Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №520/27582/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 р. № 520/27582/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рада адвокатів Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №10/5 Ради адвокатів Донецької області від 24.09.2025 щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу йому свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю;

- зобов`язати Раду адвокатів Донецької області прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 листопада 2019 року позивачем отримано свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області серія ДН № 1476-к від 25 листопада 2019 року. 27 листопада 2019 року позивач звернувся з заявою до Ради адвокатів Донецької області про направлення його на стажування. Рішенням Ради адвокатів Донецької області від 27.11.2019 №17 заява позивача задоволена та прийнято рішення про направлення ОСОБА_1 на стажування до адвоката Чередниченка Ю.В. 24.06.2020 на засіданні Ради адвокатів Донецької області позивачем було здійснено захист стажування. Радою адвокатів Донецької області було прийнято рішення №6 від 24.06.2020, в якому зазначено: позитивно оцінити результати стажування ОСОБА_1 , вважати, що він може самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Видати ОСОБА_1 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за умови усунення обставин несумісності. У вересні 2025 року позивач самостійно звернувся до Ради адвокатів Донецької області з проханням видати йому свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. 16 жовтня 2025 року позивачу на електронну пошту від Ради адвокатів Донецької області надійшло рішення №10/5 Ради адвокатів Донецької області від 24 вересня 2025 року, в якому зазначено, що Радою адвокатів Донецької області розглянуто заяву ОСОБА_1 про видачу йому свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незважаючи на те, що він проходить службу в Національній поліції та є чинним поліцейським. Рада адвокатів Донецької області вирішила: скасувати Рішення №6 від 24 червня 2020 року про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; відмовлено ОСОБА_1 в видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Своє рішення Рада адвокатів Донецької області аргументувала тим, що позивач не усунув обставини несумісності, склав кваліфікаційний екзамен та пройшов стажування більше п`яти років тому. За цей період змінилось законодавство, адаптаційний курс в професію адвоката в Вищій школі адвокатури Національної асоціації адвокатів України ОСОБА_1 не проходив. Позивач вважає дане рішення відповідача протиправним, оскільки обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статус адвоката, тобто склала присягу та отримала свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю. Крім того, ОСОБА_1 пройшов адаптивний курс в професію адвоката для стажистів в Вищій школі адвокатури Національної асоціації адвокатів України, що підтверджується Сертифікатом ВШ №026088 від 04.05.2020 та квитанцією про оплату цього курсу на рахунок Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що позивач станом на час прийняття рішення про відмову в видачі йому свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю є діючим поліцейським, проходить службу в Національної поліції. Відмовляючи позивачу у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Рада адвокатів Донецької області діяла відповідно пункту 11.13 Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішення Ради адвокатів України №80 від 01 червня 2018 року зі змінами до доповненнями, згідно якому якщо за результатами оцінювання стажування радою адвокатів регіону у порядку статті 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ухвалено рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особі, стосовно якої існують визначені статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» обставини несумісності, остання повинна усунути їх протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення і до моменту складення перед радою адвокатів регіону присяги адвоката України. У випадку не усунення такою особою у визначений строк обставин несумісності, остання не може бути приведена до присяги, а рада адвокатів скасовує рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з підстави невідповідності такої особи вимогам, визначеним у статтях 6,7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У зв`язку із чим, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є діючим працівником поліції та працює в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області, що не заперечується сторонами по справі.

25 листопада 2019 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області серія ДН № 1476-к від 25 листопада 2019 року.

27 листопада 2019 року позивач звернувся з заявою до Ради адвокатів Донецької області про направлення його на стажування.

Рішенням Ради адвокатів Донецької області від 27.11.2019 №17 заява позивача задоволена та прийнято рішення про направлення ОСОБА_1 на стажування до адвоката Чередниченка Ю.В.

24 червня 2020 року на засіданні Ради адвокатів Донецької області позивачем здійснено захист стажування та Радою адвокатів Донецької області було прийнято рішення №6 від 24.06.2020, в якому зазначено: позитивно оцінити результати стажування ОСОБА_1 , вважати, що він може самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Видати ОСОБА_1 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за умови усунення обставин несумісності.

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Ради адвокатів Донецької області з заявою про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рішенням №10/5 Ради адвокатів Донецької області від 24 вересня 2025 року скасовано Рішення №6 від 24 червня 2020 року про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відмовлено ОСОБА_1 в видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Підставою для прийнятті вищевказаного рішення зазначено, що ОСОБА_1 не усунув обставини несумісності, склав кваліфікаційний екзамен та пройшов стажування більше п`яти років тому. За цей період змінилось законодавство. Адаптаційний курс в професію адвоката в Вищій школі адвокатури Національної асоціації адвокатів України Луппа І.А. не проходив.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини між сторонами у справі регулюються правовими нормами Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який відповідно до його преамбули визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Таким чином, адвокатура України - це незалежний самоврядний інститут суспільства, що забезпечує професійну правову допомогу фізичним та юридичним особам, самостійно вирішуючи питання своєї самоорганізації та здійснення діяльності адвокатами.

Питання адвокатського самоврядування регламентовані розділом VII Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

Відповідно до ст. ст. 43, 46 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону, рада адвокатів регіону, Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України.

Таким чином, відповідач по справі - Рада адвокатів Одеської області є організаційною формою адвокатського самоврядування, у період між конференціями адвокатів регіону Рада адвокатів Одеської області виконує функції адвокатського самоврядування у регіоні. Повноваження Ради адвокатів регіону визначені ст.48 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Незважаючи на те, що відповідач є структурою, організаційною формою адвокатського самоврядування, спірні правовідносини між сторонами повинні вирішуватися у порядку адміністративного судочинства з врахуванням висновків Верховного Суду викладеного у постанові від 07.03.2018 по справі №826/5355/14, який зазначив, що із системного, сутнісного та цільового підходу до розуміння конституційних положень та положень профільного (базового) законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин. Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. Тобто, суспільний інтерес, а відтак і публічно-правовий характер правовідносин випливає з повноти реалізації функцій адвокатури із захисту прав невизначеного кола осіб. Коли виникає спір із правовідносин, у яких адвокатура, як особлива формація реалізує надані їй правоможності в означеному сенсі, як-от у разі обмеження права особи на зайняття адвокатською діяльністю або прийняття рішення про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю, оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення, інші подібні за суттю і значенням дії, зокрема й щодо делегованих державною владних повноважень, то такий спір за наявності для цього підстав може підпадати під ознаки публічно-правового, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

В даній справі спірними є питання набуття права на заняття адвокатською діяльністю та порядку його реалізації.

Питання набуття права на заняття адвокатською діяльністю регламентовані розділом ІІ Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не може бути адвокатом особа, яка:1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» («Вимоги щодо несумісності») несумісною з діяльністю адвоката є: 1) робота на посадах осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»; 2) військова або альтернативна (невійськова) служба; 3) нотаріальна діяльність; 4) судово-експертна діяльність.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`встановлено, що у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у п.1 ч.1 ст.4 Закону України « Про засади запобігання і протидії корупції», яким було визначено, що суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення є, зокрема, посадові та службові особи органів прокуратури. Однак, Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» втратив чинність 01.09.2016 згідно із Законом України «Про запобігання корупції», який, в свою чергу, містить аналогічні норми.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що якщо така особа відповідає встановленим частиною першою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вимогам, не працює на посадах судді чи прокурора, пройшла всі необхідні етапи процесу набуття статусу адвоката, то орган адвокатського самоврядування, який наділений повноваженнями приймати присягу адвоката України, не вправі їй відмовити.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Веховного суду від 21.12.2023 року у справі № №420/16929/22.

Частиною 1 ст. 8 встановлено, що особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам ч.1, 2 ст. 6 цього Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону. Кваліфікаційні іспити проводяться не рідше одного разу на три місяці.

Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту. Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту дійсне протягом трьох років з дня складення іспиту.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону. Стажування може здійснюватися у вільний від основної роботи час стажиста.

Частиною 7 ст. 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту. За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців.

Частиною 1 ст.11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України

Згідно зі ст.12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.

Таким чином, законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги. Проте, жодний нормативний акт не обмежує осіб, які перебувають на публічній або державній службі, у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог щодо несумісності, поки особа, яка отримала таке свідоцтво, не почне вчиняти дій, які можуть бути визначені як адвокатська діяльність відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статусу адвоката, отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та безпосередньо здійснює таку діяльність.

Таким чином відповідач передчасно та безпідставно констатує в оскарженому рішенні наявність існуючих обставин несумісності, а відповідно необхідності усунути їх до складення присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої п. 1 ч.1 цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката. Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України (ч. 5 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Факт отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність.

Законодавчі обмеження, чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю державним службовцям відсутні, оскільки таку діяльність можливо зупинити після отримання відповідного свідоцтва.

Правова позицію Вищої Ради Правосуддя у рішеннях від 30.05.2017 за № 1328/0/15-17 та від 24.10.2017 за № 3419/0/15-19 свідчить про те, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог про сумісність.

Таким чином, твердження Ради адвокатів Донецької області щодо підстав відмови ОСОБА_1 в частині видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю за умови обставин несумісності, передбачених ст.7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є безпідставним та таким, що не відповідає діючим нормам відповідного законодавства.

Щодо посилань відповідача на не проходження адаптаційного курсу в професію адвоката в Вищій школі адвокатури Національної асоціації адвокатів України, суд зазначає, що ОСОБА_1 пройшов адаптивний курс в професію адвоката для стажистів в Вищій школі адвокатури Національної асоціації адвокатів України, що підтверджується Сертифікатом ВШ №026088 від 04.05.2020 та квитанцією про оплату цього курсу на рахунок Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України, копії яких надані до матеріалів справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Ради адвокатів Донецької області №10/5 від 24.09.2025 щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу йому свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю прийняте відповідачем не у спосіб, що визначенні законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення відповідача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", обов`язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що особа, стосовно якої Радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

З системного аналізу наведених положень слідує, що чинне законодавство чітко визначає процедуру набуття статусу адвоката, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Тобто, законодавством встановлено певний та послідовний алгоритм дій, які необхідно вчинити перед отриманням свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З огляду на наведене, видача свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості втручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його видавати позивачу свідоцтво поза межами процедури.

Проте висновком суду є відсутність для прийняття рішення про видачу свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю підстави, яка зазначена в оскаржуваному рішенні - ст.7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» про вимоги щодо несумісності та не проходження адаптивного курсу в професію адвоката.

При відсутності інших підстав для прийняття вказаного рішення воно повинно бути прийнято та здійснена подальша процедура щодо складання перед радою адвокатів регіону присяги адвоката України та видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

З урахуванням викладеного єдиним захистом права позивача є зобов`язання Ради адвокатів Донецької області повторно розглянути питання щодо прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах передбачено, про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позивні вимоги позивач підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рада адвокатів Донецької області (Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Уральська, 12, 84333, ЄДРПОУ 38532263) про визнання протиправним та скасування рішення, вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №10/5 Ради адвокатів Донецької області від 24.09.2025 щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу йому свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю.

Зобов`язати Раду адвокатів Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з урахуванням висновків суду по даній справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Рада адвокатів Донецької області (Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Уральська, 12, 84333, ЄДРПОУ 38532263) сплачену суму судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА