Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №200/5956/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

Суд: Перший апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 19 січня 2026 р.

Справа: №200/5956/25

Суддя: Компанієць Ірина Дмитрівна

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року справа №200/5956/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 200/5956/25 (головуючий суддя у І інстанції – Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.06.2025 № № 056750012951 про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди: з 01.09.1982 по 14.07.1983; з 01.12.1983 по 16.06.1986; з 10.07.1986 по 29.01.1992;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 18.06.2025 про призначення пенсії за віком з врахуванням включеного страхового стажу з 01.09.1982 по 14.07.1983; з 01.12.1983 по 16.06.1986; з 10.07.1986 по 29.01.1992; з часу звернення за призначенням пенсії 18.06.2025.

В обґрунтування позову зазначила, що звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням від 25.06.2025 № № 056750012951 у призначенні пенсії було відмовлено із зазначенням, що за доданими документами до страхового стажу не враховано спірні періоди навчання та роботи через певні недоліки диплому та трудової книжки, а також оскільки трудова діяльність здійснювалась на території РФ.

Таке рішення відповідача є протиправним та таким, що порушує право позивача на належний соціальний захист.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 25.06.2025 № 056750012951 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2025, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 14.07.1983 та періоди роботи з 01.12.1983 по 16.06.1986 та з 10.07.1986 по 29.01.1992.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтування апеляційної скарги.

До страхового стажу позивача не враховано період навчання з 01.09.1982 по 14.07.1983 згідно диплому ( НОМЕР_1 ), оскільки прізвище вказане в дипломі ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним; періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_2 ), з 01.12.1983 по 16.06.1986, оскільки трудова діяльність здійснювалась на території РФ та відсутня інформація про причини неможливості отримання підтвердження про відсутність пенсійного забезпечення в іншій державі; періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_2 ), з 10.07.1986 по 29.01.1992, оскільки печатка, яка завіряє запис про звільнення не придатна для сприйняття її змісту.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду”.

Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд” матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.

Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд”.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , 18.06.2025 звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло рішення № 056750012951 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Рішення обґрунтоване тим, що вік заявниці – 60 років, дата звернення – 18.06.2025. Страховий стаж особи становить 27 років 8 місяців 5 днів. До страхового стажу не враховано: період навчання з 01.09.1982 по 14.07.1983 згідно диплому ( НОМЕР_1 ), оскільки прізвище вказане в дипломі ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним; періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_2 ) з 01.12.1983 по 16.06.1986, оскільки трудова діяльність здійснювалась на території російської федерації та відсутня інформація про причини неможливості отримання підтвердження про відсутність пенсійного забезпечення в іншій державі; періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_2 ), з 10.07.1986 по 29.01.1992, оскільки печатка, яка завіряє запис про звільнення не придатна для сприйняття її змісту.

Суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.06.1984, що ОСОБА_3 працювала у «Районній центральній бібліотеці централізованної системи державних бібліотек» у період з 01.12.1983 по 16.06.1986, а саме:

- на підставі наказу № 32 від 30.11.1983 прийнято бібліотекаром в Малинівську сільську бібліотеку;

- на підставі наказу № 8 від 30.03.1984 переведено старшим бібліотекаром Сергіївської сільської бібліотеки;

- на підставі наказу № 12 від 16.06.1986 звільнено за власним бажанням ст. 31 КЗпП РСФСР.

При цьому, запис про звільнення завірений печаткою «Районної центральної бібліотеки централізованної системи державних бібліотек».

Крім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.06.1984, що ОСОБА_3 працювала у Краматорському головному інформаційно-обчислювальному центрі у період з 10.07.1986 по 29.01.1992, а саме:

- на підставі наказу № 46к від 10.07.1986 прийнято учнем оператора;

- на підставі наказу № 82 від 13.10.1986 переведено оператором ІІ категорії;

- на підставі наказу № 4-к від 29.01.1992 звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП УРСР.

На внутрішньому боці обкладинки трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.06.1984 роботодавцем позивачки «Районна центральна бібліотека централізованної системи державних бібліотек» здійснено запис про те, що прізвище ОСОБА_2 змінено на прізвище ОСОБА_4 згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 24 серпня 1985 року Сергіївською сільською радою Слов`янського району.

Окрім того, судами на підставі диплому серії НОМЕР_1 від 15.07.1983 встановлено, що ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 - рос.) 01 вересня 1982 року вступила в технічне училище 47 м. Краматорська та 14 липня 1983 року закінчила повний курс технічного училища за професією оператор станків з ПК.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію, отже приймаючи оскаржуване рішення відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058).

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058)

На підставі частини четвертої статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

На підставі статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок 637) , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Пунктом 17 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110 (далі Інструкція № 58) встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Станом на час внесення спірних записів в трудову книжку позивача, зокрема, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі Інструкція № 162), пункт 2.3 якої містить положення, подібні положенням пункту 2.4 Інструкції № 58.

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

На підставі пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового (пільгового) стажу і на отримання пенсії з їх врахуванням.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.

Отже, періоди роботи позивача, які відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 29.06.1984 мають бути зараховані до її страхового стажу.

Суд зауважує, що формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки, а саме: неточність у записі дати прийняття на роботу та про звільнення, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи до стажу роботи позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі 490/12392/16-а (провадження К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд не приймає посилання відповідача, що період роботи з 01.12.1983 по 16.06.1986 не підлягає зарахуванню як така, що здійснювалась на території РФ, оскільки у записі про звільнення зазначено підставу звільнення ст. 31 КЗпП РСФСР.

Судами встановлено, що позивач у вказаний період працювала у «Районній центральній бібліотеці централізованної системи державних бібліотек», печаткою якої засвідчені записи про вказаний період роботи. Назва організації, у якій позивачка працювала, на відбитку печатки виконана українською мовою.

Стосовно не зарахування періоду навчання до страхового стажу суд зазначає наступне.

Так, відповідач відмовив у зарахуванні періоду навчання до страхового стажу, оскільки прізвище вказане в дипломі « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним.

Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку № 637 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Так, диплом серії НОМЕР_1 виданий позивачу технічним училищем № 47 м. Краматорська 15 липня 1983 року.

На внутрішньому боці обкладинки трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.06.1984 роботодавцем позивача «Районна центральна бібліотека централізованної системи державних бібліотек» здійснено запис про те, що прізвище ОСОБА_2 змінено на прізвище ОСОБА_4 згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 24 серпня 1985 року Сергіївською сільською радою Слов`янського району.

Окрім того, на підставі викладеного на титульній сторінці трудової книжки позивача роботодавцем внесено відповідні зміни щодо колишнього прізвища « ОСОБА_2 » і записано нове прізвище « ОСОБА_4 ».

Відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія.

Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, її конституційного права на пенсійне забезпечення.

Доказів визнання недостовірними записів у дипломі щодо спірного періоду навчання позивачки відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що у разі відсутності відповідної уточнюючої довідки відповідач повинен був повідомити позивачку у визначений Порядком № 22-1 спосіб про необхідність подання відповідної уточнюючої довідки, водночас, доказів на підтвердження вказаного матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 25.06.2025 № 056750012951.

Щодо посилання апелянта на необґрунтоване стягнення судом першої інстанції судового збору, суд зазначає наступне.

За ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволені, судом обґрунтовано стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати понесені позивачем.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 200/5956/25 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 200/5956/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 20 січня 2026 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 20 січня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua