Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №440/8508/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 р.Справа № 440/8508/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2025, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, по справі № 440/8508/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у м. Києві

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі – відповідач), в якому просив:

визнати протиправним і скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві №902 від 23.05.2025 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Святошинського УП ГУНП у м. Києві», яким до поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння сектору логістики Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції;

визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві №926 о/с від 30.05.2025 «Про особовий склад» в частині звільнення поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння сектору логістики Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби;

зобов`язати Головне управління Національної поліції у місті Києві поновити сержанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння сектору логістики Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві;

стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 року у справі №440/8508/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що речові докази повернуті на підставі дійсної ухвали суду, яку пред`явила особа, якій слід повернути речові докази, в ЄДРСР така ухвала теж наявна, та під час здійснення перевірки така ухвала не вивчалася та була відсутня у матеріалах перевірки, що є підставою вважати, що наказ ГУНП у м. Києві від 23.05.2025 № 902 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Святошинського УП ГУНП у м. Києві» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, у порушенні вимог пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, Присяги працівника поліції, абзацу другого частини п`ятої статті 14 та абзацу восьмого частини другої статті 16 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII, пунктів 1.3, 2.5, Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 є передчасним. Крім того, позивач зазначає, що такий порядок, а саме повернення речових доказів без реєстрації вироків суду чи ухвал було запроваджено саме керівництвом, аби скоріше проходило повернення, та не було черг. Отримані ухвали, рішення про повернення речових доказів разом з розписками завжди зберігалися в таці або папці, і їх ніколи не реєстрували через канцелярію, оскільки це було пряме усне розпорядження начальника Святошинського УП ГУНП. Вказане можуть підтвердити працівники Святошинського УП ГУНП у м. Києві. Однак, вищевказані пояснення необґрунтовано не враховані відповідачем, що призвело до незаконного винесення оскаржуваних наказів. Дисциплінарна комісія безпідставно послалась у наказі №902 від 23.05.2025 про наявність складу дисциплінарного проступку та порушення дисциплінарного статуту. Крім того, позивач зазначає, що на момент застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції жодної підозри чи скарги по факту подій 11.04.2025 на позивача не було і на сьогодні не має, тому необхідно утримуватись від публічних заяв про те, що ОСОБА_2 вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена. Так, відповідальність за збереження речових доказів у Святошинському УП ГУНП у м. Києві покладено на позивача, який перевірив ухвалу суду від 14.08.2024 року постанові № 369/2543/16-к, яка набула законної сили, якою вище описані речові докази повернуто ОСОБА_3 , безпідставної передачі речових доказів не встановлено та не наведено, оскільки в матеріалах перевірки відсутня, ухвала за якою речові докази повернуті і яка набула законної сили та є обов`язковою до виконання. Тобто матеріали перевірки є не повними, а відтак рішення суду про відмову у позові є передчасним.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 09.09.2021 проходив службу в органах Національної поліції (а.с. 123).

17.04.2025 за вих № 82244-2025 до Управління головної інспекції ГУНП у м. Києві надійшов рапорт начальника Святошинського УП ГУНП у м. Києві полковника поліції Шевченка А.М. від 16.04.2025 про можливі неправомірні дії та порушення службової дисципліни ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 77).

Згідно відомостей, викладених у вищевказаному рапорті встановлено, що під час моніторингу відеокамер, які знаходяться на території управління поліції за адресою: просп. Берестейський, 109, м. Київ, 11.04.2025 приблизно о 20.08 год. заїхав транспортний засіб Volkswagen, номерний знак НОМЕР_1 , в якому знаходився начальник сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу кримінальної поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 та невідомий громадянин.

В подальшому, старший лейтенант поліції ОСОБА_4 спільно з сержантом поліції ОСОБА_1 та невідомим громадянином зайшли до камери речових доказів № 1 та винесли з неї 4 (чотири) пакета із речовими доказами, які в подальшому помістили до транспортного засобу, який о 20.12 год. того ж дня залишив територію згаданого управління поліції.

Встановлено, що вказані речові докази, працівниками СБУ було вилучено в рамках кримінального провадження № 120131100800010096 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, а саме: 19 масо-габаритних макетів “АКС” з маркуванням “ЛЛ 0686”, “ЛК 848493”, “АН 0155”, “ЮВ 9335”, “П 9881”, “ПР 3844”, “001102”, “Сп 7817”, “ЮВ 4596”, “ЖМ 9433”, “ГВ 9388”, “НЛ 1876”, “РК Ш15Т”, “ЛК 4382”, “СП 5685”, “НЕ 7210”, “ФК 4327”, “АП 9939”, “КИДЕ 2232”, 69 магазинів до вогнепальної зброї, 4 ствола від кулемета, гвинтівка з оптичним прицілом без затвора “30228”, підсумок з двома магазинами, 10 ременів, 3 оптичних приціли, 2 затвора до вогнепальної зброї, макет пістолету в кобурі “387778” з двома магазинами, шумовий пістолет “Скиф 00139”, шумовий пістолет з маркуванням “87654321”, корпус та барабан до револьверу “Наган”, деталі та механізми до зброї, що поміщено до пакетів, опечатано печатками “СБ України Для речових доказів, об`єктів досліджень та зразків № 9”.

З метою своєчасного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, наказом ГУНП у м. Києві від 17.04.2025 № 755 призначено проведення службового розслідування і відсторонення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 та сержанта поліції ОСОБА_1 (а.с. 78-79), строк проведення якого продовжено наказом від 01.05.2025 №848 (зв. сторона а.с.79).

В межах проведення службового розслідування встановлено наступні обставини.

Відповідно до доручення начальника Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 22.01.2024 № 1424/125/54/01- 2024 (міститься у матеріалах службового розслідування, наданих на виконання ухвали суду), відповідальність за збереження речових доказів та майна, вилученого у зв`язку з розслідуванням кримінальних проваджень, що зберігаються окремо від справ у камері зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві, покладеного на позивача.

У ході службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що 11.04.2025 о 19.48 год до посту № 1 Святошинського УП ГУНП у м. Києві прибув громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого на вході зустрів позивач та відразу провів до приміщення управління поліції. У цей час позивач отримав від ОСОБА_5 розписку про те, що отримав речові докази, вилучені у кримінальному провадження № 12013110080010096 від 21.08.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, надавши при цьому рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024 № 369/14120/23. Дані відомості також підтверджуються поясненням Позивача (міститься у матеріалах службового розслідування, наданих на виконання ухвали суду).

У подальшому ОСОБА_1 зателефонував старшому сержанту поліції Шевчуку В.В. та повідомив про необхідність безперешкодного пропуску автомобіля “Вольксваген Гольф” сірого кольору. О 20.08 год. на територію Святошинського УП ГУНП у м. Києві заїхав автомобіль “Вольксваген Гольф”, номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала невстановлена особа, а на пасажирському сидінні перебував старший лейтенант поліції ОСОБА_4 даний автомобіль було припарковано поблизу входу до приміщення Святошинського УП ГУНП у м. Києві.

О 20.10 год. до камери зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві зайшли ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , а також раніше згадана невстановлена особа. О 20.11 год. вони вийшли, винесли 4 мішки з речовими доказами, які поклали до автомобіля “Вольксваген Гольф”, номерний знак НОМЕР_1 , а ОСОБА_5 у цей час знаходився поряд із вказаним автомобілем. О 20.12 год. на вказаному автомобілі невстановлена особа та ОСОБА_5 залишили територію адміністративної будівлі Святошинського УП ГУНП у м. Києві.

У ході службового розслідування, відповідно до наказу Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 05.05.2025 № 102, створено комісію з проведення інвентаризації речових доказів у кримінальному провадженні № 12013110080010096. У ході проведення зазначеної інвентаризації встановлено, що в Книзі обліку зброї та боєприпасів, які вилучені в ході досудового слідства чи дізнання, зареєстрованої від 17.03.2011 № 1536 (міститься у матеріалах службового розслідування, наданих на виконання ухвали суду), міститься порядковий запис № 57 про поміщення 04.08.2014 до кімнати зберігання речових доказів, вилучених у кримінальному провадженні № 12013110080010096.

За результатами проведеної інвентаризації, 15.05.2025 складено акт (міститься у матеріалах службового розслідування, наданих на виконання ухвали суду), у якому зазначено, що виявлено відсутність згідно з постановою слідчого таких речових доказів: 19 масо-габаритних макетів “АКС” з маркуванням “ЛЛ 0686”, “ НОМЕР_2 ”, “АН0155”, “ЮВ 9335”, “П 9881”, “ПР 3844”, “001102”, “СП 7817”, “ЮВ 4596”, “ЖМ 9433”, “ГВ 9288”, “НЛ 1876”, “РК Ш15Т”, “ЛК 4382”, “СП 5685”, “НЕ 7210”, “ФК 4327”, “АП 9939”, “КИДЕ 2232”, 54 магазини до вогнепальної зброї, 4 ствола від кулемета, підсумок з двома магазинами, 10 ременів, 1 оптичний приціл, 2 затвора до вогнепальної зброї, макет пістолету в кобурі “387778” з двома магазинами, шумовий пістолет “Скиф 00139”, шумовий пістолет з маркуванням “87654321”, корпус та барабан револьвера “Наган”, деталі та механізми до зброї, які було вилучено працівниками СБУ в межах кримінального провадження № 12013110080010096 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України в громадян ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з цим встановлено, що 03.02.2025 у Святошинському УП ГУНП у м. Києві проводилась інвентаризація речових доказів, у тому числі вилучених у кримінальному провадженні № 12013110080010096, за результатами якої, вищезгадані речі перебували у наявності.

У ході службового розслідування опитано старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , який пояснив, що на початку квітня 2025 року до нього звернувся громадянин ОСОБА_5 із проханням повернути вилучені у 2014 році в останнього під час обшуку речі. Останній повідомив ОСОБА_4 про наявність судового рішення щодо повернення йому вилучених речей.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 повідомив про вказану розмову ОСОБА_1 .

Після чого, ОСОБА_5 прибув до Святошинського УП ГУНП у м. Києві після завершення робочого дня, оскільки раніше прибути він не міг з особистих причин з метою отримання речових доказів.

Після прибуття ОСОБА_5 до управління поліції, ОСОБА_1 перевірив документи, які він надав та повідомив, що з ними все гаразд. Після чого ОСОБА_1 віддав під розписку ОСОБА_5 вилучені речі.

ОСОБА_4 у поясненні зазначив, що з ухвалою суду особисто він не ознайомлювався, а також жодні грошові кошти від ОСОБА_5 не отримував.

Під час службового розслідування опитано ОСОБА_1 , який пояснив, що його функціональні обов`язки зобов`язують його здійснювати зберігання речових доказів, облік і зберігання зброї, слідкувати за збереженням цілісності пакетів речових доказів.

08.04.2025 приблизно о 08.30 год. ОСОБА_7 прибув на службу до Святошинського УП ГУНП у м. Києві, приблизно о 12.00 год., перебуваючи на території управління поліції, до нього звернувся начальник сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу кримінальної поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , який повідомив, що до нього звернулись особи, з приводу повернення особистих речей за рішенням суду, які у них були вилучені в межах кримінального провадження № 12013110080010096.

Також ОСОБА_1 зазначає у своєму поясненні, що ОСОБА_4 повідомив йому, що за повернення речей їм віддячать, але чим саме не повідомив, проте ОСОБА_1 зрозумів, що нададуть грошову винагороду. Також ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_1 у месенджер “WhatsApp” копію ухвали Святошинського районного суду міста Києва щодо повернення ОСОБА_5 вилучених речей.

10.04.2025 близько 15.00 год. перебуваючи на території Святошинського УП ГУНП у м. Києві до Позивача звернувся ОСОБА_4 та повідомив, що ОСОБА_5 має можливість прибути 11.04.2025 та забрати вилучене майно, на що ОСОБА_1 погодився.

11.04.2024 приблизно о 20.00 год. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4 з абонентського номеру — НОМЕР_3 та повідомив, що ОСОБА_5 приїхав та чекає на вході до Святошинського УП ГУНП у м. Києві. Після цього, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 , вийшли до посту №1, зустріли ОСОБА_5 та в подальшому ОСОБА_4 безперешкодно пропустив його на територію управління поліції, а поліцейському, який здійснював пропускний режим повідомив, що даний громадянин прийшов до нього.

У подальшому, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 прибули до службового кабінету, а ОСОБА_4 пішов у невідомому напрямку. ОСОБА_5 надав ОСОБА_1 . Ухвалу суду щодо повернення вилучених речей, після чого останній відібрав у нього розписку щодо їх отримання, а також зробив копію паспорту останнього. Водночас, ОСОБА_1 зателефонував поліцейському ОСОБА_8 , який ніс службу на пості №2 та попросив безперешкодно пропустити на територію Святошинського УП ГУНП у м. Києві автомобіль “Фольцваген Гольф” сірого кольору, за кермом якого був товариш ОСОБА_5 , на що ОСОБА_8 погодився та виконав зазначене прохання.

Після цього, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 вирушили до кімнати зберігання речових доказів, де біля входу вже чекала невідома особа, яка є товаришем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . У цей час, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 та товаришем ОСОБА_5 пройшли до зазначеної кімнати, звідки взяли вилучені речові докази та завантажили до вказаного раніше автомобіля.

Потім, ОСОБА_5 разом із товаришем виїхали з території управління поліції, ОСОБА_4 пішов у невідомому напрямку, а ОСОБА_1 повернувся до свого робочого кабінету.

Приблизно через 10 хвилин, ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що зараз зайде до його кабінету. Зайшовши до кабінету, ОСОБА_4 , нічого не пояснюючи дав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 200 (двохсот) доларів США.

Також у своєму поясненні ОСОБА_1 зазначає, що він не знав, що надана йому ухвала Святошинського районного суду міста Києва не є дійсною, оскільки погано в цьому розуміється.

У ході службового розслідування досліджено копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024 у справі № 369/14120/23 (міститься у матеріалах службового розслідування, наданих на виконання ухвали суду), згідно якого питання щодо повернення речових доказів гр. ОСОБА_5 не вирішувалось.

Разом з тим, згідно довідки документознавця І категорії сектору документального забезпечення Святошинського УП ГУНП у м. Киві Анастасії Грабовської від 23.04.2025 (міститься у матеріалах службового розслідування, наданих на виконання ухвали суду) встановлено, що Ухвала Києво-Святошиснького районного суду Київської області від 29.04.2025 справа №369/14120/23, провадження №2/369/2051/24 станом на 23.04.2025 не надходила та не реєструвалася.

Зважаючи на вищевикладене, станом на день видачі ОСОБА_5 вилучених речей, тобто станом на 11.04.2025 у ОСОБА_1 була відсутня копія ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 369/2543/16-к щодо повернення речей, а також дана ухвала станом на день видачі речових доказів до Святошинського УП ГУНП у м. Києві не надходила.

Також, у ході службового розслідування, ОСОБА_1 не надав дисциплінарній комісію копію ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 369/2543/16-к, а лише надав копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024 у справі № 369/14120/23, яке не містить вимоги суду щодо повернення ОСОБА_5 речових доказів.

Таким чином, станом на 11.04.2025 до Святошинського УП ГУНП у м. Києві ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 369/2543/16-к не надходила, що підтверджується листом Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 04.07.2025 № 141836-2025.

Відтак, ОСОБА_1 , який є відповідальним за збереження та видачу речових доказів, згідно посадових обов`язків та доручення начальника Святошинського УП ГУНП у м. Києві, станом на 11.04.2025 безпідставно, без наявності вищевказаної ухвали суду, безпідставно видав ОСОБА_5 вилучені під час обшуку речі.

У ході службового розслідування, дисциплінарною комісією організовано проведення психофізіологічного дослідження із використанням поліграфа відносно ОСОБА_1 , під час якого він відразу зізнався, що отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 200 доларів США начебто за те, що він швидко знайшов і віддав речові докази громадянину ОСОБА_5 . На запитання ОСОБА_1 “Навіщо Ви взяти ці кошти ?” - опитуваний відповів: “Ну а чому ні? Цивільні часто хочуть віддячити за те, що речові докази віддали швидко”. Додатково ОСОБА_1 повідомив, що раніше грошових коштів не отримував - “максимум шоколадку”.

15 травня 2025 року начальником ГУНП у м. Києві затверджено висновок службового розслідування за фактом можливих неправомірних дій окремих працівників Святошинського УП ГУНП у м.Києві (а.с. 125-133), яким, серед іншого, вирішено за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пункту 27 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію” , пунктів 1, 2, 5, 6 частини третьої статті І розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, розділу 2 Посадової інструкції, Присяги працівника поліції, до поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння сектору логістики Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві сержанта поліції ОСОБА_1 (0170372) застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві №902 від 23.05.2025 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Святошинського УП ГУНП у м.Києві", серед іншого, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на ОСОБА_1 (а.с. 14-19).

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві №926 о/с від 30.05.2025 звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" 30 травня 2025 року (а.с. 35).

Не погодившись з накладенням дисциплінарного стягнення та рішеннями відповідача про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини безпідставної передачі позивачем речових доказів громадянину ОСОБА_5 , що мало місце 11.04.2025, а також невжиття заходів щодо інформування про це безпосереднього керівника, є несумісними з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського, дискредитують звання поліцейського, підривають довіру до нього як до носія влади, негативно впливають на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, як крайнього заходу дисциплінарного впливу, відповідає ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини позивача, враховує його попередню поведінку та ставлення до служби. Відповідач дотримався порядку проведення службового розслідування та застосування дисциплінарного стягнення в період дії воєнного стану, передбаченого розділами III, V Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України N 893 від 07.11.2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за N 1355/32807, а тому оскаржувані накази є законними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу проходження позивачем публічної служби, які регулюються Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (Закон № 580-VIII) та Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII (Дисциплінарний статут).

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно зі ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України від 15.03.2018р. №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія Статуту поширюється на поліцейських та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону, зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Відповідно до ст. 3 Дисциплінарного статуту, керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний: створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов`язків поліцейського; поважати честь і гідність підлеглих, не допускати порушень їхніх прав та соціальних гарантій; розвивати у підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання ними обов`язків поліцейського; сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень; вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об`єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності; забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними; контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень; у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.

Згідно із ст.11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з вказаним Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з вказаним Статутом.

Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частинами 1, 2, 3 ст.13 Дисциплінарного статуту зазначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі – Порядок №893).

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 4 розділу VI Порядку №893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.

Системний аналіз вказаних норм дають підстави для висновків, що поліцейський може бути підданий дисциплінарному стягненню не інакше, як за вчинення дисциплінарного проступку, факт вчинення якого має бути встановлено та доведено в ході службового розслідування, проведеного з дотриманням встановленої процедури.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції слугував висновок службового розслідування, затверджений 15.05.2025 начальником ГУНП у м. Києві (а.с. 125-133), за порушення позивачем службової дисципліни, а саме недотримання вимог пункту 27 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію” , пунктів 1, 2, 5, 6 частини третьої статті І розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, розділу 2 Посадової інструкції, Присяги працівника поліції.

Так, в ході проведення службового розслідування опитано старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , який пояснив, що на початку квітня 2025 року до нього звернувся громадянин ОСОБА_5 із проханням повернути вилучені у 2014 році в останнього під час обшуку речі. Останній повідомив ОСОБА_4 про наявність судового рішення щодо повернення йому вилучених речей.

ОСОБА_4 повідомив про вказану розмову ОСОБА_1 .

Після чого, ОСОБА_5 прибув до Святошинського УП ГУНП у м. Києві після завершення робочого дня, оскільки раніше прибути він не міг з особистих причин з метою отримання речових доказів.

Після прибуття ОСОБА_5 до управління поліції, ОСОБА_1 перевірив документи, які він надав та повідомив, що з ними все гаразд. Після чого ОСОБА_1 віддав під розписку ОСОБА_5 вилучені речі.

ОСОБА_4 у поясненні зазначив, що з ухвалою суду особисто він не ознайомлювався, а також жодні грошові кошти від ОСОБА_5 не отримував.

Крім того, під час службового розслідування опитано ОСОБА_1 , який пояснив, що його функціональні обов`язки зобов`язують його здійснювати зберігання речових доказів, облік і зберігання зброї, слідкувати за збереженням цілісності пакетів речових доказів.

08.04.2025 приблизно о 08.30 год. ОСОБА_7 прибув на службу до Святошинського УП ГУНП у м. Києві, приблизно о 12.00 год., перебуваючи на території управління поліції, до нього звернувся начальник сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу кримінальної поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , який повідомив, що до нього звернулись особи, з приводу повернення особистих речей за рішенням суду, які у них були вилучені в межах кримінального провадження №12013110080010096.

Також ОСОБА_1 зазначає у своєму поясненні, що ОСОБА_4 повідомив йому, що за повернення речей їм віддячать, але чим саме не повідомив, проте ОСОБА_1 зрозумів, що нададуть грошову винагороду. Також ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_1 у месенджер “WhatsApp” копію ухвали Святошинського районного суду міста Києва щодо повернення ОСОБА_5 вилучених речей.

10.04.2025 близько 15.00 год. перебуваючи на території Святошинського УП ГУНП у м. Києві до позивача звернувся ОСОБА_4 та повідомив, що ОСОБА_5 має можливість прибути 11.04.2025 та забрати вилучене майно, нащо ОСОБА_1 погодився.

11.04.2024 приблизно о 20.00 год. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4 з абонентського номеру — НОМЕР_3 та повідомив, що ОСОБА_5 приїхав та чекає на вході до Святошинського УП ГУНП у м. Києві. Після цього, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 , вийшли до посту №1, зустріли ОСОБА_5 та в подальшому ОСОБА_4 безперешкодно пропустив його на територію управління поліції, а поліцейському, який здійснював пропускний режим повідомив, що даний громадянин прийшов до нього.

У подальшому, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 прибули до службового кабінету, а ОСОБА_4 пішов у невідомому напрямку. ОСОБА_5 надав ОСОБА_1 ухвалу суду щодо повернення вилучених речей, після чого останній відібрав у нього розписку щодо їх отримання, а також зробив копію паспорту останнього. Водночас, ОСОБА_1 зателефонував поліцейському ОСОБА_8 , який ніс службу на пості №2 та попросив безперешкодно пропустити на територію Святошинського УП ГУНП у м. Києві автомобіль “Фольцваген Гольф” сірого кольору, за кермом якого був товариш ОСОБА_5 , нащо ОСОБА_8 погодився та виконав зазначене прохання.

Після цього, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 вирушили до кімнати зберігання речових доказів, де біля входу вже чекала невідома особа, яка є товаришем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . У цей час, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 та товаришем ОСОБА_5 пройшли до зазначеної кімнати, звідки взяли вилучені речові докази та завантажили до вказаного раніше автомобіля.

Потім, ОСОБА_5 разом із товаришем виїхали з території управління поліції, ОСОБА_4 пішов у невідомому напрямку, а ОСОБА_1 повернувся до свого робочого кабінету.

Тобто, за встановлених вище пояснень в ході службового розслідування, ОСОБА_5 надав ОСОБА_1 ухвалу суду щодо повернення вилучених речей, після чого останній відібрав у нього розписку щодо їх отримання, а також зробив копію паспорту останнього.

Однак, з матеріалів справи встановлено, що в ході службового розслідування ОСОБА_1 копію такої ухвали суду комісії не надано, належних обґрунтувань щодо відсутності у нього саме цієї ухвали суду станом на час видачі речових доказів також не надано.

Крім того, матеріали службового розслідування свідчать про те, що позивачем було надано рішення Києво-Святошиснького районного суду Київської області від 29.04.2024 №369/14120/23, яке не містить вимоги повернути вилучені речові докази.

Позивачем у розписці щодо ознайомлення із матеріалами службового розслідування не зазначалися будь-які заперечення з приводу встановлених обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що станом на час видачі позивачем речових доказів у нього була відсутня належним чином оформлена та зареєстрована ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі №369/2543/16-к, а отже його дії щодо видачі речових доказів були здійсненні без належної правової підстави.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що речові докази повернуті на підставі дійсної ухвали суду, яку пред`явила особа, якій слід повернути речові докази, в ЄДРСР така ухвала теж наявна, та під час здійснення службової перевірки така ухвала не вивчалася та була відсутня у матеріалах перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 не надав дисциплінарній комісії копію ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 369/2543/16-к, на підставі якої здійснив видачу речових доказів, а надав лише копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024 у справі №369/14120/23, яке не містить вимоги суду щодо повернення ОСОБА_5 речових доказів.

Крім того, згідно довідки документознавця І категорії сектору документального забезпечення Святошинського УП ГУНП у м. Киві Анастасії Грабовської від 23.04.2025 встановлено, що вищевказане рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024 у справі №369/14120/23 до Святошинського УП ГУНП у м. Києві станом на 23.04.2025 не надходило та не реєструвалось (т.1 а.с. 118).

Також, відповідно до листа Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 04.07.2025 № 141836-2025 станом на 11.04.2025, тобто станом на день видачі речових доказів ОСОБА_1 , до Святошинського УП ГУНП у м. Києві не надходила ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі №369/2543/16-к (т.1 зв. сторона а.с. 76).

Слід звернути увагу, що у своїх письмових поясненнях, наданих під час проведення службового розслідування, ОСОБА_1 зазначав про те, що ніби йому через месенджер "ватцап" ОСОБА_4 було надіслано "копію ухвали Святошинського районного суду міста Києва, щодо повернення вилучених речових доказів Норенку", а також позивачем в тих же письмових поясненнях зазначено, що "про те, що надана мені ухвала Святошинського районного суду міста Києва не є дійсна я не знав, оскільки погано в цьому розбираюсь".

Поряд з тим, з пояснень представника позивача в письмових поясненнях зазначається про те, що ніби-то позивачем було отримано від ОСОБА_5 ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі №369/2543/16-к. Також, представник позивача, зазначив, що така ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі №369/2543/16-к знаходилася в кабінеті ОСОБА_1 в окремій папці. Однак, при проведенні службового розслідування дані матеріали були вилучені.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, такі пояснення надані представником позивача, а не самим позивачем, а також в підтвердження вказаних пояснень не було надано жодних належних та допустимих доказів.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, що станом на день видачі ОСОБА_5 вилучених речей, тобто станом на 11.04.2025 у ОСОБА_1 була наявна копія ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 369/2543/16-к щодо повернення речей, а також відсутні докази про надходження даної ухвали станом на день видачі речових доказів до Святошинського УП ГУНП у м. Києві.

Щодо доводів апеляційної скарги, про те, що порядок, а саме повернення речових доказів без реєстрації вироків суду чи ухвал було запроваджено саме керівництвом та отримані ухвали, рішення про повернення речових доказів разом з розписками завжди зберігалися в таці або папці, і їх ніколи не реєстрували через канцелярію, оскільки це було пряме усне розпорядження начальника Святошинського УП ГУНП, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, затверджено Типову інструкцію з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади (далі Інструкція № 55).

Відповідно до п. п. 145, 148 Інструкції № 55, документи, створені у паперовій формі, проходять і опрацьовуються в установі на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу із документами, створеними в електронній формі, визначених Інструкцією з діловодства в електронній формі. У разі наявності підстав, які визнаються обґрунтованими для створення установою документів у паперовій формі, застосовуються засади організації документообігу, визначені цією Інструкцією.

Усі документи, що надходять до установи, приймаються централізовано службою діловодства.

Відповідно до п. п. 153, 154 Інструкції № 55, усі документи, що надходять до установи, приймаються централізовано службою діловодства.

Всі вхідні документи підлягають попередньому розгляду в службі діловодства.

Під час попереднього розгляду визначається: чи має документ бути допущений до реєстрації; чи потребує розгляду керівництвом установи або передачі після реєстрації до структурного підрозділу або структурних підрозділів відповідно до функціонального розподілу обов`язків в установі; чи належить до документів термінового розгляду (опрацювання).

Згідно з п.п. 164, 165 Інструкції №55, зареєстровані документи передаються на розгляд керівництва установи в день їх надходження або наступного робочого дня у разі їх надходження після 17 години. Акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, доручення вищих посадових осіб, запити і звернення народних депутатів, а також кореспонденція Верховної Ради України, Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України, кореспонденція, що надходить від установ вищого рівня, передаються на розгляд невідкладно.

Документи, розглянуті керівництвом установи, повертаються з відповідною резолюцією службі діловодства, яка здійснює передачу документів на виконання.

Відповідальність за виконання документа несуть особи, зазначені у розпорядчому документі, резолюції керівника установи, та працівники, яким безпосередньо доручено його виконання (п. 170 Інструкції №55).

Крім того, згідно з підпунктами 17, 18 пункту 4 розділу ІІ Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 20.05.2016 № 414, пакети з документами, а також кореспонденцію, що надходить до органів та підрозділів поліції, приймають підрозділи докуметального забезпечення, а в неробочий час – черговий органу чи підрозділу поліції, який їх реєструє в пакетноконтрольному журналі і, не розпечатуючи, передає наступного дня працівникам підрозділів документального забезпечення.

Працівникам органів та підрозділів поліції незалежно від їх службового становища забороняється приймати для виконання незареєстровані в підрозділах документального забезпечення документи.

Службові документи, отримані, як виняток, безпосередньо працівниками органу чи підрозділу поліції й адресовані цьому органу чи підрозділу поліції або конкретно комусь з його керівників, а також документи, одержані електронною поштою та факсимільним зв`язком, необхідно передавати до підрозділу документального забезпечення для реєстрації, крім документів, які отримані безпосередньо слідчими під час досудового розслідування і які долучаються до матеріалів кримінальних проваджень.

Отже, за викладеними вище нормами, вхідні документи підлягають попередньому розгляду в службі діловодства та зареєстровані документи передаються на розгляд керівництва установи. Документи, розглянуті керівництвом установи, повертаються з відповідною резолюцією службі діловодства, яка здійснює передачу документів на виконання.

Також, наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України затверджено Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125 (далі – Інструкція), якою керуються працівники поліції під час вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів.

Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125 (далі – Інструкція), речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол.

Відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи.

Згідно з п. 14 Інструкції, відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді.

Згідно з п. 15 Інструкції, доступ до приміщення (сховища) для зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна можливий тільки в присутності особи, відповідальної за їх зберігання.

Отже, речові докази можуть зберігатися при справі, а також окремо від справи в спеціально обладнаних приміщеннях. Відповідальність за зберігання речових доказів несе співробітник установи, у віданні якої перебувають речові докази.

Окрім того, відповідно до пунктів 59, 60 вказаної Інструкції, якщо речові докази та інше майно знаходяться на спеціальному зберіганні, за місцем їх зберігання надсилається копія або виписка з вироку, ухвали, постанови, де вказується про подальшу долю цих об`єктів. Прийняте рішення є обов`язковим для керівників тих установ, де зберігаються речові докази.

Речові докази та інше майно, яке підлягає поверненню власникам, видається їм у натурі під розписку, яка долучається до кримінальної справи та нумерується наступним її аркушем. Про можливість отримання зацікавленими особами вилучених у них предметів та цінностей їм повідомляється письмово, копія повідомлення долучається до кримінальної справи.

Відповідно до пункту 77 наведеної Інструкції, якщо речовий доказ, який підлягає видачі власникові, перебуває на зберіганні в органах внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, прокуратури, суд у триденний термін надсилає в ці органи копію вироку або виписку з нього. В супровідному листі вказується дата набрання вироком законної сили та пропонується повідомити суд про виконання. Копія супровідного листа та відповідь про виконання підшиваються до справи. В журналі робиться відмітка про виконання.

Тобто, якщо речові докази, що знаходиться на спеціальному зберіганні, підлягає поверненню власникам, то за місцем їх зберігання надсилається копія або виписка з вироку, ухвали, постанови, де вказується про подальшу долю цих об`єктів та таке рішення є обов`язковим для керівників тих установ, де зберігаються речові докази. При цьому, про можливість отримання зацікавленими особами вилучених у них предметів та цінностей їм повідомляється письмово, копія повідомлення долучається до кримінальної справи.

Отже, ухвала суду від 14.08.2024 у справі №369/2543/16-к, в силу вищенаведених вимог законодавства є обов`язковою саме для керівника Святошинського РУ ГУМВС в м. Києві де і зберігаються речові докази. Однак, в матеріалах справи відсутні докази своєчасного повідомлення позивачем керівника установи про надходження такої ухвали суду, та отримання відповідної резолюції стосовно видачі відповідних речових доказів.

Також, з матеріалів справи встановлено, що станом на час вилучення позивачем речових доказів судом не було надіслано відповідного судового рішення, на підставі якого вирішено повернення речових доказів, а також позивачем не було здійснено письмового повідомлення заінтересованої особи про отримання речових доказів.

Так, відповідно до супровідного листа Києво-Святошинського районного суду Київської області за вих. №369/2543/16-к/8154/2025 лише 18.04.2025 року, судом було направлено до Святошинського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, копію ухвали суду відносно засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 – для виконання ухвали суду в частині передачі до дозвільної системи Святошинського РУП ГУНП в м. Києві, речових доказів по справі (т. 2 а.с. 78).

Колегія суддів не виключає можливості існування усних наказів, виданих керівником під час провадження управлінської діяльності з метою виконання завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень (ст. 4 Дисциплінарного статуту Національної поліції України), проте слід наголосити на спеціальному порядку вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства, що визначений відповідними нормативно-правовими актами, який підлягає врахуванню та виконанню працівниками поліції.

Також, позивач порушив вищевказані вимоги Інструкції щодо оформлення розписки про отримання вказаних речових доказів, з огляду на те, що в розписці отримувачем не вказано даних його паспорта або іншого документа, який засвідчує його особу та місце проживання.

Так, згідно розділу 2 Посадової інструкції поліцейського з обліку та збереження речових доказів та озброєння сектору логістики Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві сержанта поліції Кононенка В.А., він, окрім іншого зобов`язаний: “слідкувати за порядком в кімнаті речових доказів, щоб речі знаходились в належному стані відповідно до постанови КМУ від 07.05.2008 №422, щоб сторонні люди не мали доступу до приміщення де знаходяться речові докази”

Крім того, відповідно до наведеної посадової інструкції, на позивача, окрім іншого, покладено обов`язок контролювати видачу, знищення та передачу речових доказів відповідно до наданих судом ухвал (т.1 а.с. 121).

Таким чином, ОСОБА_1 є відповідальною особою за зберігання речових доказів.

Водночас, як було встановлено під час службового розслідування та не спростовано позивачем, ним, під час безпідставної видачі речових доказів, було порушено вказані вимоги, зокрема, допущено до приміщення де знаходяться речові докази сторонньої особи.

При цьому, вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 вимог положень Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125, та свідчить, що позивач при видачі речових доказів не мав у наявності ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 369/2543/16-к, яка передбачає видачу ОСОБА_5 речових доказів.

Також, з наданої до суду апеляційної інстанції Головним управлінням національної поліції у м. Києві копії з книги обліку зброї та боєприпасів, які вилучені в ході досудового слідства чи дізнання Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, в ній наявний запис (порядковий номер № 57) про вилучення 04.08.2014 у ОСОБА_5 зброї, однак відсутні жодні відмітки про виконання ухвали суду (не зазначено у графі «ПІБ хто отримав речовий доказ» дані особи, яка отримала речові докази, а також у графі «Примітка» не вказано на підставі якого правового документа видано речові докази).

Отже, під час службового розслідування встановлено та жодним чином не спростовано позивачем, видачу речових доказів без наявної відповідної ухвали суду.

Як зазначалося вище, позивач, зокрема, зобов`язаний 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (п.п. 1, 2 ч. 1 статті 18 ЗУ "Про Національну поліцію").

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач, в ході розгляду справи так і у ході службового розслідування суперечливо трактував події, надавав пояснення, які між собою не узгоджуються.

А тому, вказане свідчить про безпідставну передачу речових доказів громадянину ОСОБА_5 що мало місце 11.04.2025, а також невжиття заходів щодо інформування про це безпосереднього керівника та вчиненні дій, що підриває авторитет Національної поліції України.

Під час проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією були взяті до уваги усі істотні та суттєві поза розумним сумнівом аспекти, котрі здатні вплинути на міру відповідальності особи.

Так, дисциплінарною комісією під час службового розслідування враховано службову характеристику стосовно позивача, згідно якої, він за час несення служби зарекомендував себе негативно.

Крім того, під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Тож, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наведені обставини свідчать про дотримання відповідачем порядку проведення службового розслідування, в тому числі і в частині забезпечення права особи на участь в службовому розслідуванні, а висновок службового розслідування від 15.05.2025 про порушення позивачем службової дисципліни є обґрунтованим.

Доводи апелянта про те, що наказ про звільнення прийнято передчасно та не з`ясовано, чи наявні в матеріалах службового розслідування будь-які інші докази, що були добуті в ході службового розслідування та надавали б підстави для висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги як такі, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, та, на думку колегії суддів, є особистою думкою позивача.

Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України "Про Національну поліцію" рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах наведена у Висновку службового розслідування поведінка позивача не відповідає стандартам зразкового виконання обов`язків поліцейського, розумна виправданість і вимушеність саме такої поведінки не була доведена позивачем у ході розгляду справи.

Позивачем також не було надано до суду жодних доказів належного виконання вимог Посадової інструкції поліцейського з обліку та збереження речових доказів та озброєння сектору логістики Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві сержанта поліції ОСОБА_1 , окрім власних суб`єктивних тверджень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сам по собі висновок службового розслідування - це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.

Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в цьому випадку - щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.

З наведеного випливає, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.

Оскільки матеріалами службового розслідування, наявними в матеріалах справи, підтверджено факт порушення позивачем службової дисципліни, відповідачем обґрунтовано та правомірно застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Отже, наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №902 від 23.05.2025 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Святошинського УП ГУНП у м. Києві», яким до поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння сектору логістики Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції та наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві №926 о/с від 30.05.2025 «Про особовий склад» в частині звільнення поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння сектору логістики Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби, прийняті за висновками службового розслідування, матеріали якого є такими, що беззаперечно свідчать про наявність у позивача вини у вчиненні дисциплінарного проступку, за яке він притягнутий до дисциплінарної відповідальності, є правомірними.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Вказане стягнення реалізовано наказами Головного управління Національної поліції у м. Києві №902 від 23.05.2025 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Святошинського УП ГУНП у м. Києві» та №926 о/с від 30.05.2025 «Про особовий склад», яким відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно обраного виду дисциплінарного стягнення, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний суд України в постанові від 07.03.2019 в справі №819/736/18, зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Верховний Суд в своїй постанові від 15.12.2021 по справі №1840/2970/18 зазначає, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Враховуючи викладене, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Верховним Судом у постановах від 21 вересня 2018 року у справі № 824/227/17-а, від 07 березня 2019 року у справі № 819/736/18 та від 05 грудня 2018 року у справі № 808/1089/17 зазначено, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Необхідно також звернути увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява № 34049/96).

Поряд з цим, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відтак, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що дисциплінарна комісія під час проведення службового розслідування, відносно позивача здійснила повний та належний розгляд обставин та дійшла висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а отже під час притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності відповідачем не було допущено порушень норм діючого законодавства.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції у м. Києві №902 від 23.05.2025 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Святошинського УП ГУНП у м. Києві» та №926 о/с від 30.05.2025 «Про особовий склад», з огляду на їх правомірність.

Оскільки інша частина позовних вимог позивача фактично є похідною від вказаних вище позовних вимог, то, враховуючи висновки суду у цій справі, підстави для задоволення таких у суду відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів за наслідком розгляду апеляційної скарги позивача, дійшла висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про правомірність вказаних наказів та відсутності підстав для їх скасування, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 по справі № 440/8508/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова

Повний текст постанови складено 19.01.2026 року.