСОБА_1 усі понесені ним судові витрати в розмірі 3 391,36 грн, включаючи судовий збір за подання позовної заяви (968,96 грн) та апеляційної скарги (2 422,40 грн).

Дана заява була обґрунтована тим, що відповідач, Бессарабський відділ ДВС, задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсязі, а саме: 30.09.2025 закрив виконавче провадження № 77753061 (постанова про закінчення виконавчого провадження додається).

Таким чином, адвокат вважав, що вимоги позову задоволено відповідачем після подання позовної заяви, що робить подальший розгляд справи недоцільним.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відмову від позову та закриття провадження у справі задоволено.

Суд закрив провадження у даній справі.

Також стягнув з Бессарабського відділу ДВС на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 3 391,36 грн, відповідно до квитанцій №1859-9513-2438-2355 від 12.05.2025 на суму 968,96 грн та № 3421-6792-9711-1012 від 16.06.2025 на суму 2 422,40 грн.

Мотиви суду полягали у тому, що на підставі пункту 2 частини 1 статті 238 КАС України, наявні підстави для закриття провадження у справі, у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Разом з цим, суд першої інстанції також вирішив задовольнити заяву позивача про стягнення з Бессарабського відділу ДВС усі понесені судові витрати в розмірі 3 391,36 грн, включаючи судовий збір за подання позовної заяви (968,96 грн) та апеляційної скарги (2 422 грн 40 коп.).

Задовольняючи таку заяву, суд першої інстанції керувався вимогами статті 140 КАС України, яка передбачає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

На підставі цієї норми, суд констатував, що відповідачем, у зв`язку зі скасуванням виконавчого документу, старшим державним виконавцем по виконавчому провадженню №77753061 кошти в сумі 16120,48 грн, які частково було стягнуто з рахунку ОСОБА_1 в процесі виконання виконавчого провадження було повернуто, про що свідчать платіжні інструкції №6815 та №6695. Також виконавцем знято арешти з рахунків та всі обтяження з майна ОСОБА_1 та 30.09.2025 виконавче провадження №77753061 відносно ОСОБА_1 завершено на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (скасування рішення, яке підлягало виконанню).

Таким чином, на думку суду першої інстанції, вимоги позову задоволено відповідачем після подання позовної заяви, а тому наявні підстави для стягнення з Бессарабського відділу ДВС на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 3 391,36 грн.

Представник Бессарабського відділу ДВС, не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення. При цьому, яке рішення має прийняти суд апеляційної інстанції скаржник не конкретизував.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги представник скаржника зазначає, що Бессарабський відділ ДВС не задовольняв вимоги позивача, а прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі рішення Болградського районного суду Одеської області про скасування постанови ТЦК, як виконавчого документу, який підлягав виконанню.

При відкритті виконавчого провадження виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, у відзиві Бессарабський відділ ДВС не визнавав вимоги позивача, постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята старшим державним виконавцем у відповідності до чинного законодавства в установлені законом строки.

Тому, у зв`язку з тим, що виконавче провадження було завершено на підставі скасування виконавчого документу Болградським районним судом Одеської області, кошти, які частково було стягнуто з боржника повернуто останньому.

Позивач відмовився від позовних вимог за позовною заявою, яку він подав до Одеського окружного адміністративного суду, але судом прийнято процесуальне рішення щодо стягнення з Бессарабського відділу ДВС судових витрат, понесених позивачем.

Саме з цим скаржник не згоден.

Адвокат Марченко В. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а тому просить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Мотиви відзиву полягають у тому, що постанова про відкриття виконавчого провадження №77753061 від 09.04.2025 була протиправною з моменту її прийняття, оскільки ґрунтувалася на незаконному виконавчому документі (постанова ТЦК №953 від 23.07.2024), який, до того ж, був пред`явлений до виконання з ознаками пропуску встановленого законом строку.

На думку адвоката, закриття виконавчого провадження 30.09.2025 є прямим наслідком судового процесу, ініційованого позивачем, і має розцінюватися як задоволення вимог у розумінні статті 140 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відсутні клопотання від усіх учасників справи про її розгляд за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції установлено, що постановою №953 від 23.07.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн.

08.04.2025 до Бессарабського відділу ДВС подана заява про примусове виконання постанови №953 від 23.07.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

09.04.2025 державним виконавцем Котеля Л. І. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 77753061.

Також, цього ж дня, державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 34000,00 грн, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 369,00 грн та про арешт коштів боржника.

11.04.2025 державним виконавцем направлено платіжну інструкцію та частково списано кошти з рахунків боржника у сумі 2552,45 грн.

Поряд з цим, 08.05.2025 адвокат Марченко В. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , оскаржив постанову №953 від 23.07.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 до Болградського районного суду Одеської області.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 06 серпня 2025 року (справа № 497/1061/25) скасовано постанову №953 від 23.07.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Також суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Дане рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 серпня 2025 року набрало законної сили 26 вересня 2025 року.

30 вересня 2025 року старшим державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню).

Також, старшим державним виконавцем по виконавчому провадженню №77753061 кошти в сумі 16120,48 грн, які частково було стягнуто з рахунку ОСОБА_1 в процесі виконання виконавчого провадження, було повернуто про що свідчать платіжні інструкції №6815 та №6695.

До того ж, державним виконавцем знято арешти з рахунків та обтяження з майна ОСОБА_1 .

Як вже було указано вище, суд першої інстанції вважав, що вимоги позову задоволено відповідачем після подання позовної заяви, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі №420/14850/25, у зв`язку з поданням відповідної заяви про відмову від позову та стягнення з Бессарабського відділу ДВС на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 3 391,36 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Закриття провадження у справі регулюється статтею 238 КАС України.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Також, пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Частина 1 статті 140 КАС України встановлює, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Марченко В. В. звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про відмову від позову в інтересах свого довірителя Варзара А. В. у зв`язку з тим, що, на думку адвоката, Бессарабський відділ ДВС задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсязі, а саме: закрив виконавче провадження.

Суд першої інстанції погодився з такою позицією адвоката, прийняв відмову від позову, закрив провадження у справі та стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 усі понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Колегія суддів вважає помилковою таку позицію суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Бессарабський відділ ДВС не визнавав позов та не закривав виконавче провадження з підстав протиправності своїх дій при відкритті виконавчого провадження.

Виконавче провадження було закінчене на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню).

Тобто, виконавче провадження було закінчене державним виконавцем на підставі рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 серпня 2025 року ухвалене у справі № 497/1061/25, яким скасовано постанову №953 від 23.07.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

За таких умов, суд першої інстанції повинен був не приймати відмову адвоката Марченка В. В. від позову з підстав заявлених ним у відповідній заяві.

Прийняття судом першої інстанції відмови адвоката від позовної заяви на підставах зазначених у відповідній заяві стало наслідком безпідставного стягнення з відповідача судових витрат на користь ОСОБА_1 .

Отже, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при вирішенні заяви адвоката Марченка В. В. про відмову від позову, що призвело до постановлення незаконної ухвали про закриття провадження у справі та стягнення судових витрат з Бессарабського відділу ДВС на користь позивача.

За правилами пунктів 1, 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких умов, наявні підстави для скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року про закриття провадження у справі та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 250, 311, 320, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Бессарабського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) – задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року про закриття провадження у справі та вирішення питання судових витрат – скасувати.

У задоволенні заяви адвоката Марченка Валентина Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відмову від позову до Бессарабського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження – відмовити.

Справу за позовом адвоката Марченка Валентина Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Бессарабського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький