Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №574/899/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 р. Справа № 574/899/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 06.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Гук Т.Р., м. Буринь, повний текст складено 06.11.25 по справі № 574/899/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа Буринський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Буринського районного суду Сумської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), Буринського відділу Державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту – Буринський ВДВС, третя особа), в якому просив суд:

- скасувати постанову серії АП № 1661 від 21.07.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та закрити провадження у даній справі.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 21.10.2025 у справі №574/899/25 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подачу позовної заяви відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Буринський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, залишено без руху.

Надано позивачу строк 10 (десять) днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків.

Роз`яснено, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, позовна заява буде повернута позивачу.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив із порушення позивачем вимог статті 160 КАС України, зокрема, у позовній заяві не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи та інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також не долучено до позовної заяви її копій та копій доданих до неї документів.

Крім того, за висновком суду, у порушення вимог частини 3 статті 161 КАС України позивачем до позовної заяви не долучено документів про сплату судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Також, суд вважав, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з заявленими позовними вимогами, оскільки постанову, яка оскаржується, винесено 21.07.2025, а до суду останній звернувся лише 28.10.2025, не надавши при цьому будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови.

На виконання вимог вказаної ухвали суду першої інстанції, 04.11.2025 позивачем до суду першої інстанції надано заяву про усунення недоліків, до якої долучено копії: квитанції про сплату судового збору, довідки Буринського ВДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови та копії позовної заяви для всіх учасників справи.

Також у вказаній заяві ОСОБА_1 проінформовано про наявність електронного кабінету у системі «Електронний суд» та зазначено інформацію щодо наявності у позивача та інших учасників справи доказів, копії яких додано до заяви.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 06.11.2025 по справі № 574/899/25 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Буринський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 06.11.2025 по справі № 574/899/25 скасувати, а адміністративну справу № 574/899/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Буринський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В обґрунтування вимог вказаної заяви зазначив, що повертаючи позовну заяву з підстав усунення позивачем недоліків не у повному обсязі, суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання про відкриття провадження у справі, чим обмежив ОСОБА_1 у доступі на правосуддя, оскільки останнім у повному обсязі було дотримано вимоги КАС України щодо порядку подання та оформлення адміністративного позову.

На переконання апелянта, повернення позовної заяви згідно з ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 06.11.2025 є проявом надмірного формалізму з боку суду першої інстанції, що створило штучні перешкоди у реалізації права позивача на доступ до суду.

Відповідач у надісланій до суду апеляційної інстанції заяві від 19.12.2025 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін, як законну та обґрунтовану. Розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.

Третя особа правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в частині задоволення позову рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Застосувавши до позовної заяви ОСОБА_1 правові наслідки, передбачені частиною 5 статті 169 КАС України, суд першої інстанції, послався на те, що станом на 06.11.2025 позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України та її копій відповідно до кількості учасників справи суду не надано, а заява про усунення недоліків не є заявою по суті спору, в якій позивач може викласти свої вимоги щодо предмета спору. А відтак, дійшов висновку, що у встановлений судом строк недоліки позовної заяви повністю не усунуто, що слугувало підставою для її повернення скаржнику.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право на судовий захист особа реалізує шляхом звернення до адміністративного суду з позовною заявою, вимоги щодо форми та змісту якої встановлені нормами статті 160 КАС України.

Так, відповідно до статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.

На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

В позовній заяві зазначаються:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.

У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Колегією суддів встановлено, що на виконання вимог ухвали Буринського районного суду Сумської області від 21.10.2025 у справі № 574/899/25 позивачем, серед іншого, було надано заяву про усунення недоліків, в якій проінформовано про наявність у ОСОБА_1 електронного кабінету у системі «Електронний суд» та зазначено інформацію щодо наявності у позивача та інших учасників справи доказів, копії яких додано до заяви.

Однак, на переконання суду першої інстанції, у визначений судом строк позивачем вимоги ухвали суду від 21.10.2025 про залишення позовної заяви без руху не виконано, недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в повному обсязі не усунуто, оскільки позивач мав надати нову редакцію позовної заяви із зазначенням відомостей про наявність електронного кабінету у системі «Електронний суд» та щодо наявності у учасників справи доказів, а зазначення такої інформації у заяві про усунення недоліків є неналежним усуненням недоліків.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Колегія суддів зауважує, що надана позивачем заява про усунення недоліків від 04.11.2025 у повній мірі дає змогу встановити відомості про наявність у позивача електронного кабінету у системі «Електронний суд», а також інформацію про наявність у сторін всіх доказів, які були долучені до позовної заяви.

Відсутність таких відомостей у позовній заяві, враховуючи подальше надання позивачем такої інформації окремою заявою, у своїй сукупності, достатньою мірою дозволяє встановити перелік обов`язкової інформації, передбаченої статтею 160 КАС України.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

У статтях 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні у справі «Беллє проти Франції» («Bellet v. France») від 04 грудня 1995 року (заява № 23805/94, пункт 36) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження (рішення у справі «Волчлі проти Франції» від 26 липня 2007 року, заява № 35787/03, пункт 29). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).

При цьому ЄСПЛ розмежовує формалізм та надмірний формалізм, визнаючи формалізм явищем позитивним та необхідним, оскільки такий забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм, як зазначає ЄСПЛ, заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) вказала, що положення Конвенції вимагають уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Відповідно до правової позиції, викладеної в рішеннях Європейського суду з прав людини від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми може призвести до позбавлення заявників права доступу до суду і завадити розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.

Вищевказана правова позиція колегії суддів узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 15.10.2025 по справі № 160/17594/24.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та необґрунтовано повернув позивачу позовну заяву з підстав не усунення недоліків позовної заяви, що не відповідає дійсним обставинам справи.

За наведеного правового регулювання та обставин справи, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно із статтею 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Буринського районного суду Сумської області від 06.11.2025 по справі № 574/899/25 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329, 353, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 06.11.2025 по справі № 574/899/25 - скасувати.

Прийняти постанову, якою справу № 574/899/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Буринський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - направити до Буринського районного суду Сумської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко