Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №200/1965/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року справа №200/1965/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року (головуючий суддя І інстанції – Смагар С.В.), складене у повному обсязі 26 травня 2025 року у справі № 200/1695/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просить:

- визнати противоправним та скасувати наказ № 103 о\с від 28.02.2025 року Головного управління Національної поліції в Донецькій області «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора режимно – секретного сектору відділу поліції № 4 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, з 01 березня 2025 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (з урахування ухвали про виправлення описки в судовому рішенні) у справі № 200/1965/25 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 103 о\с від 28.02.2025 року Головного управління Національної поліції в Донецькій області «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновлено ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді старшого інспектора режимно-секретного сектору відділу поліції № 4 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 01 березня 2025 року.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді старшого інспектора режимно-секретного сектору відділу поліції № 4 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 01 березня 2025 року.

Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративний справі 200/1965/25 задоволено повністю.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд його скасувати та вказав, що відшкодування витрат на правничу допомогу має бути співмірним із складністю справи.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд апеляційної інстанції, перевірив матеріали справи та встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, фактично понесені стороною, на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративній справі, витрати на правову допомогу у такій справі підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на підставі рішення суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судами встановлено, що між позивачем та адвокатом Овчаренко О.О. був укладений договір про надання правничої допомоги від 5 березня 2025 року. Додатком до даного договору є акт, в якому зазначені надані позивачу послуги адвокатом.18 березня 2025 року між сторонами договору підписаний акт надання правничої допомоги. Витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. сплачені позивачем адвокату готівкою, про що зазначено у наведеному акті.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 вказано, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Апеляційний суд зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема ,заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що понесені позивачем судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області у розмірі 5 000,00 грн., що є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), відтак, додаткове рішення по справі не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 134,139, 252, 283, 311, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 200/1695/25 – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 200/1695/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 січня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Т.Г.Гаврищук

І.В. Сіваченко